Якщо на землі є пекло. - Бойко Вадим Яковлевич (читать книги бесплатно полностью без регистрации сокращений .txt) 📗
Та ось ці далекі звуки почали наростати, і він виразно почув слово «Орлятко», майже впізнав знайомий голос, який повторював: «Орлятко, Орлятко, прокинься». Володі здалося, що він чує спів. «Хто ж це співає? Невже Жора? Але ж Жора загинув...»
Ізнову крізь морок забуття, як сонце крізь хмари, прориваються бентежні слова: «Орлятко, Орлятко...»
«Може, я мертвий? Але ж мертві не можуть нічого чути, а я чую...» Неймовірним зусиллям, піднявши важкі, немов свинцеві, повіки, Володя розплющує очі. І перед його прояснілими очима постає знайоме, до болю рідне обличчя. Одним подихом, як з глибини серця, Володя видихнув слово «Ганс», а потім — «я живий»... Ганс обхопив його руками, міцно притиснув до себе, намагаючись стримати власні ридання.
Володя беззвучно плакав. Його худеньке, як тріска, тільце судомно здригалося, але вій уже не непритомнів. Тепер, у обіймах відважного побратима, не страшно й померти. Але ж треба вижити, і він житиме на зло всім смертям.
Схилившись над койкою Ганс по-батьківськи пригортав хлопця, лагідно гладив його гострі худенькі лопатки й схвильовано шепотів: «Не плач, Орлятко, ти будеш жити... ти будеш жити... не плач...» А в самого котилися по щоках рясні сльози — чи не вперше за всі ці неймовірно тяжкі роки.
Крізь радісні сльози Володя дивився в Гансове лице, а в душі Жориним голосом бриніли рядки улюбленої пісні:
Орленок, орленок, товарищ крылатый.
Ковыльные степи в огне.
На помощь спешат комсомольцы-орлята —
И жизнь возвратится ко мне.
Від Гансових добрих, турботливих рук ніби переливалася у Володину душу якась незбагненна сила. А ще він проймався світлою вірою в те, що вони таки здолають усі труднощі і переможуть смерть, виживуть на зло усім фашистським катам. Не можуть, не мають права не вижити, коли поруч такі друзі, як Ганс, як інші комуністи-підпільники.
Орленок, орленок, идут эшелоны,
Победа борьбой решена.
У власти орлиной орлят миллионы,
И нами гордится страна.
Володя аж очі заплющує, вслухаючись у чарівний Жорин голос, який лунає ніби зовсім поруч, у слова такої знайомої, такої близької пісні, що неначе прилетіла з далеких просторів України. А в уяві постає весела, щаслива довоєнна Селезенівка, кучеряві верби над ставом плещуться схиленими вітами у синьому плесі, усміхнена мати йде стежинкою через город — поспішає назустріч синові...
Зусиллям волі Володя розплющує очі, йому шкода відриватися від цього щемно-солодкого і водночас такого болісного видива. Міцно стискує зуби, ковтаючи гарячий клубок. Він ще побореться за життя, йому ще засяє незгасне сонце Вітчизни...
notes
Примечания
1
Начальник блоку, есесівський офіцер.
2
Табірні поліцаї, що призначалися з числа запеклих кримінальних злочинців.
3
Давай, давай, швидше!
4
Так званий санітарний осередок.
5
Кляте лайно!
6
В’язнів.
7
Дерев’яні черевики-довбанки.
8
Караульне приміщення.
9
Шапки зняти!
10
Перевірка.
11
Усе в порядку.
12
Староста табору.
13
Головний писар.
14
Термос для гарячих страв.
15
Ланцюг охорони.
16
Цуляга — добавка до денної концтабірної пайки.
17
Гінець, вістовий, представник служби зв’язку.
18
В’язнівська куртка.
19
У концтабірному жаргоні "організатор" - це гешефтмахер, який може з-під землі дістати все, що забажає начальство.
20
Аушвіц — кодова назва освенцімського табору смерті, який нараховував тридцять дев’ять гігантських філіалів, розкиданих по всій Сілезії.
21
Рудольф Гесс — оберкомендант усіх освенцімських таборів смерті.
22
Горо, горо, ти висока, Моя дівчино, ти далеко, Ти далеко за горами, В’яне любов поміж нами.
23
У Греції до війни проживало багато євреїв іспанського походження, зокрема в одних тільки Салоніках — 50 тисяч чоловік.
24
У Освенцімі вилученням коштовностей у новоприбулих займалася спеціальна команда, яка називалася «Канада». Вона нараховувала тисячу «спеціалістів» з числа польських євреїв. їх називали «канадцями».
25
Щасти вам!
26
«Трудовий табір «Вальдзее» — під такою невинною назвою значився страхітливий табір смерті Освенцім зі всіма його філіалами у службовому листуванні есесівців з родичами загиблих, замучених, страчених імперських німців. Про загибель в’язнів усіх Інших національностей есесівці нікому нічого не повідомляли,
27
Справді, в кінці 1943 року обер-комендант освеїщімських таборів смерті Рудольф Гесс був знятий з цієї посади, але не покараний, а навпаки: нагороджений ще одним Залізним хрестом, переведений у Берлін на вищу посаду в управління усіх концтаборів рейху, і йому присвоїли генеральське звання. Факт переведення Рудольфа Гесса хитрий Менгеле використав по-своєму.
