Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗

Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Повна темрява. Без зірок - Кінг Стівен (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Не так поспішливо, мем, — перебила її диспетчерка. — Я вас ледве розумію.

«Це добре», — подумала Дарсі.

Вона прокашлялася.

— Так краще? Ви мене тепер розумієте?

— Так, мем. Тепер так. Тільки не хвилюйтесь. Ви казали, що потребуєте медичної допомоги?

— Так, за адресою Цукроварна алея, 24.

— Ви поранилися, місіс Андерсон?

— Не я, мій чоловік. Він упав зі сходів. Можливо, він лише знепритомнів, але я боюся, що він уже мертвий.

Диспетчерка сказала, що негайно надішле швидку допомогу. Дарсі припустила, що вона також пошле місцевих поліцейських з Ярмутського відділку. І машину поліції штату також, якщо така зараз є десь в їхньому районі. Вона сподівалася, що її зараз нема. Вона повернулася у передпокій і сіла на кушетку, але посиділа там недовго. Там були його очі, вони дивилися на неї. Звинувачували її.

Взявши його плащ, вона закуталася в нього і вийшла на під’їзну алею чекати на допомогу.

— 17 —

Полісменом, котрий приймав її заяву, був Гаролд Шрусбері, місцевий. Дарсі його не знала, але була, так сталося, знайома з його дружиною; Арлін Шрусбері належала до «Франтих плетива». Він балакав з нею у кухні, поки медики швидкої допомоги спершу оглянули тіло Боббі, а потім забрали його, несвідомі того, що всередині нього ховається ще один труп. Парубок, набагато небезпечніший за сертифікованого громадського бухгалтера Роберта Андерсона.

— Бажаєте кави, офіцере Шрусбері? Мені неважко приготувати.

Він поглянув на її тремтячі руки і відповів, що сам залюбки зробив би каву для них обох.

— Я дуже вправний у кухні.

— Арлін ніколи про це не згадувала, — промовила вона йому вслід, коли він підвівся. Залишений ним на столі записник лежав відкритим. Наразі він туди записав тільки її ім’я, ім’я Боба, їхню адресу та телефонний номер. Вона сприйняла це за добрий знак.

— Авжеж, їй подобається тримати мій світильник під посудиною [310], — усміхнувся він. — Місіс Андерсон, Дарсі, мені дуже жаль через вашу втрату, і я не маю сумнівів, що Арлін сказала б те саме.

Дарсі знов почала плакати. Офіцер Шрусбері відірвав цілу жменю від рулону паперового рушника і подав їй.

— Це надійніше за клінекс.

— Ви маєте в цьому досвід, — відгукнулася вона.

Він перевірив «Банн» [311], побачив, що той повний і ввімкнув апарат.

— Там навіть більше, ніж треба, — повернувся він на свій стілець. — ви можете розповісти мені, що трапилось? Ви зараз почуваєтеся здатною на це?

Вона розповіла про знайдений Бобом у решті з «Сабвею» пенні «подвійного штампу», про те, яким він був збудженим цією подією. Про те, як вони відсвяткували знахідку вечерею в «Перлині узбережжя», і про те, що він забагато випив. Як він пустував (згадала, як він комічно їй відсалютував по-британському, коли вона попрохала склянку «Пер’є» з лаймом). Як він піднімався вгору по сходах, високо тримаючи бокал, немов офіціант. Як він уже ледь було не ступив на сходовий майданчик, але послизнувся. Вона навіть розповіла, як вона мало не послизнулася сама на одному з розсипаних кубиків льоду, коли кинулася вниз, до нього.

Офіцер Шрусбері почеркав щось у своєму блокноті, потім його закляпнув і подивився їй прямо в очі.

— Гаразд. А тепер ви поїдете зі мною. Одягніть плащ.

— Навіщо? Куди?

До в’язниці, звісно. Поле «Вперед» не проходиш, двісті доларів не отримуєш, потрапляєш прямо в тюрму [312]. Боб упорався мало не з дюжиною вбивств, а вона не змогла чисто викопати й одного (звісно, свої він планував, та ще й з бухгалтерською увагою до деталей). Вона не знала, де схибила, але без сумніву, це виявиться щось зовсім одіозне. По дорозі до поліцейського відділку офіцер Шрусбері їй розкаже. Це буде, як остання сторінка у Елізабет Джордж [313].

— До мене додому, — пояснив він. — Перебудете цю ніч у нас з Арлін.

Вона дивилася на нього, роззявивши рота.

— Я не... не можу...

— Можете, — перебив він її голосом, що не терпів заперечень. — Вона мене вб’є, якщо я залишу вас тут саму. Ви бажаєте взяти на себе відповідальність за моє вбивство?

Вона втерла сльози з обличчя й слабенько посміхнулася.

— Ні, гадаю, що ні. Але... офіцере Шрусбері...

