Кулінарні фіґлі - Матиос Мария Васильевна (электронные книги без регистрации TXT) 📗
Отож добре змастіть холодну жаровню смальцем – і швиденько ховайте у розігріту духовку гусятницю із начинкою. Випікайте до рум'янцю. Але без фанатизму. Тобто не при 200 за Цельсієм.
Цю ж страву при бажанні Ви можете зробити швидше – і не гірше. Отож, до справи.
НАчинка швидкісна: четверо яєць збийте з півлітровою банкою цукру, додайте трохи солі, півлітри молока або кисляку, півлітрову банку білої муки (або манки). Трохи кориці, гашеної соди, пачку маргарину. І так само в духовку хвилин на 40.
Повірте на слово: Ваш гість пальчики облизуватиме. На жаль, не Ваші. Свої. Від смакоти і задоволення.
Якщо ж Ваш обранець, борони, Господи, за формами своєї фігури наближається до фігури молодого Деміса Русоса, не додавайте в начинку цукру.
Але майте на увазі, що несолодка начинка потребує гарніру. Якщо стушкувати курку чи бодай стегенця і викласти їх у тарілку зверху на начинку – то я вже не знаю, чи залишиться на цей вечір Вашим стегенцям бодай маленький шанс бути пізнаними ретельніше, ніж стегенця курячі. Направду.
Не вірите – спробуйте.
Але якщо Вас заінтригувала таємниця капустяної спокуси, тобто сповивані свинячі реберця у фарші і капустяному листі, про що просив мене мій син, то Ви їх оберете на гарячу страву.
Отже, окремо підсмажуєте цибулю, зелень, окремо обсмажуєте з усіх боків свинячі реберця (бажано, щоб один кінець кожного реберця був вільний від м'яса). Перемелюєте на м'ясорубці куряче філе і свинину грамів по 200. У полумиску з окропом запарюєте капустяне листя (як на голубці). Тоді сповиваєте кожне ребро фаршем, а далі вгортаєте капустяним листком, – так, щоб вільний від м'яса кінець ребра визирав із капусти. Складаєте ребра (стоячи) в чавун, заливаєте соусом із сметани, смальцю і томатної пасти – і кладете в духовку.
Але признаюся: коли я особисто маю натхнення і час, коли моє серце грає у такт музиці Мендельсона, я з тими реберцями витворяю ого-о-о! які викрутаси!
Ви пам'ятаєте, що для реберець потрібне куряче філе і свинина? А курятина і свинина мають різний колір. Так ось, випендрюючись перед своїм коханим, як еквілібрист перед захопленим глядачем, один бік реберця я обгортаю курячим фаршем, а другий – свининою. Усе зі спеціями, звичайно. Знімає гість з реберця капусту – і в нього від здивування і несподіванки двоїться в очах: фарш – виявляється, різний! А поруч на тарілці – ще й грибочки у сметані.
Живи – і хочеться,кажуть у нас у Розтоках. А якщо коло Вас той, з ким хочеться… Боже праведний! Хто сказав, що життя коротке?! І вже хочеться коритися йому більше, ніж султанша своєму султану, і обгортати волоссям, як рушником, Його шию… Хто відмовиться від таких розкошів? Та ба.
Якою б покірною перед коханим чоловіком не була жінка, іноді ні-ні, але хочеться натякнути, що Він таки зловився наїї гачок.
І вже не має значення, як той гачок називається: її запашне й неповторне, як різдвяна кутя, «гніздечко»,
чи її голос, уміння бути мудрою,
чи бути, як сьогодні, – розкутою і смачною. О, розумна жінка завжди знаходить спосіб вказати навіть наймудрішому з мудрих, що він – рибка,звичайнісінька рибка, на яку завжди є невід. І я Вам розкажу, як це зробити. Якщо Ви безжалісні у своєму зазіханні на його дотеперішню волю і шостим чуттям упевнені, що Ваші романтичні стосунки згодом закінчаться штемпелем у паспорті або принаймні багаторічними засинаннями – просинаннями на одній подушці, робіть цей кулінарний вибрик без зайвих мук совісті.
І знаєте чому? Та тому, що чоловік завжди так само думає, що це саме Ви потрапили на його гачок. Обоє рябоє,– резюмують у такому випадку в нашому селі.
Отже, наступна страва-натяк – любовний гачок. Для цього потрібні дві свіжі рибини: бажано найменш кістковаті. Гарненько й ніжненько патраєте рибку, як патрає любов Ваше серце, але при цьому не викидаєте риб'ячу голову. Адже навіть зневолена серцем жінка насамкінець згадує, що у неї в запасі завжди залишається голова на плечах.
