Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Крізь час. Темна Вежа II - Кінг Стівен (лучшие книги без регистрации txt) 📗

Крізь час. Темна Вежа II - Кінг Стівен (лучшие книги без регистрации txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Крізь час. Темна Вежа II - Кінг Стівен (лучшие книги без регистрации txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Знаю, — відповів Енді. Його голос навіть не затремтів. Стрілець був би в захопленні. — Ходімо побачимо, ким він був.

11

«Я мертвий! — не перестаючи лементував Джек Морт. — Я мертвий, це ти винен, що мене вбили, я мертвий, я…»

«Ні, — відповів стрілець. Крізь очі, що звузилися до щілин, він побачив копів з пістолетами напоготові. Поліцейські наближалися до тіла Морта. Молодші й спритніші, ніж ті, що сиділи в екіпажі біля зброярської крамниці. Спритніші. І принаймні один із них вмів з біса добре стріляти. Морт — а разом з ним і Роланд — напевно, мертвий, помирає чи дістав тяжке поранення. Енді Стонтон стріляв на ураження, і його куля прошила лівий лацкан Мортового піджака, пробила нагрудну кишеню сорочки Морта — але далі не пройшла. Життя обох чоловіків, як того, що був усередині, так і того, кому належало тіло, були врятовані завдяки Мортовій запальничці.

Сам Морт не псував собі здоров'я, а от його шеф — чию посаду Морт потай сподівався зайняти наступного року приблизно о цій порі — курив. Тому Морт придбав у крамниці «Данхіл» срібну запальничку за двісті доларів. Він не підносив запальничку панові Фремінгему щоразу, коли той у його присутності засовував собі до рота сигарету — надто вже це скидалося б на підлабузництво. Лише час від часу… і зазвичай коли поряд був хтось із вищого начальства, хтось, хто зміг би оцінити: а) ненав'язливу ввічливість Джека Морта, б) добрий смак Джека Морта.

Розумні люди дуже завбачливі.

Цього разу завбачливість врятувала життя йому й Роландові. Замість серця Морта (звичайного, як у всіх — на щастя, пристрасть Морта до знаних марок з гарною репутацією під шкіру не проникала) куля Стонтона влучила в срібну запальничку і розплющилася об неї.

Але біль він, ясна річ, усе одно відчув. Коли в тебе влучить куля великого калібру, дешево відбутися не вийде. Запальничку з такою силою ввігнало в груди Морта, що утворилася вм'ятина. Розплющившись, запальничка розірвалася, проривши неглибокі борозни в шкірі Морта. Уламок шрапнелі розрізав йому сосок мало не навпіл. Розпечена куля також підпалила просочену бензином ватинову прокладку запальнички. І все ж, поки копи наближалися, стрілець лежав непорушно. Той, котрий у нього не стріляв, все наказував людям: не підходити, стояти на місці, не підходити, чорт забирай.

«Я горю! — заверещав Морт. — Горю, погаси! Погаси! ПОГАСИИИИИ…»

Стрілець лежав спокійно, дослухаючись до шурхотіння черевиків стрільців на хіднику, не зважаючи на Мортові лементи, намагаючись не звертати уваги на вуглину, що зненацька зайнялася в нього на грудях і запах горілої плоті.

Поліцейський вставив носок черевика йому під грудну клітину, і коли нога в черевику піднялася, стрілець дозволив перевернути себе на спину. Очі Джека Морта були розплющені. Риси обличчя розслаблені. Попри те, що залишки запальнички зайнялися й горіли, жодних ознак людини, що пронизливо кричала всередині, не було видно.

— Боже, — пробурмотів хтось із людей, — чувак, ти що, стріляв трасувальними кулями?

Із дірки в лацкані Мортового піджака курився маленький охайний димок. Довкола країв дим просочувався потворнішими плямами. Коли просочений бензином ватин у розтрощеному «Ронсоні» розгорівся по-справжньому, поліцейські відчули запах горілої плоті.

І тут Енді Стонтон, котрий досі демонстрував блискучі результати, припустився помилки. За таку недбалість Корт відправив би його додому, перед цим надравши вуха. Вчитель навіть не став би зважати на його попередні успіхи, а сказав би, що однієї помилки в більшості випадків цілком досить, аби тебе вбили. Стонтон міг застрелити цього типа — жоден поліцейський не знає, чи спроможний він на таке, доки обставини не змусять його це з'ясувати, — але думка про те, що його куля незрозуміло в який спосіб підпалила злочинця, сповнила його нерозважним страхом. Тож він без задньої думки нахилився, аби загасити вогонь, і цієї ж миті стрілець ногою врізав йому в живіт. Стонтон встиг лише помітити, що очі мертвого (він міг би заприсягтися, що вони були неживі) дивляться на нього цілком свідомим поглядом.

