Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник) - Вишня Остап (первая книга txt) 📗
Символіст, або імажиніст, або взагалі інший який-небудь письменник, так тому можна писати, що він хоче. Трррагедію так трррагедію, комедію так комедію. А гумористові – ні. Обов’язково – веселе.
Найголовніше в письменникові – талант.
Талантом своїм письменники поділяються… Ні. Будем одверті… Письменники всі талановиті. Їй-Богу, всі. Нема неталановитих письменників. І не буде ніколи.
Попробуйте сказати якому-небудь, що він неталановитий… Спробуйте…
Та ніколи не скажете…
А як і скажете, так спересердя, і він вам не повірить…
От тільки де в письменника той талант знаходиться – не знаю. Ніколи навіть бачити його не доводилось…
З декотрими ж і купався навіть і не зауважив, хоч і придивлявсь пильно…
Дивишся: людина як людина… Сяде писати – талант…
Талант – це штука дуже тендітна, і про його краще багато не будемо писати… Бог із ним.
Найголовніше для письменника – гонорар.
Гонорар декотрі теоретики вважають за головний чинник у психології творчості.
Схиляюсь і я до їхньої думки, звичайно, не як теоретик, а як практик од літератури.
Хороша штука, що й казать, і задля нього, задля гонорару, можна навіть отакі вірші встругнуть:
Коли б не було на світі гонорару і поет побачив на вулиці тічку, він або пройшов би собі потихеньку повз неї, або (коли він молодий і «рєзвий») почав би тюкати… І більше нічого… А так бачите: зразу «пригадав дівчину», та ще й «гарну».
От що значить – гонорар…
– Та… що вже казати. Якби не було гонорару. Ну, годі.
Крапка.
«Плуг»
(Усмішка)
I
Плуг…
Думаєте, плуг «Сака» [85] однолемішний, той, що за його ще й досі виплачуєте сільськогосподарському кооперативові? Ні…
Це інший «Плуг», що не має ні чересла, ні лемеша, ні полиці, ні чепіги і нічого такого іншого…
Це «Плуг» – і не плуг, і машина – й не машина. І оре – й не оре…
Це щось таке не зовсім навіть і зрозуміле…
Чоловіка сто люду. Такого собі звичайнісінького люду, як і ми всі грішні, а коли їх стулити докупи, – виходить «Плуг»…
Отак як подивишся на них: ось «Папаша», ось Божко [86], ось Панч [87], Шевченко [88], Коляда [89], Сенченко [90], Копиленко [91], Панів [92], Вражливий [93] і т. д., і т. д…
Сидить, значить, ніби звичайнісінький гурт людей… А хто йде, хто проходить – зразу:
– Дивись! «Плуг»!
Як нарізно – люди! Як укупі – «Плуг».
І так, розумієте, з 1922 р., з березня місяця, коли після славнозвісного «мугу»… (Це так голова спілки часто говорить: «мугу»), кажу, після того «мугу» народився «Плуг».
«Мугукнули» разів зо два, зо три – а тоді:
– Що ж, хлопці, робитимемо?
А Панів:
– Хто й зна! Щось робитимемо!
– Мугу! Треба щось робити…
А Панів:
– Хто й зна! Треба щось робити…
– А що саме робитимемо?
– (Тоненько.) Писатимемо. Ось послухайте:
– Пас маленьким гусят?
– Пас!
– Сонце всміхалося?
– Всміхалося…
– От і добре! Будете за секретаря. Розпорошились усі. Треба той порох зібрати. Може, що буде! А то, брат, міщансько-власницька напирає…
– (Тоненько.) Напирає.
– Пишіть… «Плуг» має на меті об’єднувати розпорошених досі селянських письменників, що, ґрунтуючись на ідеї…»
– А що таке «ідея»?
– Потім! На вечірках дізнаєтесь… Пишіть…
– Пишу…
– «…на ідеї союзу революційного селянства з пролетаріатом, ідуть разом з останнім до утворення нової соціалістичної культури й ширять ці думки серед селянських мас України без різниці національностей…» Так?
– Хто й зна! Так!
– Треба ініціативної групи…
– Хто й зна…
– Хто ще є такий, що пише?!
– А це хто такий?! Здрастуйте! Хто ви такий?
– Я? Остап Яровий!
– Письменник?
– Ні!
– А може, письменник?! Пишете що-небудь?!
– Пишу. Листа ось батькові написав, щоб гроші на марки прислав.
– Ну от! А кажете, що не пишете…
– А ще хто-небудь є? Щоб із селян?
