Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗
— Та ні, все не так, як ви думаєте, — відмахнулася Келен. — Я маю на увазі при посередництві одного з його рабів. — Вона засунула руки під пахви, намагаючись зігрітися. — Важливо те, що я розіграла Джегана, давши йому зрозуміти, що ми купилися на його витівку.
Келен пояснила, показавши на карті, хто і куди насправді рухається, і розтлумачила, що справжня мета цього маневру — змусити їх відправити на перехоплення велике військо, залишивши на захисних рубежах меншу частину. Офіцери уважно слухали пояснення Келен.
— Отже ми підемо на поводу у Джегана, якщо пошлемо туди людей? — Запитав лейтенант Лейден.
— Вірно, — відповіла Келен, тільки зробимо ми зовсім не це. Я хочу, щоб ці війська покинули наш табір, створюючи видимість того, що ми робимо саме те, що він від нас очікує.
Схилившись над картою, Келен вуглиною позначила гори, по яких тільки що пробиралася, і показала низини.
— Моїх галейців приблизно стільки, скільки вам потрібно для цього обманного маневру, — промовив капітан Ебернаті.
— Саме про це я і подумав, — зауважив генерал Мейфферт.
— Домовилися. — Келен знову вказала на карту. — Кружляйте навколо цих гір, капітан. Коли Орден нападе, розраховуючи з ходу змести нас, ви завдасте удару ось тут, тут вони цього зовсім не чекають.
Капітан Ебернаті — лощений офіцер з густими сивуватий вусами — кивнув, дивлячись, як Келен вказує на карті маршрут:
— Не турбуйтеся, Мати-сповідниця. Орден повірить, що ми забралися геть, а ми будемо готові вдарити з флангу, коли вони нападуть на вас.
Келен знову звернулася до генерала:
— Нам також знадобиться непомітно вивести з табору ще війська, щоб розташувати їх на іншій стороні долини, навпроти капітана Ебернаті. Тоді коли Орден піде на нас посередині долини, ми вдаримо одночасно з двох флангів. Вони не захочуть, щоб ми відсікли частину їх армії, і повернуть назад. І тоді наші основні сили зможуть завдати їм удару з тилу.
Офіцери якийсь час мовчки роздумували над її планом. У таборі кипіло життя. У наметі чути було іржання коней, скрип коліс, уривчасті вигуки наказів.
Лейтенант Лейден підняв очі на Келен.
— Мати-сповідниця, мої кельтонці можуть стати цією другою армією. Вони всі давно служать під моїм командуванням, заслужені ветерани. Ми можемо негайно почати потихеньку покидати табір і зібратися ось тут для атаки. Ви можете відправити з нами сестру, щоб вона підтвердила істинність сигналу, і тоді я зможу атакувати з моїми людьми одночасно з капітаном Ебернаті.
Келен розуміла, що кельтонець хоче виправдатися в її очах. А також він хоче забезпечити Кельтону деяку автономію в рамках д'харіанської імперії.
— Це буде небезпечна справа, лейтенант. Якщо щось піде наперекосяк, ми не зможемо прийти вам на допомогу. Кельтонець кивнув.
— Але мої люди добре знають місцевість, і ми звичні до зимових переходів по горах. Імперський Орден — з більш теплих місць. Так що у нас переваги — і погодні, і в знанні місцевості. Ми впораємося, Мати-сповідниця.
Келен тихенько зітхнула і випросталася. Вона роздумувала над пропозицією Лейдена. Вона розуміла, що генералу Мейфферту ця ідея до душі. І капітану Ебернаті теж. Галі і Кельтон — традиційні суперники, так що ці двоє воліють битися кожен по-своєму і окремо один від одного.
Річард об'єднав усі країни, так що тепер всім їм доведеться звикати, що вони — одне ціле. Це життєво важливо, якщо вони хочуть вижити. Мабуть, раз у них одна мета у війні, то їм так чи інакше доведеться якось координувати свої дії. І лейтенант Лейден пропонує діло: його солдати — досвідчені гірські єгері.
— Добре, лейтенант.
— Дякую, Мати-сповідниця. — Келен вирішила дещо додати.
— Якщо ви добре справитеся із завданням, лейтенант, то це може сприяти вашому підвищенню в званні. Лейтенант Лейден притиснув кулак до серця.
— Мої люди зроблять все, щоб Королева могла ними пишатися.
Келен відповіла на цю заяву коротким кивком Матері-сповідниці. Потім промовила, звертаючись до всіх:
— Пора починати.
