Іліада - Гомер (электронная книга txt) 📗
816] «Ах ви, нещасні вожді і порадники війська данаїв! 817] От доведеться вже вам од вітчизни і друзів далеко 818] Тіл ваших жиром лискучим під Троєю псів годувати! 819] Але скажи, Евріпіле-герою, годованцю Зевсів, 820] В силі затримати Гектора міць величезну ахеї 821] Чи упадуть і загинуть, його переборені списом?» 822] Відповідаючи, так Евріпіл йому ранений мовив: 823] «Жодного, паростку Зевсів, Патрокле, рятунку ахеям 824] Більше нема, – побіжать до човнів вони чорних небавом! 825] Найхоробріші вої, що досі були поміж нами, 826] При кораблях полягли, стрілою троян або списом 827] Вбиті нещадно. А сила ворожа зростає всечасно. 828] Тож порятуй мене зараз, веди до човнів чорнобоких, 829] Вийми стрілу із стегна і теплою змиєш водою 830] Чорную кров, а рану добірним посиплеш вигойним 831] Зіллям, що ти його, кажуть, навчивсь пізнавать від Ахілла, 832] Той – від Хірона, що був справедливіший серед кентаврів. 833] Що ж до своїх лікарів – Подалірія та Махаона, 834] То, як здається, із раною той десь лежить у наметі 835] І бездоганного лікаря сам потребує, а другий 836] Десь на троянській рівнині змагається з лютим Ареєм». 837] В відповідь мовив до нього Менойтів син веледужий: 838] «Що ж воно буде? І що нам робить, Евріпіле-герою? 839] Я побіжу до Ахілла відважного слово повідать, 840] Як староденний звелів мені Нестор, захисник ахеїв. 841] Але й тебе не покину самого я тут знемагати».
842] З словом цим, груди обнявши, повів він керманича лкЩ 843] Аж до намету. Служник розстелив йому шкури волові. 844] Там він лягає, й Патрокл із стегна йому гостропекуче 845] Вістря ножем вирізає і, теплою змивши водою 846] Чорную кров та коріння гіркеє руками розтерши, 847] Зілля вигойного сипле на рану й загоює зразу 848] Ввесь її біль, і рана присохла, і кров зупинилась.
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
БІЙ БІЛЯ ВАЛУ
1] Так під наметом високим Менойтів син веледужий 2] Рану тяжку Евріпілові гоїв. Аргеї й трояни 3] Лавами бились тим часом. Та вже не могли для данаїв 4] Захистом бути ні рів, ані вал, що його спорудили 5] Вздовж кораблів вони власних, широким навкруг окопавши 6] Ровом, – не склали вони багаті богам гекатомби, 7] Щоб кораблі бистрохідні і здобич із ними численну 8] Охороняли в безпеці. Були ті укріплення проти 9] Волі безсмертних збудовані, – час їм недовгий стояти. 10] Поки ще Гектор живий був, Ахілл же охоплений гнівом, 11] І незруйнованим ще залишалось Пріамове місто – 12] Доти великі ахейські вали ще мали стояти. 13] А як загинуло в січі багато троян щонайкращих 14] І між аргеїв одні полягли, а інші лишились, 15] І на десятому році зруйновано місто Пріама, 16] І в кораблях відпливли до своєї вітчизни аргеї, – 17] Поміж собою схвалили тоді Посейдон з Аполлоном 18] Вал зруйнувать, спрямувавши на нього всю силу потоків, 19] Що із ідейських вершин у море спадають глибоке – 20] Ресу і Родію з ним, також Гептапору й Каресу, 21] Греніка й далі Есепа, і води Скамандру священні, 22] І Сімоенту, де стільки щитів шкіряних і шоломів 23] В порох упало і стільки мужів – півбогів премогутніх. 24] Гирла потоків тих Феб-Аполлон позливав воєдино 25] Й всю течію дев'ять днів гнав на вал той. А Зевс безустанно 26] Дощ посилав, щоб у хвилю морську чимскоріш його змити. 27] Сам же землі потрясатель, свій в руки тризубець узявши, 28] З хвилями йшов, вириваючи ними всі валу основи, 29] Що, трудячись, із колод і каміння заклали ахеї. 30] Все він зрівняв із землею до вод Геллеспонту бурхливих, 31] Самий же берег великий він знову пісками засипав, 32] Вал зруйнувавши цілком, і знов повернув усі ріки 33] В річища, де яснохвилі їх води й раніш струмували.
