Кров і пісок - Ібаньєс Бласко (книги полные версии бесплатно без регистрации .TXT) 📗
— Таж це святий мученик! — кричали одні.
Інші порівнювали бика з подушечкою для голок. Душогуб! Нікчемний тореро!
А найбрутальніші весь час згадували про стать Гальярдо і кричали, спотворюючи його ім’я:
— Оце так Хуаніта! Тримайся, люба!
Минуло вже багато часу, і частина публіки, прагнучи вилити свою лють ще на кого-небудь, повернулася до ложі президента.
— Сеньйоре президент! Доки триватиме це неподобство?..
Президент підняв руку, намагаючись утихомирити натовп, і віддав якийсь наказ. За бар’єром проскакав альгвасіл у капелюсі з перами та розмаяному плащі. Він спинився навпроти бика, повернувся До Гальярдо і простяг перед собою стиснуту в кулак руку з піднятим угору вказівним пальцем. Публіка заплескала в долоні. То було перше попередження. Якщо до третього попередження бика не буде вбито, його заженуть назад у корраль, а на матадора ляже пляма тяжкого безчестя.
Настраханий цією погрозою, Гальярдо наче прокинувся з летаргічного сну, наставив шпагу й кинувся на бика. Та й цей удар не заподіяв тварині майже ніякої шкоди.
Матадор у розпачі опустив руки. Ця скотина, мабуть, безсмертна!.. Шпаги в неї не втикаються. Напевне, цей бик не впаде ніколи.
Останній невдалий удар розлютив публіку. Усі посхоплювалися на ноги. Від оглушливого свисту жінки позатуляли вуха долонями. Глядачі вимахували руками й перехилялись через бар’єр, ніби хотіли кинутись на арену. В матадора полетіли апельсини, окрайці хліба, подушки з крісел у ложах. Із сонячного боку долинули пронизливі зойки, ревіння, схоже на гудки парової сирени. Аж не вірилося, що ці звуки вихоплюються з людських горлянок. Час від часу бамкав якийсь дзвін — ніби на сполох. Десь поблизу корралів численний хор затягнув похоронний псалом.
Багато хто знов повернувся до президентської ложі. Коли ж буде друге попередження? Гальярдо обтирав хустинкою піт і роззирався на всі боки. Здавалося, він здивований несправедливістю публіки і звинувачує в усьому бика. Мимохіть він кинув погляд на ложу доньї Соль. Дама сиділа спиною до арени. Може, їй стало жаль Гальярдо, а може, вона відчула сором за своє колишнє захоплення.
Еспада знову кинувся вперед із шпагою, та за плащами, які безперервно метлялися навколо нього, майже ніхто не побачив, що він зробив. Бик упав, з його пащі ринула кров.
Нарешті!.. Публіка трохи втихомирилась і перестала махати руками, проте крики та свист не припинялися. Пунтільєро добив бика, з нього повитягували шпаги, підчепили гаками за роги, і трійка мулів поволокла тушу з арени, залишаючи за собою широку смугу вдавленої землі та рівчачки крові. Робітники цирку швидко заскородили все граблями й засипали піском.
Гальярдо сховався між бар’єрами, рятуючись від образ та лайки. Він був виснажений і засапаний, боліла нога, але сильніше за розпач у ньому озивалася радість, що небезпека минула. Бик не настромив його на роги… і це лише тому, що він берігся. Пхе, публіка! Юрба душогубів, які прагнуть смерті ближнього, ніби тільки вони дорожать життям і люблять свої родини!..
Повернення квадрильї було сумне. Довелося пробиватись крізь людські юрми, крізь потік карет та автомобілів, обминати довгі вервечки трамваїв.
Затиснутий у густому натовпі глядачів, що виходили з цирку, екіпаж Гальярдо ледве посувався. Люди розступалися перед мулами, але, впізнавши матадора, здавалося, каялись у своїй люб’язності.
По тому, як ворушилися губи, тореро вгадував найбрутальнішу лайку. Їх проминали карети з вродливими жінками в білих мантильях. Одні відверталися, мов не хотіли бачити тореро, інші дивилися на нього з принизливою жалістю.
Матадор весь скулився, ніби хотів зробитися непомітним, і сховався за широкими плечима Насйоналя, насупленого й мовчазного.
За екіпажем погналася з пронизливим свистом ватага малих шибеників. Бідняки, що стояли на тротуарах, стали свистіти й собі, мов хотіли в такий спосіб помститися за свою вбогість, через яку змушені були всю кориду простовбичити за ворітьми цирку, сподіваючись побачити хоч що-небудь. Вони вже знали про невдачу Гальярдо і тепер зловтішно ображали його, раді, що можуть познущатися з чоловіка, який заробляє такі величезні гроші.
