Мелодія кави у тональності кардамону - Гурницька Наталія (книги бесплатно без регистрации TXT) 📗

— Дай мені спокій зі своїми припущеннями. Ліпше йди і заспокой малих. Чуєш, як кричать? На голову всім повилазили. Не можеш зробити так, щоб нянька займалася дітьми, сама нарешті берися за них.

Від обурення Анна аж задихнулася.

— Можна подумати, я ними не займаюся? Та я з ними майже постійно.

Адам знов, як від зубного болю, скривився.

— Слухай, Анно, дай мені чистий спокій. Не маю настрою і часу для твоїх фантазій. Поговоримо колись іншим разом.

Він демонстративно зосередився на якихось паперах і не підводив голови.

Ображено прикусивши губи, Анна вийшла з кабінету. Сперечатися з Адамом у такі дні — собі дорожче. Треба зачекати, коли він знов поводитиметься як нормальна людина, і тоді з ним поговорити.

Так нічого і не дізнавшись, Анна врешті звернулася по допомогу до Терези, проте та теж не змогла нічого розповісти. Хіба згадала, що відразу по смерті Анелі у її брата справді були проблеми зі здоров’ям, і порадила звернутися з цим запитанням до лікаря, який зазвичай лікує їхню родину. Від нього Анна теж нічого певного не почула. Якісь туманні припущення про перевтому і не надто юний вік її чоловіка, а ще поради провадити спокійніший спосіб життя, не перевтомлюватися, добре харчуватись і не засиджуватися ввечері за роботою чи розвагами. Отже, серйозних проблем зі здоров’ям у Адама немає, і вона намарно шукає пояснень дивної поведінки в самопочутті.

Гублячись у здогадах, Анна вирішила ще уважніше придивитися до чоловіка, прислухатись до його приватних розмов, перевірити, куди він зазвичай ходить вечорами, проте ані клуб, ані товариські зібрання чи ділові візити не викликали в неї жодних підозр. А може, це проблеми з грошима? Трохи подумавши, майже відразу відкинула і цей здогад. Не бачила жодних підстав для таких припущень. У домі нічого не продавалося, не закладалося, не зникало, а витрати на життя анітрохи не скорочувалися. Може, це програна тяжба за орну землю чи пасовище? Якийсь час уважно спостерігала за станом справ у маєтку і навіть спробувала з’ясувати в управляючого ситуацію, проте очевидних проблем не побачила і тут.

Може, це інша жінка? Кажуть, що чоловік, який зраджував одну жінку, цілком може зрадити і ту, із якою зраджував колишню. Витратила на це своє припущення ще зо два місяці, проте з соромом і одночасно з полегшенням мусила визнати, що лише намарно образила Адама несправедливими підозрами та недовірою. Там навіть борделю ніколи не було. Про іншу жінку й поготів думати смішно. У своїх припущеннях щодо ймовірної коханки так перестаралася, що Адам врешті зрозумів, до чого вона дошукується, і тепер теж іноді подивлявся на неї, як на людину не зовсім адекватного поводження, а потім не витримав і сказав:

— Анно, слухай, я тобі, звичайно, вдячний за високу думку про мої можливості, але, знаєш, це вже очевидний перебір. Ти направду думаєш, що я не маю інших інтересів у житті? Нічого нового чи оригінального я там уже не знайду. Чи, може, це ти скучила за колишньою ситуацією? Бракує суперниці?

Вражена відвертою безцеремонністю зауваження Адама, Анна аж до наступного вечора ображалася на нього, а тоді, трохи подумавши, вирішила, що в нього більше підстав сердитися на неї. Це вона образила Адама недовірою. А чого, питається? Хіба мала якісь підстави для підозр? Зараз, як і колись, почувалася єдиною і бажаною для нього жінкою. Адам не лише любив та цінував її, але прощав дрібні примхи, не зважав на недоліки і постійно робив подарунки. Ні, абсолютно нічого не вказує на зраду. Вони навіть кохаються так часто, що куди вже більше. Добре, що ніхто того не знає. А то б іще вважали її зовсім зіпсутою та аморальною жінкою.

Спокійною Анна почувалася лише до чергового нападу поганого настрою в Адама. Він припав на наступний день по великому балу у Стрільниці при вулиці Курковій [46] і знов примусив її замислитися. А чи не повелася вона легковажно? Мала пречудовий настрій, багато танцювала, кокетувала… і не лише з Адамом.

