Комедії - Мольер Жан-Батист (читать хорошую книгу полностью txt) 📗
Леандр. Так мене зрадити!.. Мерзотник, який повинен був із сотні причин сам мовчати про те, що я йому довірив, а він перший розказав усе моєму батькові!.. Ах!.. Присягаюся небом, що таку зраду буде покарано по заслузі!
Октав. Мій любий Скапене, я такий вдячний тобі за твої турботи! Яка ти чудова людина! Який я щасливий, що небо послало мені тебе на допомогу!..
Леандр. А-а!.. Ось і ви! Я дуже радий, що зустрів вас, пане мерзотнику!
Скапен. До ваших послуг, паничу… Ви мені робите надто велику честь.
Леандр (вихоплюючи шпагу). Ви ще й глузуєте?! О, я ж вас провчу!..
Скапен (падаючи навколішки). Паничу!
Октав (кидаючись між ними, щоб не дати Леандрові вдарити Скапена). Ах! Леандре!
Леандр. Ні, Октаве, не стримуйте мене! Я вас прошу!
Скапен (до Леандра). Але ж, паничу!..
Октав (стримуючи Леандра). Бога ради!
Леандр (хоче вдарити Скапена). Дайте мені зігнати на ньому мою лють!
Октав. Заради нашої дружби, Леандре, не чиніть йому лихого…
Скапен. Паничу, що ж я вам заподіяв?
Леандр (хоче вдарити. Скапена). Що ти мені заподіяв, зраднику?
Октав (стримуючи Леандра). Та годі-бо!
Леандр. Ні, Октаве, я хочу, щоб він зараз же покаявся перед нами в своїх ганебних вчинках. Так, так, мерзотнику, я все знаю — мені оце тільки-но розказали, яку ти встругнув зі мною штуку!.. Ти, може, гадав, що мені не викажуть?.. Але я хочу, щоб ти сам у всьому признався, а ні, то я зараз проколю тебе цією шпагою!
Скапен. Ах, паничу! Невже ж у вас стане на це Духу?
Леандр. Ну, кажи!
Скапен. Я щось вам заподіяв, паничу?
Леандр. Так, так, негіднику! І твоя совість має голосно волати об тім, що ти зробив.
Скапен. Запевняю вас, що я нічого не знаю…
Леандр (кидаючись, щоб ударити Скапена). Ти нічого не-знаєш?..
Октав (стримуючи Леандра). Леандре!
Скапен. Ну, добре! Якщо ви цього вимагаєте, паничу, — признаюся вам: то я випив з приятелем маленьке барильце іспанського вина, що вам подарували цими днями… То я продовбав дірку в тому барильці, а потім полив навколо водою, начебто вино само витекло…
Леандр. То це ти, падлюко, випив моє іспанське вино?! То це через тебе я так вилаяв служницю, думаючи, що то її робота?!
Скапен. Так, паничу… Дуже прошу вибачити…
Леандр. Я дуже радий, що довідався про це… Але справа зараз не в тім.
Скапен. Не в тім, паничу?..
Леандр. Ні! Тут справа зовсім інша, важливіша для мене, і я хочу, щоб ти сам мені про все розказав!
Скапен. Паничу, я не пригадую собі, що б я ще міг зробити…
Леандр (хоче вдарити Скапена). Ти не хочеш говорити?
Скапен. Ай!..
Октав (стримуючи Леандра). Та покиньте!
Скапен. Ну що ж, гаразд, паничу… Тижнів зо три тому, ввечері, ви звеліли мені віднести маленького годинника молоденькій циганці, яку ви кохаєте. Я повернувся додому — вся одежа в болоті, все обличчя в крові… Я запевнив вас, що мене побили злодії і відібрали годинника… А насправді, паничу, я прибрав його до своєї кишені…
Леандр. То це ти поцупив мого годинника?!
Скапен. Так, паничу, треба ж мені знати, котра година…
Леандр. А-а!.. Я довідуюся зараз про гарні речі! Ну й вірного ж я маю слугу!.. Але я тебе питаю зовсім не про те!
Скапен. Не про те?