34] Тож на майбутнє поклали таки Посейдон з Аполлоном 35] Так учинити. А зараз круг стін, побудованих міцно, 36] Битва кипіла шумлива, в розбиваних вежах тріщало 37] Брусся могутнє. Приборкані пугою Зевса аргеї, 38] Під кораблями глибокими збившися, ледве тримались, 39] Повні страху перед Ректором дужим, носителем жаху. 40] Він же так само в бою шаленів, до вихру подібний. 41] Наче той лев або вепр, оточений псами й ловцями, 42] Грізно стрибає навкруг, могутністю гордий своєю, 43] Ті ж оточили стіною його, свої лави зімкнувши, 44] Стали навпроти і мечуть на нього із рук безустанно 45] Гострі списи. Але не страшиться, боязні не знає 46] Серце відважне, він навіть безстрашністю сам себе губить. 47] Сміло стрибає навкруг, ловців іспитуючи мужність, – 48] Де б він не кинувсь, ловецькі ряди перед ним відступають. 49] Так же і Гектор по юрмах троян пробігав і благав їх, 50] Рів перейти спонукаючи. Та не посміли зробити 51] Й коні цього прудконогі, лиш тяжко хропли, біля краю 52] Рову того упираючись, – надто широкий, страшив їх 53] Виглядом він, – здавалося, їм його ні переїхать, 54] Ні проскочити. Кручами-бо обривався стрімкими 55] Рів той обабіч, до того ж густий частокіл понад ними 56] Гостро стирчав – його збудували синове ахеїв 57] Високо й міцно, щоб захистом був їм од воїв ворожих. 58] Через той рів провести бистрохідну свою колісницю 59] Кінь би не міг, а піхота пройти його все ж поривалась. 60] Полідамант підійшов до хороброго Гектора й мовив:
61] «Гекторе й інші троянські й союзні вожді й полководці! 62] Це божевілля – крізь рів отой коней нам гнать прудконогих! 63] Страшно-бо важко його перейти, ще й загострене кілля 64] З нього стирчить, а за ним іще й вал збудували ахеї. 65] Ні перейти неможливо той рів, ані битися в ньому 66] Кінно. Він надто вузький, і, боюсь, полягли б там всі вої. 67] В разі, ахеям замисливши лихо, їх знищити хоче 68] Зевс громовладний і поміч троянському війську подати, – 69] Дуже того я б хотів, щоб негайно це все відбулося, – 70] Хай же далеко від Аргоса згинуть безславно ахеї! 71] А як повернуть на нас вони, й відсіч дадуть, одігнавши 72] Од кораблів, і в рів заженуть нас, глибоко проритий, 73] То навіть вісник біди від стрімкої навали ахеїв
74] Вже не устигне, боюсь я, до міста назад повернутись. 75] Зважте ж на те, що скажу я, й моєї послухайте ради. 76] Коней візничі нехай притримають нам перед ровом, 77] Ми ж усі пішки при повнім озброєнні рушим навально 78] Гектору вслід, – проти натиску сили такої ахеям 79] Встояти годі, коли вже нависла над ними загибель».
80] Так він сказав, і Гектор те слово вподобав розумне. 81] З повоза він тої ж миті, озброєний, скочив на землю. 82] Не залишались на конях своїх тоді й інші трояни – 83] Скочили всі з колісниць за Гектором вслід богосвітлим. 84] Кожен із них наказав своєму тоді візникові 85] Коней в належнім порядку тримать недалеко від рову. 86] І, розділившись самі на п'ять зброєносних загонів, 87] Лави зімкнули свої і рушили вслід за вождями. 88] Перший очолили Гектор і Полідамант бездоганний, 89] Найсміливіший то був і найбільший загін, найзавзятіш 90] Прагнув він вал зруйнувать і під самими суднами битись. 91] Третій із ними пішов Кебріон, – біля повоза свого 92] Слабшого від Кебріона лишив за візничого Гектор. 93] Другий загін повели Паріс, Алкатой і Агенор. 94] Третій очолив Гелен і з ним Деїфоб боговидий, 95] Двоє Пріама синів, а третій керманич був Асій, – 96] Асій-герой, Гіртакід, що його привезли із Арісби, 97] З-над берегів Селеенту, руді величезнії коні. 98] Воєначальник в загоні четвертому був син Анхіса, 99] Славний Еней, а при ньому ще двоє сЛнів Антенора, 100] Справи воєнної добрі знавці, Архелох з Акамантом. 101] Вів Сарпедон за собою славетних союзників військо, 102] Астеропея відважного й Главка в соратники взявши. 103] Двох-бо оцих уважав сміливішими він серед інших 104] Після самого себе, а сам він з усіх вирізнявся. 105] Щільно зімкнувши щити шкіряні, вони, повні відваги, 106] Прямо пішли на данаїв, певні того, що не встоять 107] Ті проти них і до чорних своїх кораблів повтікають.
108] Отже, загони троян і союзники їхні славетні 109] Вчули пораду, що Полідамант їм подав бездоганний. 110] 'Асій лише, Гіртакід, не схотів, поводатар народу, 111] Коней своїх перед ровом з одним лиш візничим лишити 112] Й до кораблів бистрохідних помчав на своїй колісниці. 113] Муж нерозумний! – прийшлось йому Кер не уникнути згубних 114] І від човнів, пишаючись кіньми і повозом пишним, 115] ' У Іліон, вітрами обвіяний, вже не вернутись. 116] Бо злоіменна раніше уже його доля настигла 117] Списом із рук Девкаліда, славетного Ідоменея. 118] До кораблів він наблизивсь ліворуч, туди, де ахеї
