Прометей закутий - Есхіл (книги онлайн бесплатно txt) 📗
Ексод
ПРОМЕТЕЙ
Хоч Зевс і гордий серцем - злагіднішає,
До шлюбу він такого-бо ладнається,
Який його із трону скине й царської
910]
Позбавить влади. Отоді-то батькове
Кляття справдиться, що наклав на кривдника,
З престолу Крон упавши стародавнього.
А як з біди такої Зевсу вимкнути -
З богів нікому не добрати способу.
915]
Лиш я це знаю. Хай, на троні сидячи,
Він тішиться громами піднебесними,
Хай сипле з рук вогнями-блискавицями.
Та вже не допоможе це ніяк йому -
Впаде безславно і не підведеться вій,,
920]
Такого-бо на себе нездоланного
Тепер противоборника готує він,
Що той палкіше блискавиці полум'я
Знайде і грім грімкіший від небесного;
Морям грозу і землям потрясателя -
925]
Тризубця він розтрощить Посейдонові,-
Тоді довідається Зевс повалений,
Що рабство - це щось інше, аніж влади трон.
ХОР.
Чого бажаєш, те й пророчиш Зевсові.
ПРОМЕТЕЙ
Не тільки я бажаю, але й буде так.
ХОР
930]
Хтось, видно, і над Зевсом пануватиме?
ПРОМЕТЕЙ
Він кару тяжчу, аніж я, терпітиме.
ХОР
Як слів цих вимовляти не боїшся тиі
ПРОМЕТЕЙ
Чого ж боятись? Смерті непідлеглий я.
ХОР
Наслати муки ще лютіші може він.
ПРОМЕТЕЙ
935]
Хай шле - нема для мене несподіванок.
ХОР
Той мудрий, Адрастеї хто вклоняється.
ПРОМЕТЕЙ
Шануйте ви владущих і улещуйте,
Для мене ж менше від нічого важить Зевс,-
Хай робить що захоче цей короткий час,
940]
Недовго він богами керуватиме.
Та он від Зевса, бачу, посланець біжить -
Прийшов він, певно, із повою звісткою,
Оцей служник тирана новочасного.
З'являється Гермес.
ГЕРМЕС
До тебе, мудрія гостроязикого,
945]
Богів зрадливця, а людей шановника,
До тебе, вогнекрадця, промовляю я!
Звелів отець все розказать про шлюб отой,
Що через нього, похвалявсь ти, влади він
Позбудеться. Докладно і виразно все
950]
Ти, Прометею, розкажи без загадок!
Цю путь удруге не примушуй міряти,-
Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.
ПРОМЕТЕЙ
Яка зарозуміла й гордовита вся
Розмова ця прислужника богівського!
955]
Недавно ви при владі стали й мислите.
У замках безпечальних домувать повік?
Падіння двох тиранів чи не бачив я?
Побачу, як і третій, що при владі є,
Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,
860]
Що цих богів новітніх я злякаюся?
Далеко ще до цього. Поспішай назад
Дорогою, якою і прийшов сюди,-
Нічого ти від мене не дізнаєшся.
ГЕРМЕС
Отож-бо цим зухвальством і сваволею
965]
Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.
ПРОМЕТЕЙ
Свого нещастя на негідне рабство я
Не проміняю,- це запам'ятай собі.
ГЕРМЕС
Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,
Ніж Зевса-батька вісником довіреним?
ПРОМЕТЕЙ
970]
Отак і треба зневажать зневажників.
ГЕРМЕС
Ти муками своїми мовби тішишся?
ПРОМЕТЕЙ
Я тішуся? Такої ворогам моїм
Жадав би я утіхи, й серед них - тобі.
ГЕРМЕС
За ці нещастя і мене винуєш ти?
ПРОМЕТЕЙ
875]
Скажу одверто,- всіх богів ненавиджу,
За добре злим мені вони віддячили.
ГЕРМЕС
Як подивлюсь я - справді тяжко хворий ти.
ПРОМЕТЕЙ
Як хворість то - ненавидіти ворога.
ГЕРМЕС
Але ти в щасті був би ще нестерпніший!
ПРОМЕТЕЙ
Ой-ой!
ГЕРМЕС
980]
Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові.
ПРОМЕТЕЙ
Старіючи, усього час навчить його.
ГЕРМЕС
А ти ще й досі не навчився розуму.
ПРОМЕТЕЙ
Ба ні,- не розмовляв би я з прислужником.
ГЕРМЕС
Нічого, видно, батькові не скажеш ти?
ПРОМЕТЕЙ
985]
Не дякувать чи можу, власкавлений!
ГЕРМЕС
Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.
ПРОМЕТЕЙ
Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти,
Якщо від мене сподівавсь довідатись.
Ні мук таких немає, ані хитрощів,
990]
Щоб ними Зевс присилував сказати це,
Аж поки пут ганебних не розв'яже він.
Нехай палючим кидав він полум'ям,
Завіє все снігами білоперими,.
Громами хай загрожує підземними,-
995]
Нічим мене сказати не присилує,
Кому його належить з трону скинути.
ГЕРМЕС
Побачиш сам, чи допоможе це тобі…'
ПРОМЕТЕЙ
Все передбачив і давно вже зважив я.
ГЕРМЕС
Наважся, о наважся, нерозсудливий,
1000]
Хоч задля мук цих розумніше мислити.
ПРОМЕТЕЙ
Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти.
Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись
Погрози Зевса, стану я, мов женщина,
Благать, кого ненавиджу, й ламатиму
1005]
я руки по-жіночому, щоб змилувавсь
І увільнив з кайданів,- ні, не буде так.
ГЕРМЕС
Багато, але марно розмовляв я тут.
Ні, цього серця не зм'якшить благаннями.
Мов огир неїжджалий, він узду гризе,
1010]
Пручається і з віжками змагається.
Та кволі, недоречні хитрування ці,-
Сама лиш самопевність нерозумного
Не варта аж нічого. Як словам моїм
Ти не скоришся - глянь, якою бурею,-
1015]
Хвилешна хвиля муки неминучої
Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці
Розтрощить батько громом-блискавицею
Полум'яною, і обійми каменю
Твоє сховають тіло. Довгі сповняться
1020]
Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти
Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,
Шматки великі рватиме пожадливо
Від твого тіла, і щодня приходити
Цей буде гість незваний і печінкою
1025]
Живитися твоєю почорнілою.
Стражданням цим не дожидай закінчення,
Покіль з богів котрий у тяжких муках цих
Тебе заступить і в Аїд безпремінний
За тебе зійде, в глиб сумного Тартару.
1030]
Над цим подумай. Не хвальба порожня то,
А вирок найсуворіший, бо в Зевсових
Устах нема неправди, свого слова він
Додержує. Тож роздивись, роздумайся
І не вважай зарозумілих гордощів
1035]
За кращі від звичайної розважності.
ХОР
Здається, все до речі говорив Гермес:
Пихи позбутись радить він і мудрої
Розважності шукати. Тож послухайся,
Ганьба для мудрих - помилки триматися.
ПРОМЕТЕЙ
1040]
Все я знав наперед, що звістив він мені.
Мук зазнати ворогу від ворогів -
Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню
Дволезого кучері, неба ефір