Леандр. Ні, мерзотнику, мені треба почути від тебе щось інше!
Скапен (набік). Сто чортів!
Леандр. Говори швидше, мені ніколи!
Скапен. Паничу, це все, чим я завинив.
Леандр (хоче вдарити Скапена). Це все?
Октав (стаючи перед Леандром). Ну, ну!
Скапен. Гаразд!.. Зараз, паничу… Може, пригадуєте: півроку тому, вночі, вовкулака побив вас ломакою; ще ви впали в льох, тікаючи від нього, і мало в’язів собі не скрутили.
Леандр. То що з того?
Скапен. Це я, паничу, був отим вовкулакою.
Леандр. То де ти, негіднику, ще й вовкулакою переодягся?!
Скапен. Так, паничу. Тільки для того, щоб трохи вас налякати і відбити охоту ганяти нас цілими ночами, як ви звикли робити.
Леандр. В свій час я тобі все пригадаю. А зараз ти мусиш сказати мені, що ти там намолов моєму батькові!
Скапен. Вашому батькові?
Леандр. Так, так, мерзотнику, моєму батькові!
Скапен. Та я ще його і в очі не бачив, — відколи він повернувся.
Леандр. Ти його ще не бачив?
Скапен. Ні, паничу.
Леандр. Ти не брешеш?
Скапен. Звичайно, кажу правду. Я попрошу його самого підтвердити вам мої слова.
Леандр. Проте він сам мені сказав…
Скапен. З, вашого дозволу, він вам сказав неправду.
Карл. Пане, я приніс вам новину, дуже прикру для вашого кохання.
Леандр. Що таке?
Карл. Оті ваші цигани забирають із собою Зербінетту, а вона сама, вмиваючися сльозами, доручила мені якнайскоріше повідомити вас, що коли він за дві години не пришлете циганам тих грошей, які вони за неї вимагають; то втратите її назавжди.
Леандр. За дві години?
Карл. За дві години.
Леандр. Ах! Мій любий Скапене!.. Поможи мені, благаю!
Скапен (підводиться і гордо проходить повз Леандра). Ага!.. «Мій любий Скапене!» Тепер я «мій любий Скапен» — тоді, коли мене потребують…
Леандр. Слухай-но, я прощаю тобі все, в чому ти мені признався. Навіть і гірші речі, якщо ти їх вчинив.
Скапен. Ні, ні, не прощайте мені нічого! Заколіть мене своєю шпагою… Вбийте мене! Дуже буду радий…
Леандр. Ні, ні! Благаю тебе, краще ти поверни мені життя, визволивши мою кохану!..
Скапен. Нізащо, нізащо!.. Вбийте мене — це буде краще!..
Леандр. Ти мені занадто дорогий! Прошу тебе, допоможи-мені, — з твоїм надзвичайним хистом ти можеш подолати всі перешкоди.
Скапен. Ні! Кажу ж вам: убийте мене!
Леандр. Ах! Зроби ласку, забудь усе і подай мені допомогу, якої я в тебе так благаю.
Октав. Скалене, треба для нього щось зробити.
Скапен. Після такої образи?!
Леандр. Благаю тебе: забудь усе, що я наговорив тобі під гарячу руку, і придумай, чим мені допомогти…
Октав. І я теж тебе прошу.
Скапен. Ця образа лягла мені на серце!
Октав. Не будь злопам’ятним…
Леандр. Невже ж, Скапене, ти покинеш мене, коли жорстоке лихо загрожує моєму коханню?!
Скапен. Ні за що ні про що так мене образити!
Леандр. Каюсь, я винен!
Скапен. Вилаяти мене падлюкою, негідником, шахраєм, мерзотником!
Леандр. Ти не можеш собі уявити, як я жалкую…
Скапен. А ще до того пориватися заколоти мене шпагою!..
Леандр. Від щирого серця прошу тебе — вибач мені! Хочеш — я кинуся тобі до ніг… Ну ось, Скапене, я на колінах… Благаю тебе ще раз, не покидай мене!
Октав. Ну, після цього, Скапене, треба вже зглянутися на нього.
