Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович (лучшие книги читать онлайн бесплатно без регистрации .TXT) 📗
– Докторе, що ж ви наробили? Я все зробив як ви порадили, а вночі жінка проснулась і їй захотілось побалуватись...Ото вона хап-хап оту штуку і давай шукать кінець, і поки до нього добралась, то і з балкона впала.
МАТИ І ДОНЬКА
Мати з донькою збираються через ліс іти в гості. Донька:
– Мамо, а раптом у лісі нас зґвалтують?
– Ой, доню, та не з нашим то щастям.
ПРАВИЛЬНО І ЗАКОННО
Лікар запитує у юриста:
– Скажіть, будь-ласка, що таке правильно і що таке законно?
– Та як вам пояснити, якщо я ляжу зверху на свою жінку, то це буде і правильно, і законно. А якщо прилаштуюся ззаду, то це не правильно, але законно.
– А якщо я ляжу на вашу спереду?
– Тоді це буде правильно, але незаконно.
– А якщо я на вашу ляжу ззаду?
– То це буде і не правильно, і не законно.
ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ І ПЕТЬКА
Вбігає сердитий Василь Іванович і до Петькі з порога:
– Терміново розшукай Анку!
– А в чому справа, Василь Іванович?
– Та от, прохожу по двору, аж дивлюсь Анка киває голою рукою і запрошує мене в лазню. Ну я, як і личить джентельмену – роздівся догола і йду, як завжди, за нею. Відкриваю двері – аж там партійні збори...
КОСИГІН І БУДЬОННИЙ
Якось, прогулюючись по Червоній площі в Москві Косигін підійшов до могили Будьонного, а той його просить:
– Слухай, Коля, будь добрий, приведи мені коня.
Здивувався Косигін і вирішив порадитись з Ворошиловим.
Ото і прийшли разом до могили. Будьонний як глянув, то ледве не заплакав з досади.
– Слухай, Коля, я ж тебе просив привести коня, а ти привів віслюка?...
1980 р.
ЧАПАЄВ У ЛІТАКУ
Якось Петька вирішив покатати Василя Івановича в літаку.
Той погодився. Але коли Петька зробив мертву петлю, як Василь Іванович почав сміятись. Тоді Петька повторити і ще одну мертву петлю. В.І. почав сміятись ще дужче. Тоді Петька не стримався і питає у Чапаєва, чому той сміється? Василь Іванович подивився на Петьку і відповідає:
– Бо коли ти зробив перший раз петлю, то я, вибачай, перший раз вс...вся догори ногами.
– А чому засміялись, коли я зробив вдруге мертву петлю?
– Бо гімно потекло під пахи.
ЧАПАЙ НА БАМІ
Приїхав Василь Іванович на БАМ, аж дивиться пляж, а на пляжі в плавочках лежить Петька. Василь Іванович до Петькі:
– Слухай, що ти тут робиш?
– Працюю.
– Хм..., а ким же, цікаво?
– Ліфтером.
– Ти що, Петька, вирішив над командармом покепкувати? Та тут же одні палатки, навіть і будинків нема.
– Василь Іванович, нічого ви не розумієте. Та коли ці бідні, утомлені дівчата приходять з роботи, то я їм розстібаю ліфчики.
ХТО ВЗЯВ ІЗМАЇЛ?
Якось Чапай гукнув Петьку і тут же питає:
– Петька, хто взяв Ізмаїл?
Петька ніби з образою:
– Василь Іванович, а чому ви як тільки хтось щось свисне, так відразу все на мене валите?
БУГАЯ ВЕДУТЬ
Утікає Василь Іванович з Петькою від біляків, а ті насідають. І скрізь, куди не кинеш оком – голий степ, сховатись ніде, і, раптом, Петька згадав, що у їх є коров’яча шкура. Аж дивляться і воронка поруч. Чапай до Петькі:
– Ставай ти спереду, а я ззаду.
Біляки догнали їх і не повірили очам: нема ні Петькі, ні Чапаєва, ніби крізь землю провалилися, а на їх місці корова пасеться.
– Ану Йване,– полковник до біляка,– принеси їй охапок сіна.
– Що робити?– Петро до В.І.
– А що робити? Їж! Твою мать…
А коли з’їв, то принесли відро помий. Петька знов до Чапаєва:
– Що робити, Василь Іванович?
– А що робити? – Пий! А коли Петька випив, як тут же почав сміятись.
