Музиканти сміються - Муха Антон Иванович (мир книг TXT) 📗

— Ні, кілька речей їм довелось повторювати.

— Мабуть, я вже слухала цю оперу — страшенно знайомі декорації!

— Я вчора дивилася «Спартак» у Великому.

— І з ким же він грав?

— Що цікавого було вчора в опері?

— О, дуже багато! Кравчика взяли в міністерство, Марійка пофарбувала волосся, а Губко вчетверте одружується.

— Розмовляйте, будь ласка, тихіше, я нічого не чую.

— Але якщо ми тихіше будемо розмовляти, ви чутимете ще менше.

Одному провінціалові не сподобалася опера, особливо ж — дуети і хори.

— Ви тільки подумайте, — обурювався він, — актори так поспішали спекатися спектаклю, що співали по двоє, а то й усі разом.

— Твій дідусь нездужає, скажи йому щось таке, щоб підбадьорити.

— Дідусю, а ти хотів би, щоб на твоєму похороні грав військовий оркестр?

— Був би я капельмейстером, та мав би його паличку, та була б та паличка більшою…

— Ну, і що б же?

— …порозганяв би я тих співаків, що їхнього й духу не було б.

— Хто співав?

— Ми з батьком.

— А чому так погано?

— Бо батько співав сам.

— Яка ваша професія?

— Я соліст.

— І де співаєте?

— Я не співаю. Я солю капусту, огірки і помідори.

Сусіда просить скрипаля:

— Навчи мого сина грати на скрипці.

— А має він слух?

— Та як гукаю, то чує.

— Підлизується, підіграє наш музгурток своєму начальству: два дні як наш завклубом хворіє на грип, а музиканти вже жалібний марш розучують.

Відвідувач ресторану звертається до музикантів джазу:

— Чи не можна грати повільніше, бо мій колега не встигає швидко їсти.

— Ви хочете навчити сина музики? Але ж він не має слуху.

— Мій син повинен грати, а не слухати музику!

— Навіщо ти записав джазову музику? Адже ти її не терпиш.

— Але ще більше не терплю сусідів!

Півень подав заяву в музичну школу.

— Навіщо тобі вчитися? — питає соловей. — Ти й так добре співаєш.

— Так воно так, але кури вимагають диплома.

— Це твоя пацієнтка? — запитали в лікаря про одну красиву даму.

— Так.

— На що вона скаржиться?

— На ревматизм.

— І що ти їй порадив?

— Я їй рекомендував більше не грати на фортепіано.

— Не розумію, який зв'язок між хворобою і музикою?

— Дуже простий: ця дама живе в нашому будинку поверхом вище.

Щоб прочистити горло, один чоловік вирішив випити сирих яєць.

— Гляди, щоб не об’ївся, — попередили його.

— Нічого, я їду на весілля, а від яєць, кажуть, голос дзвінкішає.

— Е, якби яйця додавали голосу, курка, мабуть би, й солов’я перевершила.

Грузинський князь запросив до себе музику, щоб той порозважав його грою на тарі.

— Хай буде благословенна твоя рука! — похвалив князь. — Дарую тобі срібну азарпешу.

Музика подякував і сів грати далі.

— Свого коня для тебе не пошкодую! — розходився господар.

Музика старається ще більше.

— Віддаю тобі корову, — розщедрився князь. Наступного дня музикант прийшов за обіцяними дарунками.

— Яка азарпеша? Який кінь? — відповів отверезілий князь. — Ти вчора зробив мені приємність своїм та-ром, а я тобі своїми обіцянками. Те, що лишилося сьогодні від твоєї гри, те саме лишилося і від моїх дарунків.

Узяв чонгурист мандоліну, натиснув на струни й затринькав. А сусіда й каже:

— Я бачив, як на мандоліні грають: швидко так перебирають пальцями.

— Це вони місце шукають, куди натиснути, — відповідає чонгурист. — а мені шукати не треба, я давно знайшов!

— Боже милий, навіщо ви тягнули піаніно на спині?

Чому ви не скористалися транспортом?

— Я хотів, але мене в трамвай не впустили.

Кондуктор не пустив у тролейбус музиканта а контрабасом.

— От бачите, дядю, — сказав малюк, — треба було вчитися грати на флейті.

— Мамо, — запитує хлопчик на концерті,— а чому дядя замахується паличкою на тьотю? Він хоче її побити?

— Ні, синку,

— А чому ж тьотя кричить?

— Чому ти граєш навстоячки?

— Так я ж граю марш. Хіба можна сидіти?

— Покажіть мені, будь ласка, фортепіано в чотири руки.

— Ох, я змучилася, відвідуючи концерти!

— А я, навпаки, відпочив душею завдяки концерт там, що їх не пропускає моя дружина.

— Що за неподобство! — обурюється співак. — Мені подарували тільки три кошики з квітами!

— Невже цього мало?

— Але ж я заплатив за чотири!

— Як ти солодко співаєш, любий півнику!

— А ти, зозуленько, так добре виводиш і такі високі ноти береш, що, здається, кращої співачки немає в усьому лісі!

— Все життя готовий слухати, зозуленько!

— А тебе, півнику, всі слухають з насолодою!

Так зозуля й півень хвалили одне одного, аж поки їх не запросили співати в опері.

— Кажуть, геніальність — це хвороба.

— Не турбуйтеся: ви цілком здоровий.