Повний місяць - Кокотюха Андрей Анатольевич (читать книги бесплатно полные версии TXT) 📗
Від початку війни з СРСР на нього писали вже три анонімних доноси. Всякий раз говорилося, що професор має зв'язки з рухом опору, а якось ще й вказали — причетний до переховування євреїв. У кожному випадку після перевірки Нещерета відпускали, а він потім ловив на собі погляди тих, із ким працював разом. Здогадувався: так мстилися за колаборантство. Зі свого боку ніколи жодних підозр не озвучував, хоча б через побоювання, що тоді вб'ють, як зрадника. Здогадуючись, що на нього знову накатали анонімку, Антон Савич налякався. Адже обстановка на фронті для німців не сприятлива, значить, підозрілість зростає в геометричній прогресії. Ворогів, таємних агентів треба виявляти активніше. Й не лише комуністична, але й гітлерівська практика показувала: методи однакові, шпигуном зроблять будь–кого.
Офіцер СС, до якого його привели, заспокоїв, здивував та потішив одночасно. Відразу, без передмов, показав Нещеретові копії його статей на тему можливості вдосконалити людську породу. Запитав, чи не фантазії це й чи зможе він реально, за наявності всього необхідного, втілити їх в життя. Перш, ніж доктор відповів, офіцер дав йому рукописний звіт одного з агентів, датований липнем сорок першого року. Прізвище завбачливо закрив. Але Антона Савича зовсім не цікавило, хто з присутніх на його публічній лекції міг написати таку розгорнуту доповідь. Тим більше, що не збирався заперечувати свої слова. Тим більше — соромитися їх.
Адже в ті дні, на хвилі тотального патріотичного підйому німців, вирішив чи не вперше викласти свою теорію про перетворення людей на суперсолдатів за власною оригінальною методикою. Невелике військо здатне буде перемогти на фронтах, а в тилу від них буде навіть більше користі. Бо додатково сіятимуть страх. Виявляється, в хазяйновитих німців нічого не пропадало, кожне слово бралося на облік, а найбезумніша ідея фіксувалася.
— Мені поставили завдання почати створення солдатів непереможної армії, — пояснив Нещерет, при тьмяному освітленні спостерігаючи подив на лицях слухачів. — Або я відповідаю за свої слова й беруся за це, або… Самі розумієте. Назва проекту народилася там же, в тому кабінеті. Я пропонував створювати воїнів–вовків, це данина давній міфології. Слово за слово, згадали перевертнів, вервольфів. У арійській міфології культ вовка, знаєте ви це чи ні, займає особливе місце. До того ж війну з Радянським Союзом вони почали в одна тисяча дев'ятсот сорок першому році, а це — рік Вовка за якимось там календарем, не скажу зараз точно… Перевертень стає активним, коли повня. Ось вам «Повний місяць». Просто, зі смаком та актуально.
— А ти не хворий сам, лепило? — вирвалося в Теплого, він нарешті не витримав.
— Мене запитували так розумніші за вас люди, — парирував він. — Я закінчу, потім окремо поясню, якщо питання будуть мудріші. Так ось, насправді я мріяв про таку пропозицію майже двадцять років. Іванову, моєму вчителю й другові, не вдалося завершити кар'єру вченого блискуче. Сталін його фактично знищив. Мені відкрив «зелену вулицю» Гітлер. Думаю, знав про «Повний місяць», подібні ідеї без його особистого схвалення не втілюються. Тому мені дали змогу швидко зібрати групу медиків, привезли сюди, в тоді ще рейхскомісаріат «Україна». Табір на той час уже обладнали, хоча я називав це місце дослідницькою базою. Тепер і я, за прикладом Іллі Івановича, мав у своєму розпорядженні те, що він отримав свого часу в Сухумі.
За людським матеріалом затримки не було. Табори для полонених давали багатий вибір. Головна вимога — високий, навіть богатирський зріст, природні сила й ставність. Охлялих та поранених інтенсивно лікували та відгодовували, повертаючи втрачену форму. А потім кожен потрапляв до Гота — лікаря прозвали так після того, як експерименти почалися.
— Вам людей не жаль було, Нещерет? — сухо перервав його в цьому місці Левченко, уже не маючи жодного бажання називати його, як раніше, Савичем — надто довірливо, по–домашньому. — Ви ж не любите комуністів, а чим від них відрізняєтесь? Дати людям померти, по–моєму, гуманніше.