– Ти що з глузду з’їхав, що смієшся,– Чапаєв до Петькі.
– Василь Іванович, ген бугая ведуть…
6.6.1976 р.
КУДИ МЕНІ СТАВАТИ?
Якось на вечірній провірці Чапаєв виставив полк і подав команду:
– Одружені один крок, а неодружені два кроки вперед руш.
Всі стали згідно з поданою командою і тільки Петька бігає то в перший ряд, то в другий, а потім звертається до Чапаєва:
– Василь Іванович, а куди бл..унам ставати?
– Ставай за мною.
ЧАПАЙ І ЗОЛОТА РИБКА
Якось Чапаєв спіймав золоту рибку, а вона і проситься:
– Чоловіче, відпусти ти мене, а я за це виконаю тобі любі твої три бажання.
– Добре,– сказав Чапаєв,– пливи.
Рибка відпливла і питає:
– Так яке твоє перше бажання?
– Дай мені справжні командирські хромові чоботи.
Чапаєв не встиг і оком кліпнуть, як на ньому вже появились хромові чоботи.
– Яке твоє друге бажання?
– Хочу, щоб у мене була кожана тужуртка, як у Фурманова.
– Одягай,– сказала рибка.
– І яке твоє третє бажання?
– Зроби, щоб у мене було таке, як у того коня, що пасеться.
А на другий день Василь Іванович хвалиться Петьці:
– Петька, пішли подивися, які в мене чоботи, а яка тужурка, а який у мене... і замовк.
І тут Петька як зарегоче та зарегоче. Чапаєв:
– Ти що пасльоном об’ївся?
– Василь Іванович, та там же паслась кобила, а не кінь.
ГЛУХОНІМА
Василь Іванович до Петькі:
– Жениться тобі вже пора.
– А на кому, Василь Іванович?
– Як на кому? Та на любій бабі з нашого полка.
– Та ж вони усі б..ді.
– Неправда. Ану вистроїть полк.
Вистроїли полк. Василь Іванович подає команду:
– А ну, б..ді, два кроки вперід руш!
Всі рушили і тільки одна стоїть і посміхається, як в полі Іван – чай.
– Бачиш, а ти говорив, що всі б..ді. От і женись!
Женивсь Петька, а на другий день приходить до Василя Івановича і ледве не плаче.
– Ти чого, Петька.
– Василь Іванович. Та ж вона не тільки б..дь, а ще і глухоніма.
ЯК ЧАПАЙ ПОСТУПАВ У АКАДЕМІЮ
Поступав Василь Іванович у академію і провалився. А після нього і Петька рішив випробувать свою удачу і теж провалився. А коли зустрілись, то Василь Іванович і питає у Петькі:
– Ну як там, Петька, про мене згадували?
– Згадували, Василь Іванович. Якимся птахом називали.
– Орлом?
– Та ні! – Василь Іванович.
– Соколом?
– Ні, Василь Іванович, а тим що довбе – довбо…дятлом.
1976 р.
ВЕРБЛЮДИЦЯ
По морю, проз необжитий острів пропливав корабель і невідомо з яких причин затонув. Встиг врятуватися всього лише один чоловік, якого хвилею прибило до берега острова. Коли він піднявся і ознайомився з островом, то виявилось, що острів був безлюдний, а з тварин жила лише одна верблюдиця, яка невідомо яким чином появилась на осторві. Пройшов деякий час, чоловік приручив верблюдицю, а потім вирішив її трахнути. Та як він не старався до неї прилаштуватися, а в нього нічого не виходило, бо тільки він до неї прилаштується, як вона візьме та й відійде. І так кожен раз приходилось починати все спочатку. І так протягом багатьох років. Та одного разу, обходячи свій острів, він побачив на березі напівживу, божественної краси, непритомну жінку, яка лежала на піску. Він її врятував. І за це, в знак вдячності, вона йому сказала:
– За те, що ти врятував мені життя, проси в мене все, що забажаєш, я виконаю любе твоє бажання.
– Добре,– сказав чоловік, взяв її за руку і повів у глиб острова. Там він розшукав непідступну... Верблюдицю. А коли підриштувався як слід, звернувся до жінки:
– А тепер потримай, будь-ласка, Верблюдицю.
От і мораль. Людина, якщо вона чимось захопилась – вона нікого не чує і нічого не бачить, хоч ви її бийте молотком по голові, а тому і не надривайтесь. В такий час ви до неї не достукаєтесь і не підступитесь. На все свій час.
