Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (бесплатная регистрация книга .TXT) 📗
Перстач гусячий
(Potentilla anserina L.)
Родина розові (Rosaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина, з міцним стрижневим коренем, вкритим бурими рештками прилистків. Стебла дугоподібно піднесені, 10–30 см завдовжки, вкриті так само, як черешки й квітконіжки, білою або сивою повстю з домішкою рідких простих волосків. Прикореневі та нижні стеблові листки довгочерешкові, складаються з 6–7 листочків, середні та верхні з 3–5 листочків. Листочки оберненояйцевидні, з вузькоклиновидною основою, на верхівці з 2–5 зубцями з кожного боку листочка; зверху голі або з досить довгими рідкими волосками, зелені, блискучі, зісподу — білоповстисті, сріблясті. Квітки з приємним запахом, трохи терпкуваті на смак, 1,5–2 см в поперечнику, жовті, на тонких квітконіжках. Плоди — тонкозморшкуваті, дрібні яйцевидні сім'янки. Цвіте в червні — вересні.
Росте на схилах, луках, пасовищах, полях, перелогах, біля жител, інколи невеликими заростями на узліссях, галявинах, у чагарниках, по узбіччях доріг.
Збирають усю траву — під час цвітіння (сушать на протязі, на горищі під залізним дахом), насіння — восени.
Застосовують як в'яжучий, сечогінний, кровооздоровний, кровоспинний, болезаспокійливий засіб при спазмах і шлункових та маткових болях, при болісних менструаціях; для регуляції функціональної діяльності товстих кишок, при запорах; при жовчнокам'яній хворобі та хворобах печінки (діють дубильні речовини, гіркоти, смоли, слиз, солі).
Як чай готують так: на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку трави, настоюють 10 хвилин і п'ють 2–3 склянки на день. Застосовують і у вигляді відвару — 20 г трави варять 5 хвилин у 200 мл води і п'ють по 1 столовій ложці тричі на день при спазмах і болях. При болісних менструаціях кладуть ще й компреси цієї рослини на нижню частину живота, а всередину вживають напар 1 столової ложки суміші трави гусячого перстачу, трави гірчака перцевого і трави меліси в співвідношенні 3:2:1 в 1 склянці окропу (протягом 10 хвилин), п'ють 3 склянки на день.
Застосовують при шлункових кольках, блюванні. У дітей молодшого віку добрі наслідки бувають від гусячого перстачу (у співвідношенні 5:100 води) в дозі 1–3 чайних ложок відвару з молоком для припинення блювання.
Перстач прямостоячий (калган)
(Potentilla erecta L.)
Родина розові (Rosaceae)
Це трав'яниста багаторічна рослина 10–40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, багатоголовковим, всередині червоним кореневищем і численними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони короткопухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано-пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квітконіжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечка — з чотирьох внутрішніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між собою. Цвіте в червні — жовтні.
Росте вогких луках, пасовищах, по долинах рік, в лісах.
Збирають кореневища рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темноті фосфоризують.
Застосовують при ахілії, проносах, кольках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, дубильним речовинам, різним кислотам та смолам); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень; при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях.
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку дещо потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1–2 склянки на день ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт.
При кровотечі з шлунка, кишок додають перед кип'ятінням відвару з перстачу 1 чайну ложку насіння льону. П'ють цей відвар по 1 столовій ложці кожні 2 години. Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, варять 5–7 хвилин, настоюють і п'ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий — при хворобах печінки, жовтяниці. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorta L.).
Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах мажуть маззю з 5 г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Відваром 1 столової ложки кореня в 1 склянці води полощуть рот при цинготних захворюваннях, флюсі; горло — при ангіні.
Вживають також при білях у жінок (для спринцювання піхви — гарячим відваром), при висипах на тілі, мокрій екземі, ранах і забитих місцях, що кровоточать.
Печіночниця звичайна
(Hepatica nobilis Mill.)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
У широколистяних та мішаних лісах напровесні зацвітає чудовими ніжно-голубими квітками печіночниця звичайна. Це невисока рослина (8-15 см заввишки), з добре розвиненими прикореневими листками, що відростають від товстого кореневища. Листки мають довгі черешки, трилопатеві, цілокраї, при основі серцевидні, за формою нагадують печінку тварин. Квітки поодинокі, щ восьми — десятилистою оцвітиною, багатьма тичинками й маточками на довгих квітконіжках, що виходять з пазух лускоподібних листків кореневища. На ніч та в негоду квітки закриваються і поникають, що захищає пилок від вологи. Багаторічна тіньовитривала рослина цвіте у квітні — травні, запилюється комахами. Численні опушені плоди-сім'янки поширюються переважно мурашками. Печіночниця звичайна має декоративний вигляд і може прикрасити парки й лісопарки. Вирощувати її слід у затінених місцях групами. Добре розмножується поділом кущика. У свіжому стані рослина отруйна. Потребує охорони.
Первоцвіт весняний
(Primula veris L.)
Родина первоцвіті (Primulaceae)
Багаторічна трав'яниста рослина з родини первоцвітних, заввишки 3–7 см. Цвіте у червні — липні. Назва роду походить від латинського слова, яке в перекладі означає «перший», через те, що деякі представники цього роду є одними з перших весняних квітів виникла і українська назва роду. Рід налічує близько 500 видів, поширених майже по всій земній кулі. На Україні росте 9 видів. Деякі з них дуже багаті на вітамін С. Первоцвіт дрібний зростає на кам'янистих схилах, галявинах, серед криволісся у субальпійському та альпійському поясах Карпат.
Ця маленька з ніжними квітами рослинка дуже рідкісна у нас. Вона росте лише в декількох місцях на хребті Чорногора, зокрема на горі Піп Іван.
Через свою рідкісність потребує старанної охорони.
Багаторічна рослина з вез листам, росте на галявинах, узліссях, у світлих лісах, чагарниках, на схилах. Цвіте наприкінці квітня. Суцвіття схоже на в'язку ключиків. Тому в народі рослину називають ключиками, а за зморщені листочки — баранчиками.,
