Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
На наступний день пішов сніг. Заметілі вирували два дні. У другу таку ж холодну ніч Келен розмістила в своєму наметі Холлі, Валері і Хелен. Вони сиділи під покривалами, вечеряли, співали пісні, розповідали казки про принців і принцес, а потім спали, міцно притулившись один до одного для тепла.
Коли хуртовини нарешті відбушували і знову з'явилося сонце, намети виявилися мало не доверху засипані снігом. Солдати вилізали з наметів, як борсуки, які вирішили виповзти з барлоги, щоб перекусити.
У наступні тижні хуртовини ще не раз налітали на табір, намітаючи все більше снігу. У таку погоду битися або навіть переміщати армію на велику відстань — досить проблемно. Розвідники повідомили, що Імперський Орден відійшов назад — на південь, приблизно на тижневий перехід.
Для сліпих це було практично непосильне завдання. Обстеживши протягом декількох днів околиці того місця, де розпилили скляний пил, д'харіанські розвідники доповіли, що виявлені приблизно шістдесят тисяч замерзлих тіл — це тіла осліплих імперців, вони не змогли подбати про себе у важких погодних умовах. Схоже, Імперський Орден просто-напросто кинув їх. Кілька десятків сліпців примудрилися перебратися через перевал у пошуках допомоги та благаючи про милосердя. Келен наказала їх знищити.
Було важко точно визначити кількість постраждалих від гострого скла Верни. Цілком імовірно, що більшість все ж відступила разом з Орденом, щоб надалі виконувати нескладні завдання. Але швидше за все виявлені розвідниками трупи — це велика частина осліплених. Келен цілком могла собі уявити, що Джеган зовсім не жадав мати цих сліпців у своєму таборі, щоб вони нагадували іншим про гіркоту відступу. До того ж навіщо переводити на них припаси?
Однак вона добре розуміла, що для Джегана цей відступ — лише тимчасова зупинка, він зовсім не має наміру відмовлятися від своїх цілей. У Ордена цілком достатньо людей, щоб заповнити багатотисячні втрати. Втім, поки що погода не дозволяла Джегану завдати удару.
Келен зовсім не збиралася сидіти і чекати його. Місяць потому, коли в їх табір прибув представник Хергеборга, вона негайно з ним зустрілася в маленькій хатинці лісника, яку знайшли серед дерев в західній частині долини. Хатинка стояла під прикриттям величезних старих сосен, в стороні від наметів. Хатинка стала мало не постійною резиденцією Келен, а також часто служила командним центром.
Генерал Мейфферт був явно задоволений, коли Келен воліла залишатися в хатинці, а не у своєму наметі. Так він міг вважати, що армія забезпечила досить пристойні умови Матері-сповідниці — дружині Магістра Рала. Келен з Карою дуже навіть раділи ночівлі в теплій хатинці, але Келен не хотіла, щоб солдати думали, ніби вона не в змозі витримати тих умов, в яких жили д'харіанці. Іноді вона відправляла спати в хатинку дівчаток з кимось із сестер Світла, а іноді наполягала на тому, щоб там ночувала Верна з Холлі, Хелен і Валері. Аббатису не дуже-то й потрібно було вмовляти.
Келен привітала представника Теріо з Хергеборга і запросила в крихітний будиночок. Представника супроводжував невеликий ескорт, що залишився чекати зовні. Хергеборг — маленька країна. І їх внесок у війну полягав у поставках єдиної вироблюваної ними продукції — вовни. Келен же хотіла людей.
Представник Теріо, опустившись на коліно перед Матір'ю-сповідницею, удостоївся офіційного привітання. Потім він піднявся нарешті, відкинув капюшон і радісно заусміхався.
— Мати-сповідниця, радий бачити вас у доброму здоров'ї! — Келен щиро посміхнулася у відповідь.
— І я вас також, представник Теріо. Сідайте-но ближче до вогню, погрійтеся.
Підійшовши до кам'яного вогнища, він зняв рукавички і простягнув руки до вогню, похилившись до блискучого руків'я, що визирало у Келен над плечем. А потім вгледів стоячу на камінній дошці «Сильну духом». І зачаровано задивився на неї, як і всі, хто бачив горду фігурку.
— Ми чули про полонення Магістра Рала, — нарешті промовив він. — Нічого про нього не чути? — Келен похитала головою.
— Ми знаємо, що шкоди йому поки що не заподіяли, але це все. Я знаю мого чоловіка. Він сильний чоловік. І впевнена, що він знайде спосіб повернутися до нас на допомогу.
