Прометей закутий - Есхіл (книги онлайн бесплатно txt) 📗
Пролог
Скеляста гірська пустеля. Три божества - Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила - підводять в'язня Прометея до скелі.
ВЛАДА
От і прийшли ми аж на самий край землі,
В безлюдну далеч Скіфії пустельної.
Пора, Гефесте, повеління виконать
Отцеве і до кручі стрімковерхої
5]
Оцього міцно прикувать зухвалого
Нерозривними ковами залізними.
Твій квіт укравши, на усе придатного
Вогню він сяйво смертним дав,- за гріх оцей
Повинен кари від богів зазнати він,
10]
Щоб научився Зевсові коритися
І так прихильно до людей не ставився.
О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову
Вчинили,- більше вам робити нічого.
А я прикути бога чи наважуся
15]
Родимого до кручі буревійної?
Та зважитись повинен неминуче я,-
Отцевим страшно повелінням нехтувать…
(До Прометея).
Високодумний сину велемудрої
Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами
20]
Тебе припну я до бескету голого,
Де ти людського не почуєш голосу
Й обличчя не побачиш; сонцем палений,
Увесь ти почорнієш і радітимеш,
Що світло дня барвистошатна вкрила ніч…
25]
Та знову сонце ранню росу висушить,
І знов тебе ця вічна мука гризтиме -
Бо ще й не народився визволитель твій.
Ось плід твоєї до людей прихильності.
Ти богом бувши, гніву не боявсь богів
30]
І понад міру смертним ти пошану дав -
Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти
Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,
І марні будуть скарги всі і лементи,
Бо невблаганне серце у Кропіона,-
35]
Жорстокі завжди ці нові велителі!
ВЛАДА (до Гефеста)
Для чого час на марні жалі гаєш ти
І бога не сахаєшся, ворожого
Богам, що видав людям твій почесний дар?
ГЕФЕСТ
Покровенство і приязнь - то велика річ!
ВЛАДА
40]
Звичайно. А наказу не послухати
Отцевого - ще більше слід боятися?
ГЕФЕСТ
Жорстокий завжди і завзяття повен ти.
ВЛАДА
А сльози проливати - це не ліки теж,
І не трудися марно, не поможе це.
ГЕФЕСТ
45]
Ох, та яке ж огидне ремесло моє!
ВЛАДА
Чого ти нарікаєш? Щиро кажучи,
Причина мук цих - не в твоїй умілості.
ГЕФЕСТ
Хай нею краще інший володітиме.
ВЛАДА
Все можуть боги, тільки не владарити.
50]
Нікому не підлеглий тільки Зевс один.
ГЕФЕСТ
Я знаю це й не буду сперечатися.
ВЛАДА
Ти ланцюгами швидше прив'яжи його,
Щоб батько твого не побачив гаяння.
ГЕФЕСТ
Поглянь-бо, ось готові ланцюги йому.
ВЛАДА
55]
Вклади злочинця руки в них і, молотом
їх заклепавши, міцно до скали прикуй.
ГЕФЕСТ
Готово,- недаремно потрудився я.
ВЛАДА
Міцніше вдар, притисни, не ослаблюй пут,
Він і з кута тісного вміє вимкнути.
ГЕФЕСТ
60]
Одна рука прибита невідривано.
ВЛАДА
Припни ж тепер і другу, щоб мудрій оцей
Дізнався, що від нього не дурніший Зевс.
ГЕФЕСТ
Чи зможе хто, крім в'язня, докорить мені!
ВЛАДА
Тепер ці груди простроми загостреним
65]
Клином залізним і прибий міцніше їх.
ГЕФЕСТ
Ой леле, з мук я плачу Прометеєвих!
ВЛАДА
То ти над ворогом ридаєш Зевсовим?
Не довелось би й над тобою плакати.
ГЕФЕСТ
Очам нестерпне бачиш ти видовище.
ВЛАДА
70]
Я бачу, що приймає він заслужене.
Та ланцюгами й ребра обв'яжи йому.
ГЕФЕСТ
Я знаю й сам, що треба,- не наказуй-бо.
ВЛАДА
Наказувати буду, ще й покрикну я.
Схилися вниз і в кільця гомілки закуй.
ГЕФЕСТ
75]
Готово! Це зробити - невелика річ.
ВЛАДА
Прикуй тепер і ноги процвяховані,-
Суддю в цій справі матимеш суворого.
ГЕФЕСТ
Із постаттю твоєю схожа й мова ця.
ВЛАДА
Сам - будь ласкавий, а моєю гнівністю
80]
І вдачею твердою не кори мене.
ГЕФЕСТ
Ходімо звідси,- тож увесь у путах він.
ВЛАДА (до Прометея)
Тепер зухвальствуй і кради богів дари
Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх
Здолають, може, смертні увільнить тебе?
85]
Даремно Прометея прозорливого
Ім'я ти маєш - сам-бо потребуєш ти
В недолі Прометея-визволителя.
Гефест, Влада й Сила відходять .
ПРОМЕТЕЙ (сам)
Ефіре божественний! О джерела рік!
О бистрокрилі вітри й незліченної
90]
Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,
І всевидющий сонця круг,- вас кличу я,
Погляньте, що - сам бог - я від богів терплю!
Подивіться, ганебне яке
Мордування довгі тисячі літ
95]
Терпітиму я!
Безчесні які мені вигадав пута
Блаженних богів новий володар.
Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх
Я ридаю… Коли ж буде край
Безбережному цьому стражданню?
100]
Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я
Передбачаю завжди, й несподіваних
Нещасть нема для мене,- отже, легко
Повинен долю зносити присуджену:
105]
То - нездоланна сила Неминучості.
Та як мені мовчати й як повідати
Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я
Почесний дар - за це мене й засуджено:
В сухім стеблі сховавши, джерело вогню
110]
Я переніс таємно, й людям сталося
Воно на всі мистецтва їх навчителем.
Оцей-бо злочин я тепер покутую,
В кайданах лютих просто неба висячи.
Чути шелест у повітрі.
А! а! а!
Наближається хор Океанід.
ПРОМЕТЕЙ
115]
Але що то за шелест і подих незримий?
Чи то боги? чи смертні? чи інше то щось?
Хто до бескетів цих на край світу прийшов
Видивлятись на муки безмежні мої?
Погляньте ж па в'язня, бездольного бога,
120]
На отцевого ворога, всім божествам,
Що входжають до Зевса в покої,
Осоружного тим, що не в міру
До смертних прихильності мав.
Ой, шелест я знову чую пташиний,
125]
І ефір навколо дзвенить
Від помахів крил легковійних.
Та страшить мене все, що надходить.
На крилатій колісниці з'являється хор Океанід.