Генерал Мейфферт був з цим цілком згоден:
— Відмінна можливість зменшити їх чисельність. Якщо все піде як треба, ми їм неабияк пустимо кров. — Він повернувся до офіцерів. — Починаємо. Вашим людям «потрібно виступати негайно, щоб вчасно зайняти позиції. Важко сказати, скільки вам доведеться чекати, але якщо Орден піде в наступ на світанку, я хочу, щоб ви до цього часу вже були на позиціях і готові атакувати.
— Орден обожнює атакувати на світанку, — зауважив капітан Ебернаті. — Ми зможемо виступити через годину. І до світанку вже будемо на місці і готові до бою.
— Ми теж, — кивнув лейтенант Лейден.
Обидва офіцери, поклонившись, попрямували до виходу. — Капітан! — Окликнула Келен. Галеєць обернувся.
— Так, Мати-сповідниця?
— Ви не знаєте, що могло затримати принца Гарольда і інші ваші війська? Він повинен був вже давно бути тут. Нам дуже б згодилися ваші основні сили.
Капітан Ебернаті потеребив кістяний гудзик темного кітеля.
— Прошу вибачити, — Мати-сповідниця, але я теж думав, що йому давно пора бути на місці. Уявлення не маю, що могло так затримати принца.
— Він вже повинен бути тут, — тихенько повторила Келен. Вона знову глянула на капітана. — Може, погода?
— Можливо, Мати-сповідниця. Якщо вирують заметілі, то це цілком могло затримати їх. Швидше за все справа саме в цьому, гадаю, він скоро прибуде. Наші люди проходять навчання в горах в таких погодних умовах.
Келен зітхнула.
— Що ж, будемо сподіватися, що він скоро приїде. Капітан Ебернаті твердо зустрів її погляд.
— Я точно знаю, що принц був серйозно налаштований зібрати своїх людей і прибути сюди на допомогу. Галея закриває долину Каллісідріна. Принц особисто сказав мені, що в наших же інтересах зупинити Імперський Орден тут, не можна дозволити йому просунутися далі в Серединні Землі, де він обрушиться на наші землі і сім'ї.
Келен читала по очах лейтенанта Лейдена його думки: якщо принц Гарольд вирішив залишитися обороняти долину Каллісідріна, щоб захистити свою рідну Галею, то така перешкода може дуже навіть запросто змусити Орден повернути на північний схід, навколо гір і вгору за течією Керна — прямо в Кельтон, батьківщину Лейдена. Хоча лейтенант Лейден і допускав думку про таку зраду, у нього вистачило розуму не вимовляти цього вголос.
— Коли я там була, погода дійсно стояла кепська, — сказала Келен. — Ну, адже зараз зима-не-як. Впевнена, принц Гарольд незабаром прибуде на допомогу своїй королеві і народам Д'харіанської імперії.
Келен посміхнулася, пом'якшуючи приховану загрозу.
— Дякую вам, панове. Вам пора повертатися до ваших обов'язків. Добрі духи хай зберігають вас.
Офіцери, відсалютувавши, поспішно відбули. Еді теж, крекчучи, піднялася.
— Якщо я тобі не потрібна, то мені необхідно сповістити про наші плани сестер і Зедда з Уорреном. Келен стомлено кивнула.
— Спасибі, Еді.
Білоока Еді бачила за допомогою свого чарівного дару. Келен відчула на собі цей чарівний погляд.
— Ти користувалася своєю магією, — заявила стара чаклунка. — Ти повинна відпочити.
— Знаю, — відповіла Келен. — Але є ще справи.
— Їх нікому буде робити, якщо ти захворієш — Тонкі пальці Еді стиснули руку Кари — Подбай про те, щоб Мати-сповідницю на деякий час залишили в спокої, щоб вона могла задрімати хоча б на столі.
Кара підтягла складаний стілець до столу і вказала на нього, суворо глянувши на Келен.
— Сядь. Я постою на сторожі.
Келен зовсім вимоталася. Магія сповідниці висмоктувала майже всі сили. Потрібен час, щоб відновитися. І довга зворотна їзда її зовсім доконала. Вона важко опустилася на стілець, розстебнувши вовчий кожух. Меч Річарда як і раніше був у неї за спиною, руків'я стирчало над плечем. Але їй ліньки було його знімати.
Еді, побачивши, що Келен покірливо підкорилася, посміхнулася і пішла. Кара зайняла місце біля входу, а Келен опустила голову на руки. Відігнавши спогади про моторошний день, вона прийнялася думати про Річарда, його чарівну усмішку, його сірі очі, ласкаві руки. Очі її закрились. Вона так втомилася, що здавалося, стіл зі стільцем обертаються. І, продовжуючи думати про Річарда, вона ковзнула в сон.