Стонтон відлетів назад і повалився на свого напарника. Пістолет випав у нього з руки. Свою зброю Вівер тримав міцно, однак тієї миті, коли йому нарешті вдалося звільнитися від Стонтона, пролунав постріл, і його пістолет зник, як помахом чарівної палички. Рука, що його тримала, заніміла, наче по ній вгатили велетенським молотом.

Тип у синьому костюмі підвівся, на кілька секунд затримав на копах погляд, а потім сказав:

— Ви молодці. Кращі за інших. Тож дозвольте дати вам пораду. Не йдіть за мною. Все майже скінчено. Мені не хочеться вас убивати.

А потім круто розвернувся і побіг до сходів, що вели під землю.

12

На сходах було повно людей, котрі спускалися, але, зачувши крики й стрілянину, почали поспіхом підніматися нагору, одержимі нездоровою цікавістю, що чомусь притаманна саме ньюйоркцям, — бажанням побачити, як усе погано, скільки жертв, скільки крові пролилося на брудний асфальт. І все ж вони якось примудрилися уникнути зіткнення з чоловіком у синьому костюмі, котрий стрімко спускався сходами. Та й не дивно. В руці у нього був пістолет, і ще один — у кобурі, обв'язаній навколо пояса.

А ще здавалося, що цей тип горів.

13

Коли сорочка, майка й піджак почали розгоратися, а розплавлене срібло запальнички вже стікало палючими струмками на живіт, Роланд усе одно не зважав на Мортові крики болю, що ставали дедалі гучнішими.

Його ніздрі вловлювали запах брудного рухомого повітря. Ревіння поїзда, що наближався, наростало.

Уже майже час, скоро настане слушна мить — мить, коли він або видобуде трьох, або втратить усе. Удруге в житті він відчув, як навколо його голови тремтять і обертаються світи.

Спустившись на платформу, він викинув пістолет. Розстебнув штани Джека Морта й недбало спустив їх. Під ними виявилася пара білих трусів, схожих на панталони повії. Роздумувати з приводу цієї нісенітниці часу не було. Якщо він не поспішить, то може взагалі більше не хвилюватися про те, аби не згоріти живцем. Кулі в кишені нагріються так сильно, що вибухнуть, а разом з ними — й це тіло.

Стрілець запхав коробки з набоями в труси, вийняв флакон «Кефлексу» й відправив його до куль. Тепер з-під трусів гротескно випиналися горби. Роланд звільнився від піджака, який лизали язики полум'я, проте не завдав собі клопоту зняти підпалену сорочку.

Він чув ревіння поїзда, що стрімко наближався до платформи, бачив світло фар. Він ніяк не міг знати, що це поїзд, який їздив тим самим маршрутом, як і той, котрий переїхав Одетту. Але це знання йому передалося. Коли йшлося про вежу, доля ставала так само милосердною, як запальничка, що врятувала йому життя, й болісною, як пожежа, що її спричинило диво. Подібно до коліс поїзда, що під'їжджав до станції, доля рухалася логічною і нищівно-брутальною траєкторією, курсом, якому могли протистояти тільки ніжність і сталь.

Підтягнувши Мортові штани, Роланд знову побіг, ледь помічаючи людей, що притьмом забиралися з його дороги. Кисень повітря підживлював пожежу, тож спочатку зайнявся комір сорочки, а потім і волосся запалало. Важкі коробки в трусах Морта весь час били йому по яйцях й чавили їх, живіт скручувало від нестерпного болю. Він — цей чоловік, що рухався, мов метеор, — перестрибнув через турнікет. «Погаси вогонь! — верещав Морт. — Погаси, поки я не згорів!»

«Ти мусиш згоріти, — похмуро подумав стрілець. — Те, що з тобою станеться, милосердніше, ніж ти насправді заслуговуєш».

«Про що це ти? ПРО ЩО ТИ ГОВОРИШ?»

Стрілець не відповів, просто повністю відключився від Морта і рвонув до краю платформи. Відчувши, що одна з коробок скоро вислизне зі сміховинних трусиків каналії, він змушений був притримувати її рукою.

Кожна дещиця його ментальної сили тепер була спрямована до Дами. Роланд уявлення не мав, чи почує вона цей телепатичний наказ, а якщо почує, то чи підкориться, однак посилав сигнал — стрімку, гостру стрілу думки:

Перейти на страницу:

Кінг Стівен читать все книги автора по порядку

Кінг Стівен - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Крізь час. Темна Вежа II отзывы

Отзывы читателей о книге Крізь час. Темна Вежа II, автор: Кінг Стівен. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*