Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (бесплатная регистрация книга .TXT) 📗
Крушина ламка
(Frangula alnus Mill.)
і Родина жостерові (Rhamnaceae)
В народі давно помітили, що кора крушини дуже корисна при запорах у людей старшого віку.
Це — високий кущ (до 2 м). Кора темно-червона або червонувато-сіра, з черговими гілками без колючок. Листки чергові, овальні або обернено-серцеподібні, цілокраї, блискучі. Квітки дрібні, в пазушних пучках, зеленувато-білі. Плід — кістянка, нестиглий — червоний, стиглий — чорний. Цвіте в травні- червні.
Росте в широколистяних лісах, особливо на лісових галявинах, серед чагарників.
Свіжа кора містить 3–5% вільних і зв'язаних оксиметилантрахінонів, емодин, хризофанол і антраноли. Свіжозаготовлена, вона викликає нудоту, блювання, понос.
Застосовують крушину у вигляді відвару, рідкого або сухого екстракту. У науковій медицині використовують як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодин, добутий з кори, входить до складу холаголу, який призначають при жовчнокам'яній хворобі, запаленнях і церозі печінки. У народній медицині кора вважається швидкодіючим засобом при захворюваннях печінки, хронічних запорах, хворобах шкіри, її використовують також при гастритах, хворобах кишечника, дизентерії, виразках шлунка, листки — при недокрів'ї.
У ветеринарії кору крушини у вигляді відвару або настою призначають як проносне. Крушина ламка — добрий медонос, її можна розмножувати поділом куща, паростками й відсадками. Добре росте по берегах річок, водойм, боліт, на вологих луках. Тіневитривала рослина.
Збирають кору навесні до появи листків. Для цього на стовбурах і гілках на відстані 10–50 см один від одного ножами роблять кільцеві надрізи, які з'єднують поздовжніми розрізами. Така кора легко знімається. Потім деревину рекомендується зрубати на пеньок для відновлення рослини.
Сировину сушать під наметом з доброю вентиляцією або під залізним дахом, розклавши на папері або тканині.
Купальниця європейська
(Trollius altissimus Crantz)
Родина жовтецеві (Ranunculaceae)
Оригінальна краса квіток цієї рослини є причиною зривання їх великої кількості на букети, внаслідок чого її стає дедалі менше.
Це — багаторічна рослина з прямостоячим стеблом до 50 см заввишки. Листки довгочерешкові, пальчасто-розсічені, темно-зелені, прикореневі. Квітки поодинокі, верхівкові, лимонно-жовті, блискучі, наче вкриті позолотою чи лаком.
Росте на вогких лісових луках та галявинах, узліссях, чагарникових заростях переважно у лісових і лісостепових районах та в Карпатах.
У свіжій траві міститься протоанемін, сліди інших алкалоїдів, сапоніни, вітамін С, органічні кислоти, дубильні речовини.
В народній медицині Білорусії використовують траву при шлункових захворюваннях. На Україні — зовнішньо при наривах.
Теплий, сонячний колір квіток купальниці робить їх особливо бажаними в садах та парках, по берегах водойм, струмків.
Розмножується вегетативно і насінням, яке найдоцільніше висівати під зиму — тоді сходи з'являються навесні Цвіте на другий рік життя. Найкраще росте на родючих щільних грунтах. Траву заготовляють під час цвітіння, сушать на горищі при добрій вентиляції.
Кульбаба лікарська
(Taraxacum officinale)
Родина складноцвіті (Asteraceae (Compositae)
Це відома вже в далекому минулому лікарська рослина. Феофраст рекомендував її для лікування веснянок і печінкових плям на шкірі. Пізніше її почали використовувати араби. У XVI ст. в Німеччині кульбабі приписували заспокійливу та снотворну дію.
Багаторічна трав'яниста рослина. Має коротке, просте, рідше багатоголове кореневище, від якого відходить малогалузистий корінь. Розетка з дещо піднятими або лежачими на землі листками. Останні голі, довгасте-ланцетні, до основи звужені, і глибоко-перисто-надрізані. Лопаті листків відхилені до основи краї їх нерівномірно-зубчасті. З пазух листків виходять квіткові стрілки — голі, циліндричні, порожнисті всередині, 15–30 см заввишки. Суцвіття — одиничний верхівковий груповий кошик. Гола розширена верхівка квіткової стрілки (квітколоже) оточена загальною обгорткою з лінійно-ланцетних листочків. Квітколоже густо вкрите яскраво-жовтими язичковими квітками з чубком замість чашечки. Плід сім'янка з пухнастою летючкою. Цвіте з весни до пізньої осені.
Росте як бур'ян на всій території України.
У коренях містяться тритерпенові сполуки, інулін (до 24 %), каучук (до 3 %), жирна олія, до складу якої входять гліцериди пальмітинової, олеїнової, лінолевої, мелісової і церитонової кислот.
У листках — вітамін С (50–70 мг%), каротин (6–8 мг%), вітамін Е, солі заліза, кальцію і фосфору.
Корені застосовують для збудження апетиту, як жовчогінний засіб та поліпшення травлення при запорах.
Свіжі листки після попереднього вимочування у солоній воді придатні для виготовлення салатів, їх можна маринувати в оцті і додавати до овочевих страв як приправу. З коренів готують сурогат кави.
Французи вживають не тільки зелені листки, а й молоді, ще не розкриті суцвіття. Кошики маринують і додають у солянки й вінегрети як замінник
З косметичною метою використовують напар з квіток кульбаби. Ним зводять бородавки, пігментні плями і ластовиння. Ця рослина входить до складу противугревого лосьйону.
Оскільки кошики кульбаби відкриваються о 6-й годині ранку, а закриваються о 10-й, її можна використати для створення квіткового годинника, що й зробив свого часу Кар л Лінней. До того ж кульбаба — непоганий барометр; на дощ її кошики закриваються.
Дуже добре розмножується насінням, яке висівають з міжряддями 25–30 см. Догляд полягає у 2-3-разовому розпушенні грунту та прополюванні за вегетаційний період.
Корені збирають восени або рано навесні, їх миють у холодній воді, протягом кількох днів пров'ялюють на відкритому повітрі, а потім сушать на горищах під залізним дахом, у печах або сушарках при температурі 40–50 °C.