А може, той її вчорашній невинний флірт із паном Тадеушем, який віддавна має до неї якусь симпатію, був чимось неприйнятним? Чи не перейшла вона межу дозволеного? Може, Адам запідозрив її у зраді й тому злоститься? Дурніше припущення годі вигадати, проте кілька разів мала нагоду переконатися в його здатності ревнувати і без жодних на те підстав — буквально на рівному місці, а тут вона таки дозволила собі зайве. І де була її голова? Чому захотілося кокетувати з тим паном Тадеушем? Уже навіть не пам’ятала, хто і коли їх познайомив. Забула його відразу по тому, як той зник із її очей. А знов привернув увагу лише тому, що чимось нагадав Адама. Але такого, яким вона його ніколи не знала. Таким, яким він був, мабуть, ще в молодості. Тоді, коли її й на світі не було або вона була зовсім маленькою.

Може, Адама зачепило те, що вона фліртувала зі значно молодшим від нього чоловіком? До найдрібніших деталей пригадала вчорашні події і мимоволі злякалася. А якщо Адам справді запідозрив її у чомусь поганому? Не приведи Господи, ще подумає, що вона здатна на зраду. Якщо не вб’є, то покалічить напевно. Ні, для чистого спокою краще поводитися стриманіше. Відтепер — жодного погляду чи усмішки кудись вбік. Ще скажуть, що вона геть легковажна жінка. І без того всі тут вважають, що вона занадто молода для Адама, і вигадують таке, чого ніколи не було.

Анна ще трохи подумала. А що, власне, страшного вона зробила вчора? Навіть не танцювала з тим паном більше, аніж дозволено правилами пристойності. А ще не намагалася поговорити без свідків, не підтримала двозначності в розмові й не дозволила довго сидіти поряд. Адам взагалі не мав би перейматися такими дурницями. Вона належить і завжди належатиме лише йому. Хіба він того ще не зрозумів? Чи, може, для стосунків таки краще, якщо Адам не вважатиме, ніби завоював її раз і назавжди… Здається, так і не навчилася пити каву без кардамону.

Наступний період прикрого настрою в Адама взагалі ні з чим їй не пов’язувався. Уже з місяць часу була зразком добропорядності, чемності й стримано-скромної поведінки. Отже, до неї це не має жодного стосунку. Можливо, негаразди з грошима?

Анна спробувала пригадати всі домашні витрати за останні декілька місяців і як ставився до них Адам. Ні, тут теж не було жодних проблем, навпаки — вони змогли дозволити собі значно більше, ніж минулого року. Отже, це не гроші. Може, щось пов’язане з негараздами в його родині? Півдня перебирала в пам’яті прийнятні варіанти, проте теж не побачила очевидних проблем. У всіх його сестер, братів, рідних, двоюрідних, троюрідних, численних вуйців, вуянців, племінниць чи племінників усе було гаразд. Може, це в Адама просто характер псується з роками? Треба уважніше поспостерігати за ним. Можливо, він сам розповість про причини свого поганого настрою. Не можна постійно відмахуватися від її запитань, як від набридливих осінніх мух.

Щось таке повторювалося ще кілька разів, а потім на диво спокійно та щасливо проминули аж три місяці. Напади прикрого настрою в Адама не повторювались, і Анна, майже заспокоївшись, поринула в передріздвяні клопоти та приготування. Перед святами мала стільки роботи і планів на майбутнє, що вгору не мала часу глянути. Мусила приготувати подарунки для дітей на Миколая, замовити собі, дітям та Адамові новий святковий одяг на Різдво та Сильвестра, визначити, коли, до кого і куди вони поїдуть на свята та в час запустів, не забути всіх, кого треба запросити до себе, знайти час на те, щоб поїхати у Жовкву, не відмовитися від жодного доброчинного заходу і нарешті вирішити, що робити з нещодавно понищеною дітьми стіною в салоні. А ще хотілося замовити нову сукню до того прегарного золотого гарнітуру, який подарував їй на уродини Адам і який вона ще жодного разу не вдягала, бо берегла до свят і Сильвестрових карнавалів. Аж страшно щось не встигнути чи переплутати. Хоча коли вона чогось не встигла? Просто треба розумно розпланувати справи і братися до роботи негайно, а не наступного тижня.