Хергеборгець кивнув, уважно слухаючи її слова.
Стояча біля столу Кара при нагадуванні про Магістра Рала похмуро покатала в руці ейдж. По блиску блакитних очей Морд-Сіт і по тому, як вона недбало випустила ейдж, який знову повис на короткому ланцюжку в неї на зап'ясті, Келен зрозуміла, що цей червоний стержень, пов'язаний чарівництвом з нині сущим Магістром Ралом, все ще обпікає своєю силою. А раз він діє, то Річард живий. І це все, що їм відомо.
Теріо розстебнув товстий плащ.
— Як йдуть військові дії? Всі з тривогою чекають відомостей.
— Наскільки нам вдалося з'ясувати, ми зуміли перебити більше ста тисяч імперців.
Хергеборгець ахнув. Така цифра здавалася просто астрономічною для жителя такої крихітної країни, як Хергеборг.
— Ну, значить, вони зазнали поразки. Вони втекли назад в Старий світ?
Замість того щоб подивитися йому в очі, Келен вивчала згораючі у вогнищі поліна.
— Боюся, що ці втрати — суща дурниця для Імперського Ордена. Ми скоротили їх чисельність, але й тільки. Їх залишилися в десять разів більше, ніж загиблих. Вони як і раніше небезпечні і стоять в тижневому переході звідси.
Келен підняла погляд: посланець був явно ошелешений, він ніяк не міг уявити собі таку кількість людей.
— Добрі духи… — Прошепотів він. — До нас доходили чутки, але дізнатися, що все насправді так… — Він потряс головою. — Та як взагалі можливо перемогти такого ворога?
— Якщо мені не зраджує пам'ять, кілька років тому ви були в Ейдіндрілі, щоб поговорити з Радою, і у вас після урочистої вечері виникли деякі проблеми. Той здоровенний представник з Кельтона — забула, як його звали, — розперезався, погано відгукнувся про вашу маленьку країну. І вас якось обізвав. Пригадуєте той вечір? Як він вас обізвав?
Очі представника Теріо блиснули.
— Хиляк, — посміхнувся він.
— Хиляк. Точно. Гадаю, він так сказав, бо вважав, що раз він вдвічі більші вас, то й дужче. Пам'ятається, для вас очистили стіл і ви вдвох почали боротися на руках.
— А, ну тоді я був куди молодший, до того ж випив кілька келихів вина…
— Ви перемогли.
— Не силою, — м'яко розсміявся Терио. — Його занапастило нахабство. Можливо, я був розумніший і швидший — тільки й усього.
— Ви перемогли, і це головне. І ці сто тисяч імперців мертві, незважаючи на те що перевершували нас по чисельності. Посмішка сповзла з його обличчя.
— Натяк зрозумілий. Думаю, Імперському Ордену самий час змитися, поки у них ще залишилися люди. Я пам'ятаю, як ті п'ять тисяч галейських новобранців з вами на чолі розбили в пух і прах п'ятидесятитисячну армію. — Він провів рукою по грубо витесаній камінній дошці. — Але, як би там не було, я розумію, до чого ви хилите. Коли маєш справу з більш сильним противником, використовуй свої мізки.
— Мені потрібна ваша допомога, — сказала йому Келен. Він відвів погляд.
— Все, що завгодно, Мати-сповідники. Все, що в моїй владі.
Нахилившись, Келен сунула в вогонь чергове поліно.
— Нам потрібні вовняні плащі з капюшонами. Теріо роздумував недовго.
— Просто скажіть, скільки потрібно, і я про це подбаю. Упевнений, це цілком здійсненно.
— Знадобиться як мінімум сто тисяч. Стільки у нас зараз тут людей. Ми очікуємо підкріплення в будь-який момент, так що якщо ви зможете додати до цієї цифри ще половину, то надасте вельми значне сприяння в боротьбі з Орденом.
Поки він займався уявними розрахунками, Келен поправила кочергою поліно.
— Я розумію, що моє прохання непросте. Він почухав потилицю.
— Вам зовсім не потрібно вислуховувати сентенції, наскільки важко буде здійснити ваше прохання, адже це не допоможе вам перемогти. Так що давайте обмежимося тим, що я просто скажу, що ви їх отримаєте.
Слово представника Теріо було надійним, як скеля. І дорожче золота. Келен встала, повернулася до нього обличчям.