— А ви хочете померти, Андрію? — тепер із ним говорив уже зовсім не той дещо дивакуватий немолодий лікар, навіть схожість із актором Черкасовим кудись зникла, просто він нарешті перестав грати роль. — Нове життя, життя в новій формі, більш удосконаленій, як на мене, завжди краще, ніж нагла смерть. Вовче, ви, здається, сиділи в таборі. Я вирахував це, коли ви приходили до мене, бо за останній рік бачив в'язнів мало не щодня, впізнаю вашого брата за стандартним набором симптомів. Були ж, скажіть?
— Що з того? — підозріло запитав Ігор.
— Визнайте — за колючим дротом, позбавлена волі, сидячі в голоді, бруді та власному лайні, людна все одно обере зайвий день життя, аніж негайну смерть. Так чи ні?
— Я б не ліг до вас під ніж. Дайте мені хоч десять життів.
— Це ви зараз так говорите. Насправді вам нічого не пропонували. Та ви б мені й не підійшли. Воїном–вовком вас не створила природа. Ось Теплий, як я вже говорив, згодився б. Так повертаючись до наших баранів: не розігруйте мораліста, Андрію. Захищати комуністичну мораль вам не личить.
— Експерименти вашого Іванова — злочин. Тільки там хоч люди викликалися самі. Ви пішли далі — нищили полонених.
— Без їх дозволу, хочете сказати? Договорюйте, Андрію, договорюйте! Й повірте мені — з десятка полонених, котрим я пояснив би, що вимагається, дев'ятеро погодилися б напевне. Людський матеріал, нічого не поробиш. Завжди є відсоток тих, кому найкраще — пожертвувати собою заради науки.
— Люди потрапили в полон, бо воювали. Жертвували собою заради перемоги над ворогом.
— Значить, однаково готові приносити себе в жертву! — зробив Нещерет категоричний висновок. — І дайте, нарешті, закінчити!
Методика передбачала пересадку чоловікові залоз вовка. Виявилося, в розпорядження Гота складно надати вовчу зграю. Для першого етапу, як казав сам Нещерет, для старту, хижаків брали в берлінському зоопарку та спеціально відловлювали в лісах. Вирішити проблему можна було з часом, вирощуючи у спеціальних клітках вовченят. Але завдання Нещеретові та підібраній для нього групі поставили не для того, аби довго чекати.
Перші результати мусив дати швидко. Німецькі куратори слухати не бажали його пояснень, що залози повинні прижитися, а процес трансформації — початися поступово. До того ж двоє перших піддослідних померли, бо чужорідні залози не хотіли приживатися отак відразу й починалося запалення. Після того Нещерета привезли до Рівного, де чекав знайомий уже офіцер СС. І він мусив чітко відповісти на одне запитання: експеримент має реальні перспективи — чи в тяжкий воєнний час професор–дивак дурить фюрера, граючись у беззмістовні псевдонаукові дослідження.
Тоді Гот злякався не на жарт, чудово розуміючи, що на нього чекає. Але страх додав сили та кмітливості. Нещерет вирішив прискорити процес, застосувавши в комплексі всі ті методики, котрі мав намір впроваджувати поступово, експериментальним шляхом.
— Я погодився надалі вживлювати пацієнтам залози диких собак. З ними складалося краще, хоч усе одно екземплярів бракувало, — тепер він говорив спокійно, виважено, немов переповідав хворому діагноз чи викладав студентам новий навчальний матеріал. — Крім того, їм вводили стероїди — ще професор Іванов почав досліджувати, як можна отримати їх із сіменників шимпанзе. Я ж використовував для їх основи вовчі та собачі статеві залози. Також ми регулярно накачували наших воїнів гормонами, для загального збільшення маси тіла. Але не менш важливим було переконати самих піддослідних, що вони стали вовками. Тіло людини не перетвориться на наших очах на тіло вовка, навіть якщо піддослідний стане рачки й завиє на місяць. Найкраще — коли кожен із них внутрішньо відчує себе сильним та безжальним хижаком.
— Я зрозумів нарешті, — мовив Левченко. — Ви вбивали в людях, здорових сильних чоловіках, особистість як таку.
— Хіба не це лежить в основі кожного з режимів, які зараз ведуть кровопролитну війну? — подив Нещерета був щирим. — Я пожив при Сталіні. Пожив при Гітлері. Обидва лідери взяли курс на створення нової людини, нової людської породи. Мені скоро шістдесят п'ять, Андрію. Я застав ці всі зміни в досить зрілому віці. Та ще й чогось досягнувши в житті. Маю право робити будь–які висновки. Тому вважаю: мої експерименти зі зміною людської природи хоча б чесні. Це вже потім, як додатковий метод, застосували штучне провокування психозів.