Пам'ятайте і Ви про це, готуючи любовний гачок.
Розрізаєте рибу надвоє уздовж хребта, складаєте в посудину і маринуєте. Маринад простий, як шлях до серця чоловіка через шлунок. Чорний перець-горошок, подрібнений лавровий лист, два-три зубчики потовченого часнику, сіль і кілька грамів спецій для риби – оце й увесь маринад. Хоча, можна обійтися і без магазинних спецій. Добре натираєте кожну рибину цим «вінегретом» (і ніякої води! вистачає соку з-під часнику), ставите на два-три дні в холодильник. Смажите на олії. Без муки. Без яйця, лише при гарному настрої. Голови смажте окремо. Викладаєте рибу розрізаною стороною донизу на круглий чи квадратний таріль, застелений зеленим листям салату і непорізаними гілочками петрушки, припасовуєте голови до тулуба, встромляєте в губу спеціально для цього куплений гачечок – і хай красується перед Його ясними очима риба-нагадування.
Не думаю, щоб у Вашого гостя розігрався такий апетит, щоб він змів усю рибу на гачку. Але якщо навіть так, то хай начувається: Ви його зловили надовго. Проте, щоб явно не демонструвати своєї радості, покладіть на всяк випадок на другий таріль решту риби – безголової. Якщо після цієї смакоти Він іще матиме бажання думати – то зрозуміє Ваш черговий натяк: любов – це безголова штука.Одне слово, там, де двоє, – там завжди безголів'я, – занотували такий випадок у Розтоках.
Та нагадую: цей рецепт доречний для першої спільної вечері. А коли вже Його годуватимете вдруге, то зробіть так само смачно, але значно простіше: просто поріжте свіжу рибу на невеликі шматки, намаринуйте тим самим маринадом, посмажте і викладіть гіркою у центрі зелені. Смачно. Зручно. І не так лякає. Гачок – воно, знаєте, і на смаженій рибі гачок.
Для цієї страви особисто я завжди купую рибу білий амур.Не пам'ятаю, щоб після гостей мені доводилося вертати залишки страви в холодильник. Хіба лише голови. Якщо я їх не віддаю сусідській киці.
Як на мене, такого меню і стільки калорій цілком вистачає на те, щоб Ваш любий гість замислився, а чи не залишитися йому з Вами не просто до наступного ранку, а трохи довше… а може, надовго… а може, й назовсім… аж поки не знайдеться ще смачніша… вечеря.
Але прошу Вас, як просять у горах:
не поспішайте у спальню, навіть якщо у Вас хмільна голова, як у вісімнадцятки,
навіть, якщо сам від себе тріснув крючок на бюстгалтері
й підгинаються в колінах ноги.
Хоча у Розтоках давно виставили діагноз на такий випадок: легше дати, ніж відказати.
Але!
Не поспішайте.
У Вас іще он скільки для нього подиву.
Поведіть плечем і півповоротом голови у бік лоджії. Він, звичайно, подумає про якусь еротичну екзотику чи бодай натяк на неї. Адже він уже зрозумів, що Ви сьогодні говорите з Ним натяками. І що все може бути. Саме сьогодні.
Однак, піди знай, що іноді означає жіноче «так». Болгари – вони також слов'яни, але чомусь на «так» махають головою «ні». Хіба це не є ознака екзотичної жіночої логіки?
Та я поки що про кулінарну екзотику.
СОЛОДКІ КУЧЕРІ АМУРА
А воно і є екзотика з екзотики – Ваші ласощі: солодкийстіл посеред лоджії. І поки туркотить кавоварка, неначе сварлива жінка після десяти років шлюбного життя, тонким наманікюреним пальчиком робіть гостеві екскурсію не просто заставленим солодощами столом – а солодким смаком бажання.
Нам своє робить, сказали давно до нас, і ми робимо: демонструємо Вашому коханому екзотику солодощів. І навіть коли Ваш гість, моя мила, не вилазить із Парижа із показів прет-а-порте, як Ви із пінної ванни після трьох діб любощів, усе одно спочатку Його очі таки побіжать за Вашим пальчиком, що рухається уздовж столу, неначе язичок молоденької гадючки.
Але не поспішайте гніватися, що Він миттєво не оцінює солодких пірамід десерту, любовно зробленого Вами в пориві ентузіазму закоханості.