Крики та свист волоцюг вивели матадора з покірливої мовчанки.
— Прокляття!.. А чого ці свистять?.. Чи вони були на кориді? Чи платили гроші за квиток?..
Об колесо екіпажа вдарив камінь. Шибеники горлали вже біля самої підніжки, але з’явилися два кінні жандарми, розігнали крикунів і поїхали за каретою по вулиці Алькала, охороняючи славетного Хуана Гальярдо… «першого матадора світу».
X
Тільки-но квадрильї вийшли на арену, як у Конюшенну браму гучно постукали.
До брами підійшов служитель цирку й роздратовано крикнув, що тут входу немає: нехай пошукають інші двері. Але голос іззовні наполягав, і служитель зрештою відчинив.
Зайшли чоловік і жінка; він — у білому кордовському капелюсі, вона — в усьому чорному і в мантильї.
Незнайомець потиснув служителеві руку і щось залишив у його долоні. Люте обличчя того відразу полагідніло.
— Ви мене знаєте, правда ж? — спитав прибулець. — Невже не знаєте?.. Я шуряк Гальярдо, а ця сеньйора — його дружина.
Кармен оглядала брудне подвір’я. Десь удалині, за товстими кам’яними мурами, грала музика, і відчувалося дихання тисячного натовпу, що уривалося криками захвату й вигуками подиву. Квадрильї проходили перед ложею президента.
— Де він? — запитала Кармен з тривогою в голосі.
— Де ж йому бути, жінко? — сердито відказав шуряк. — На арені, звичайно, виконує свій обов’язок… Справжнє божевілля — притарабанитися сюди. Який же я слабохарактерний!
Кармен усе озиралась навколо, але якось безпорадно, наче вже каялась у своєму вчинку. Що вона тут робитиме?..
Потиск руки Антоніо і те, що ці двоє — родичі знаменитого матадора, справили враження на служителя: він був тепер сама люб’язність. Якщо сеньйора хоче дочекатись кінця кориди, вона може посидіти в домі воротаря. Якщо бажає подивитися бій биків, він проведе їх на добрі місця, хоч квитків у них і немає.
На цю пропозицію Кармен аж здригнулася. Дивитися бій биків?.. Ні, ні. Їй і так нелегко було змусити себе приїхати до цирку, і вона вже кається в цьому. А бачити, як Хуан виходить проти бика, їй і зовсім несила. Ніколи вона не ходила на його виступи. Чекатиме краще тут, поки зможе витримати.
— О господи! — покірно зітхнув лимар. — Гаразд, ми залишимось тут, хоч я й не знаю, що нам робити біля цих стаєнь.
Чоловік Енкарнасйон супроводжував своячку ще з учорашнього дня, терпляче заспокоюючи охоплену страхом Жінку, яка майже весь час плакала.
У суботу опівдні Кармен покликала шуряка в чоловіків кабінет і сказала йому, що твердо вирішила їхати до Мадрида. У Севільї вона далі не здатна витримати. Ось уже тиждень, як її мучить безсоння, в уяві постають жахливі картини. Жіноче чуття підказує їй, що чоловікові загрожує страшна небезпека. Вона повинна бути поруч із Хуаном. Кармен не знала, ні з якою метою їде в Мадрид, ні чого доб’ється своєю поїздкою, але прагнула будь-що побачити Хуана, перейнявшись палкою вірою, що її присутність відверне біду від коханого чоловіка.
Це було не життя, а мука. З газет Кармін довідалась, якої великої невдачі зазнав Хуан минулої неділі на мадридській арені. Знаючи, який він гордий, як цінує свою професійну честь, дружина розуміла, що чоловік не змириться з поразкою. Він зважиться на будь-яке безумство, аби знову завоювати прихильність публіки. Цей намір угадувався між рядками його останнього листа.
— Не відмовляй мене, — рішуче заявила Кармен шурякові. — Сьогодні ж увечері я їду до Мадрида. Якщо хочеш — їдьмо разом; як не хочеш — добудусь туди й сама. Але ні слова донові Хосе; він перешкодить моїй поїздці. Про це знає тільки мати.
Лимар погодився. І справді, чом не поїхати задарма до Мадрида, хоча й у товаристві, яке не обіцяє нічого веселого. Дорогою Кармен ділилася своїми планами. Вона рішуче поговорить із чоловіком. Навіщо йому виступати далі? Чи ж у них не вистачить на життя грошей?.. Він має покинути арену, і то негайно — інакше вона загине. Нехай ця корида буде для нього останньою… А ще краще — не виступати й на ній. Вона прибуде до Мадрида вчасно і ще встигне умовити Хуана не виходити сьогодні на бій з биками. Серце підказує Кармен, що її присутність допоможе відвернути від чоловіка страшне нещастя.
