Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (книги читать бесплатно без регистрации TXT) 📗
1658. Under the terms of this treaty, the Commonwealth of Poland and Lithuania was to
be joined by a third entity, the proposed Duchy of Ruthenia (Ukraine and Volhynia). They
would have in common a king, a parliament, and a foreign policy. The Duchy would retain
its own treasury, courts, and system of education. Its lay senators and Orthodox clergy
would sit in the Polish Senate. The Uniate Church (which put Orthodox believers under
254254
the Roman Catholic hierarchy) would be dissolved. In the new duchy, freedom of religion
was explicitly granted only to the Orthodox and Catholics.
Since Niemirycz intended to be the grand chancellor of the new duchy and the
position of the Arian community in the Commonwealth was no longer tenable, he
officially converted to Orthodoxy that year. In a tract (Skrypt), Exhortation to all
Dissidents from the Romish Religion to Take Refuge in the Bosom of the Greek Church,
he entreated the Polish Brethren and other Protestants to convert to Orthodoxy. This,
he claimed, was the truly apostolic church, whose dogmas are based on the Scripture.
He rejected the idea that faith can be based on reason alone, pointing out the internal
discords among Polish Arians. He stressed the advantages of belonging to a larger
church body. Although no copy of Skrypt survives, its content is preserved in the Latin
Responsio ad scriptum (Answer to the Skrypt) of Samuel Przypkowski. Niemirycz’s
conversion shocked the Polish Brethren. None of them followed his lead; most were
utterly appalled by it. The conversion was treated with universal skepticism: the
papal nuncio said sardonically that for a cardinal’s hat Niemirycz would have become
a Catholic. Since he did not close the Arian churches on his estates, the Russians
considered Niemirycz a secret Unitarian.
In 1659 Niemirycz made a famous speech before the Polish Diet in support of the
Hadziacz Union, which the Diet reluctantly ratified. With the prospect of a new and
glorious career ahead of him, he returned to his Ukrainian estates, where he tried to
crush the Cossacks allied with Moscow. After an initial military success, he was defeated
and killed while trying to flee. Reportedly he received over 70 stab wounds in the chest
and, just before dying, cried out «Lord Jesus, save me now!» His death exposed a nearly
universal hatred of him. At the news Orthodox, Catholics, and Arians all expressed joy.
Katarzyna Lubieniecka, mother of the theologian Stanislaw, who might have known
Niemirycz personally, wrote, not without some satisfaction, «The Lord has made quick
justice through a peasant’s hand… It did not help him, though be became Ruthenian».
The provisions of the Hadziacz Union, of which he was the principal architect, were
never implemented, and Ukraine was eventually divided by Poland and Russia.
Niemirycz’s negative reputation remained unchanged for three centuries. When the
Soviet Union subjugated Poland and Ukraine in the second half of the 20th century, he was
rediscovered by Polish and Ukrainian dissidents, who portrayed him as an early proponent
of Polish-Ukrainian cooperation in response to the growing threat of Russia. To this day,
however, he remains a controversial figure. Perhaps because of his apostasy, his Arian
religious affiliation and protection of the Polish Brethren have been largely forgotten.
Jerzy Niemirycz and his wife, Lady Elzbieta Slupecka (d.1660), had three children.
Their son Thomas, while studying in Kisielin, broke his neck and died young. Their
daughter Barbara married an Arian nobleman and patron of the Czarkуw church, Hieronim
Gratus Moskorzowski (c.1627-c.1660). After his death, she remarried Marcjan Czaplic,
who in 1661 converted to Roman Catholicism in order to stay in Poland. It is not clear
if Barbara also converted. The second son, Teodor (1648-c.1700), after the death of his
parents, was brought up by his uncle as a Unitarian, and left Poland with him in 1664.
In 1668 he returned to Poland, and managed what was left of his devastated estates.
He was a favorite both of Jan II Kazimierz Vasa and the next king, Michal Korybut
Wisniowiecki. Like his father, Teodor was elected a member of parliament many times
but did not rise to high office. Upon his return to Poland he officially converted to
Orthodoxy. Nevertheless it was rumored that he and his cousin Marianna Niemiryczуwna
255
met to «exercise together in heresy». They were probably the last Arians in Volhynia.
Teodor died leaving two Roman Catholic daughters.
The family documents of the Niemirycz family were destroyed, along with their
house in Warsaw, in 1944.
Article by Kazimierz Bem
All material copyright Unitarian Universalist Historical Society (UUHS) 1999–
2007.
[73] ЮРІЙ НЕМИРИЧ
Юрій (Джордж) Немирич (1612–1659) був амбітним аріанським дво ряни ном
та державним діячем в Польсько-Литовському королівстві. (Аріани – прихильники
ранньої християнської течії, які стверджували, що Христос, Син Божий, нижчий
за Бога Отця; течія практично повністю зникла в середньовіччя. – І. К.). Протягом
його пізнішого життя королівство, в яке входила і Україна, було майже знищене
козацьким повстанням і російськими та шведськими набігами (катастрофічний
період в історії Польщі, відомий під назвою «Потоп»). Немирич марно боровся,
захищаючи релігійні свободи в королівстві та прагнучи перешкодити загарбанню
України Росією. Він створив новий польський союз, який, згідно з його
сподіваннями, міг би протистояти тиску з боку межуючих держав. Через те, що він
задля досягнення мети кілька разів змінював національні васальні залежності, а в
свій останній рік поміняв віру на політичну вигоду, він має сумнівну репутацію як
у польській, так і в російській історії. Він є, напевне, найвпливовішим унітарином
в історії Польщі.
Юрій був найстаршим сином Стефана Немирича (пом. 1630 р.) та Марії
Войнаровської (пом. 1632 р.), набожної аріанської знаті, яка жила в південносхідному
регіоні Польщі (тепер Україна). Після отримання освіти на дому він вступив
до Аріанської Академії в Ракові. Мав такий талант до математики, що один з його
викладачів, Йоахім Стегман, заохотив Юрія до подальшого вдасконалення знань з
цього предмету. Однак, будучи найстаршим сином дворянина, він мав майбутнє,
пов’язане з політикою.
1630 року, по закінченні навчання в Раківській Академії, він поїхав з групою
аріанських дворян здобувати освіту в Західній Європі. Спочатку навчався в
Лейденському університеті в Нідерландах. Там познайомився з Кшиштофом
Арціжевські, поляком, якого найняли як данського керівника Західно-Індійської
Компанії. Арціжевські, який виріс аріанцем, але пізніше приєднався до
Реформаторської церкви в Нідерландах, відстоював право на власну думку щодо
доктрини Трійці. Він безуспішно намагався переконати Немирича та інших поляків
започаткувати аріанську колонію в Бразилії. У 1632–34 рр., перед тим як повернутися
до Лейдена, Немирич обїздив Францію, Англію, Італію та Швейцарію. Протягом
свого перебування за кордоном він проявив неабиякий інтерес до глобальної