— Гаррі.

— Я мушу зателефонувати. Моїм дітям... вони ще нічого не знають.

Думка про це викликала свіжий приплив сліз, і вона використала рештки паперового рушника, щоби з ними впоратися. Хто міг знати, що в людині міститься стільки сліз? Вони не торкалася своєї кави, а тепер випила півчашки трьома довгими ковтками, хоча кава все ще була гарячою.

— Я гадаю, ми здатні витримати вартість дальніх дзвінків, — промовив Гаррі Шрусбері. — Але слухайте-но. Чи є у вас щось, що ви могли би прийняти? Що-небудь таке, заспокійливе?

— Нічого такого, — прошепотіла вона. — Тільки амбіси.

— Ну, тоді Арлін позичить вам валіуму зі своїх запасів, сказав він. — Вам треба випити одну пігулку щонайменше за півгодини перед тим, як почнете робити ті важкі дзвінки. А зараз я її попереджу про наш приїзд.

— Ви такий чуйний.

Він висунув першу з кухонних шухляд, потім другу, потім третю. Дарсі відчула, як серце стрибнуло їй у горло, коли він відкрив четверту. Дістав звідти ганчір’яну мачулку і вручив їй.

— Ще краще за паперовий рушник.

— Дякую, — мовила вона. — Щиро дякую.

— Скільки ви пробули в шлюбі, місіс Андерсон?

— Двадцять сім років, — відповіла вона.

— Двадцять сім, — здивовано повторив він. — Боже, мені так жаль.

— Мені теж, — кивнула вона, ховаючи обличчя в ганчірці.

— 18 —

Роберта Еморі Андерсона було віддано на упокій землі на ярмутському кладовищі «Мир» через два дні. Донні з Петрою, стоячи обабіч матері, підтримували її, поки священик проказував, яка се є скороминуща річ людське життя. Погода повернула на холод, небо було пойняте хмарами; крижаний вітер скреготав голими гілками. Фірма «ББ&А» припинила діяльність на один день, звідти з’явилися геть усі. Бухгалтери у їхніх чорних плащах купчилися зграями, немов ворони. Серед них не було жінок. Раніше Дарсі цього ніколи не помічала.

На очах у неї бриніли сльози, вона раз у раз витирала їх хустинкою, яку тримала в руці, затягнутій у чорну рукавичку; Петра плакала монотонно й безупинно. Похмурий стояв Донні, з почервонілими очима. Молодий, гарний парубок, але з уже рідшаючим волоссям, як і в батька було в його віці. «Аби лиш він не набирався ваги, як Боб, — подумала вона, — і не вбивав жінок, звісно». Хоча звичайно такі речі не спадкові. Хіба ні?

Невдовзі все це минеться. Донні залишиться тільки на пару днів — це був максимум часу, на який він міг вирватися зі свого бізнесу в даний момент, так він пояснив. Він сподівався, що вона поставиться до цього з розумінням, і вона відповіла, що звісно, так. Петра пробуде з нею цілий тиждень, вона сказала, що могла б залишитися й на довше, якщо Дарсі її потребує. Дарсі відповіла, що дуже цінує її доброту, в душі сподіваючись, що цей тиждень становитиме не більше п’яти днів. Їй треба було побути на самоті. Їй треба було... ні, не подумати, це не зовсім те, але віднайти себе знову. Відновити свою позицію по цей бік дзеркала.

Ні, не можна сказати, ніби щось пішло криво, далебі, це не так. Дарсі не вважала, що все було б краще, аби вона місяцями планувала вбивство свого чоловіка. Якби вона так робила, либонь, могла б напартачити, щось занадто ускладнивши. Несхоже на Боба, планування не було її сильною стороною.

З важкими питаннями вона не стикнулася. Її історія було простою, достовірною, майже правдивою. Найважливішою часткою була ця кам’яна плита під нею: їхній шлюб, що простягався в минуле майже на три десятиліття, гарний шлюб, і його картину не псували бодай хоч якісь недавні суперечки. Ну справді, про що тут було питати?

вернуться

310

Біблійна алюзія: «Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить» (Лука 11:33).

вернуться

311

«Bunn» — заснована 1963 року винахідником крапельної кавоварки Джорджем Банном компанія, що випускає професійні і домашні кавоварні автомати.

вернуться

312

Дарсі уявляє свою подальшу долю в термінах настільної гри «Монополія».

вернуться

313

Susan Elizabeth George (нар. 1949 р.) — американська авторка численних детективних романів, дія яких зазвичай відбувається в Англії; наскрізний її герой — шляхетний інспектор Скотланд-Ярда Томас Лінлі.

Перейти на страницу:

Кінг Стівен читать все книги автора по порядку

Кінг Стівен - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Повна темрява. Без зірок отзывы

Отзывы читателей о книге Повна темрява. Без зірок, автор: Кінг Стівен. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*