– Шевченко ще є… Пише.
– Давай сюди!
– Коляда є! Крашаниця є. Сенченко казав, що письменником хоче бути!
– Давай сюди! Підписуйте, ініціативна група. Ходять розпорошені!? Збирайтесь, хлопці! Читай!
– Нема чого читати.
– Пиши й читай
………………………………………………
Народився «Плуг»
……………………………………………
І потім у «Вістях», у відділі «Література й мистецтво»:
ПЕРША ВЕЧІРКА «ПЛУГА»
«Учора відбулася перша вечірка «Плуга». Зачитано було твори Панова, Шевченка й Пилипенка. В дискусіях брали участь: Панів, Шевченко й Пилипенко. Аудиторія, що складалася із Панова, Шевченка й Пилипенка, поставилася дуже прихильно до творів молодих письменників».
І пішло… Й пішло… Й пішло…
…11 вечірка «Плуга»… З погордою:
– «Численна авдиторія понад 14 душ жваво обговорювала Сенченків твір».
…30 вечірка «Плуга»…
…Авдиторія більш як у 60 чоловіка.
…61-а вечірка «Плуга».
…Авдиторія понад 200 чоловіка.
…87-а вечірка «Плуга»…
…Численна авдиторія (більш як 500 чоловіка)…
Почало гнати філії.
Філію у Валках (Панч заснував). У Полтаві. В Кременчуці. В Миргороді. В Лубнах… Потім на Правобережжя: Київ, Умань, Житомир…
Наддніпрянська Україна заплужанилась.
Летять листи…
…«Пишу вірші. Напишіть, чи можна вступити до «Плугу». Посилаю 14 зшитків. Коли мало, пришлю ще 22… Ідеологію поділяю. Пишу, як Шевченко, хоч дядина кажуть, що в мене чепурніше виходить».
…«Шановні товариші! Дійшла чутка й до мене, що у вас там є якийсь «Плуг», що допомагає селянським письменникам. Я вмію вірші писати, та ніколи. Чи не прислали б ви свого «Плуга» виорати моїх дві десятини, а я за цей час написав би віршів. А то як сяду писать, землю відберуть, бо «нетрудовий елемент» скажуть…»
…«Уважающі мене товариші. Я селянський письменник, прямо від плуга. Чи можна мені до вашого «Плуга» приписатися? Напишіть, пожалуста, чи звільняє це від військової служби і чи можна буде повернути відібрану в мене землю. Посилаю на одвєт марку і скілько це буде стоїть…»
…«Я бувший диякон. Тепер священик. Постраждал за революцію: відібрали ругу [94] й будинок. Пописую. Благочинний [95] говорить, що пишу, як Пушкін. Коли ціна підходяща, пришлю. Гроші наперед, бо многії за сороковуст обіцяють, а як одправиш, ховаються. І когда єто всьо кончиться?..»
Приходять.
– Здрастуйте!
– Доброго здоровля!
– Ви будете «Плуг»?
– А що таке?
– Та оце прийшов! Чув, що на селянських письменників обучаєте. Приніс осьдечки клунок віршів… Батько кажуть: «Все пишеш! Усе пишеш… Ішов би ти куди… Куди б уже йшов… то йшов. Все одно, кажуть, толку з тебе чортма ніякого. Взяв би паляницю та пішов, може-таки, хоч на письменника б виписався».
84
Шкурупій Гео (Юрій) Данилович (1903—1937) – український поет і прозаїк.
85
Плуг «Сака» – сільськогосподарське знаряддя для оранки ґрунту, назване за іменем конструктора.
86
Божко Сава Захарович (1901—1947) – український письменник, прозаїк.
87
Панч Петро Йосипович (справжнє прізвище Панченко, 1891—1978) – український письменник, прозаїк.
88
Шевченко Іван Іванович (1902—1977) – український письменник, поет і журналіст.
89
Коляда Гео (справжнє ім’я Григорій Опанасович, 1904—1941) – український поет.
90
Сенченко Іван Юхимович (1901—1975) – український письменник, прозаїк.
91
Копиленко Олександр Іванович (1900—1958) – український письменник, прозаїк.
92
Панів Андрій Степанович (1899—1937) – український поет і прозаїк.
93
Вражливий Василь Якович (справжнє прізвище – Штанько, 1903—1937) – український письменник.
94
Руга – земля, передана громадою церкві або духовній особі на її утримання.
95
Благочинний – служитель культу, що керує церквами кількох парафій.
