Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (бесплатная регистрация книга .TXT) 📗
Медунка — чудовий медонос. Використовують її в народній медицині для лікування захворювань дихальних шляхів. Гарна декоративна рослина.
Мильнянка лікарська
(Saponaria officinalis L.)
Родина гвоздикові (Cariophyllaceae)
Це багаторічна трав'яниста рослина 30-100 см заввишки. Стебла прямі, голі або коротко-пухнасті, вузлуваті. Листки овально-ланцетні, супротивні, загострені з трьома поздовжніми жилками. Квіти зібрані в щитковидну волоть, на коротких квітконіжках, білі або блідо-рожеві, пахучі. Цвіте в червні — серпні.
Росте у чагарниках, на заплавних луках, в надрічкових лозняках, на піщаних берегах озер, на лісових галявинах і узліссях, у занедбаних квітниках, іноді як декоративна рослина.
Збирають кореневища і корені, пізно восени.
Застосовують як сечогінний, злегка потогінний і відхаркувальний засіб, для поліпшення обміну речовин і очищення крові при шкірних хворобах — екземі, псоріазі, фурункульозі (чиряках). Великі дози спричинюють кашель, блювання, болі в животі, пронос, збудження центральної нервової системи, судоми, параліч дихання, іноді смерть.
Застосовують як відвар. На 1 склянку води беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня, варять 15 хвилин і п'ють 3–4 склянки на день.
Вживають при шлунково-кишкових захворюваннях (запори), при хворобах нирок, печінки і селезінки. В останньому випадку беруть по 1 чайній ложці кореня мильнянки і кори верби білої на 2 склянки води, кип'ятять 10–15 хвилин і п'ють по 3 склянки на день. Застосовують проти водянки (асциту). Перед тим, як варити, дрібно посічене коріння вимочують 5–6 годин у воді, кілька разів зливаючи піну. При каменях жовчного міхура 1 столову ложку суміші кореня мильнянки, трави чистотілу і трави звіробою в співвідношенні 5:3:10 настоюють півгодини на 250 мл окропу і п'ють по 2–3 склянки на день (діє також при здутті кишечника, нудоті).
Напар 1 столової ложки суміші (порівну) кореня мильнянки і листків шавлії настоюють 10 хвилин на 250 мл води і вживають для полоскання горла при ангінах і для компресів при фурункулах, лускатому лишаї (psoriasis), золотусі.
В домашньому господарстві відвар мильнянки вживають для виведення плям на одязі і для прання вовняних і шовкових виробів.
М'ята перцева
(Mentha piperitas)
Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae)
У дикому стані ніде не росте. Це — стара культурна рослина виведена в Англії в XVII ст., можливо шляхом схрещування диких видів м'яти: м'яти водяної і зеленої, але остання, мабуть також гібрид, одержаний з м'яти лісової і м'яти круглолистої.
М'ята перечна — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. В культурі найбільш відомі два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже ароматна.
У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8–3,5 %). її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними компонентами ефірної олії е ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цінеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий сильний аромат.
Використовується дуже широко. В медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезинфікуючий і протизапальний засіб. 25–30 %-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (препарат валідол) застосовують при стенокардії.
Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишечника і нудоти. Майже аналогічно використовується настойка м'яти.
Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і лікеро-горілчаних виробів.
Лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії.
Перечна м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості грунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими грунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози — 18–30 °C. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18–22 °C. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії.
Під м'яту ділянку орють на зяб на глибину 25–27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300–400 кг/100 м2. Рано навесні поле боронують і культивують.
Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45x45 см) способом. Після садіння грунт прикочують. При появі бур'янів посіви 1–2 рази культивують на глибину 8-10 см.
М'яту збирають у липні — серпні у фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток. Після відростання можливе повторне збирання (вересень).
Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.) Родина ранникові (Scrophulariaceae)
Ця рослина в Ірландії була відома уже в V ст. У XI ст. в Німеччині її застосовували як засіб від водянки. Однак траплялися випадки отруєння через неправильне дозування, і наперстянку деякий час не використовували. Але в кінці XVIII ст. англійський лікар Уайзеринг знайшов в архівах померлої знахарки рецепт наперстянки для лікування складних захворювань серця і вирішив його вивчити. Через 10 років наукового дослідження (у 1785 р.) він увів цю рослину в наукову медицину.
Наперстянка великоквіткова — багаторічна трав'яниста рослина (40-120 см заввишки). Кореневище коротке, товсте. Стебло пряме, залозисте-пухнасте. Прикореневі листки довгасто-ланцетні або ланцетні, нерівномірно-пилчасті або цілокраї, опушені, при основі звужені в короткий черешок. Стеблові листки чергові, довгасто-ланцетні, сидячі. Квітки великі, пониклі, дещо неправильно зрослопелюсткові, зібрані в довгу однобічну китицю жовтого кольору. Плід — яйцеподібна залозиста, пухнаста багатонасінна коробочка. Цвіте в червні — серпні.
Росте у мішаних та листяних лісах, на галявинах, серед чагарників. Останнім часом вирощують також на квітниках, у затінених місцях парків і лісопарків.
Листки містять різні серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди, вітамін С та деякі інші речовини. Препарати з листків наперстянки призначають при лікуванні складних порушень кровообігу (серцевій декомпенсації), гострій хронічній недостатності, порушенні ритму серцевих скорочень та інших хворобах серця.
