Приватне життя феномена - Гуцало Євген Пилипович (онлайн книга без txt) 📗
— А до третьої категорії?..— мляво так цікавився старший куди пошлють, а очі його наче й далі вели свою красномовну річ: а сто копанок дідьків вам у голову, а щоб ви взнали своїх батьків, які вони на шерсть, а щоб ви за дев'ятими ворітьми гавкали!
— До третьої категорії входять жирні свині, а також ті, що схильні до хронічних захворювань,— охоче відповів чоловік-циркуль.— На жаль, навіть такий препарат, як гітлерит, не гарантує, що кращі наші кнурці чи свинки не захворіють на бешиху. Або візьмімо дизентерію. Навіть командний склад піддається згубленій дії ентерококів, кишкової палички, пастерели, особливо коли доводиться різко змінювати обстановку, наприклад, потрапити в жаркі чи тропічні країни.
— А чума їх не бере? — поцікавився Хома з характерним для нього подільським гумором.
— Ніщо свинське не чуже вихованцям свинарського
комплексу! — не без пафосу виголосив чоловік-циркуль, якого не могли збити з пантелику грубуваті — висловлені й невисловлені — кпини яблунівського колгоспника.— Боремось усіма засобами: тут і карантини, й ізолятори, й заборона їсти непроварені боєнські та кухонні відходи, й систематична боротьба з гризунами. Боремося за кожен кілограм гарматного м’яса, а саме з кілограмів і складається все поголів’я.
— А розваги якісь у них є? — поспитав Хома, й очі його немов од радості повеселішали, що народились без сорочки, а повмирають без штанів.
— За програмою передбачено й розваги для молодняка свинарського комплексу. Насамперед — спорт. Тут бейсбол, регбі, кеглі, теніс, баскетбол, американський футбол, бокс, Є кнурці-легкоатлети, що бігають спринтерські дистанції, а є й такі, що долають стайєрські. Дехто кидає диск, але більшість опанували гранату. Є кнурці-кіннотники й кнур- ці-багатоборці. Спорт загартовує організм гарматного м’яса, надає спритності, витривалості, заряджає оптимізмом.
— От ви все торочите: кнурці, кнурці! — не вельми поштиво сказав Хома.— Та на всякому свинарському комплексі кнурця потягне до свинки, а як не буде свинки, то всяке діло завалиться, тут не допоможе ніякий гітлерит.
— Передбачено й потяг кнурців до свинок! — відгукнувся чоловік-циркуль, наче автомат, який ніколи не виходить із ладу.— Задовольняються всякі низькі інстинкти гарматного м’яса, а серед них — і сексуальні. Як правило, першу категорію кнурців злучають із першою категорією свиноматок, бо ми постійно дбаємо про підвищення серійності поголів’я. Звичайно, біла масть допускається тільки до білої масті, тут ми свято сповідаємо расові принципи, а коли трапляються факти злучки великої білої породи з великою чорною породою, то особини, винні в такій злучці, суворо переслідуються. Як правило, вся вина і вся кара в таких випадках падає на велику чорну породу.
— А то й можуть оці, як їх... куклукскланівці лінчувати, еге? — поцікавився грибок маслючок.
— Ніде правди діти, можуть і лінчувати,— згодився чоловік-циркуль, кривлячись кисло, й око його праве стало порожнісіньке, що там не знайшов би ні цурки, ні пилинки, а в лівому — ні хуху ні духу.
— А як же тоді з правами свині у вашому свинарському комплексі? — не без єхидства мовив старший куди пошлють, виказуючи своїм запитанням, що він таки хитра пташка з яблунівського піддашка.
— В кого сила, в того й правда,— не став критись чоловік-циркуль.— І чим більша сила, то й більша правда, яка обертає на правду навіть велику неправду, щоб із тієї великої неправди сталась ще більша правда, а тая правда спородила ще дужчу силу!
— Еге ж, у вашому свинарському комплексі так,— не став сперечатись старший куди пошлють, котрий, здається, де з чужою допомогою, а де самотужки, розумом своїм колгоспницьким вник у всі таємниці свинарського комплексу.— їздять тут у вас на тих колесах, що собаки опівночі набріхують, вірять тут у ті закони, що собаки поміж своїм собачим ділом складають.
Закінчивши розмову біля залізної секретної стіни, за яку не бул-о ходу не тільки Хомі, а й деяким сенаторам та конгресменам поміркованих поглядів, чоловік-циркуль і старший куди пошлють повільно йшли поміж станків для групового утримання ремонтного молодняка. Авжеж, бо хто б не вхоркався за таку екскурсію! По радіомережі свинарського комплексу транслювався вже не рев бою з апо- каліптичною канонадою, а солдатський шлягер гітлерівських часів, що відзначався неприкритим еротичним змістом. Під цю музику молодняк весело, вдоволено рохкав, тирлуючись по клітках.
— Гаразд,— озвався старший куди пошлють, за яблунівською своєю звичкою чухаючи потилицю і, либонь, саме десь звідти вичухуючи думку, котра давно йому свербіла.— А потім звідси, із свинарського комплексу, на які заготівельні пункти маєте ви намір відправляти готове гарматне м’ясо?
— О, заготівельних пунктів багато! — не без зверхності відказав чоловік-циркуль наївному, як на його гадку, колгоспнику з яблунівського «Барвінку». І, загинаючи пальці на руці, став перераховувати: — Латинська Америка, країни в районі Персидської затоки, острови в Тихому та Атлантичному океанах... Немає такої точки на земній кулі, де б ми не мали заготівельних пунктів — старих чи нових.
0, скрізь знайдеться гаряча точка, де є потреба в нашому гарматному м’ясі!
— А як у вас транспортують до місця? — запитав Хома.
1, чомусь соромлячись, начебто підупавши на вивіреному своєму яблунівському патріотизмі, сказав: — Бо в нашому «Барвінку» як? На машині-скотовозі з високими бортами й натягнутим угорі тентом. А як не хочуть іти по дошках до кузова, то їх підганяють електропоганяйлом — дротом таким, що штрикає струмом... А кузов для них піском посипають, і підстилку стелять, і кормів трохи беруть, бо дорога є дорога.
— Ми своє гарматне м’ясо доставляємо до заготівельних пунктів на морських авіаносцях і на транспортних військових літаках,— не забарився з відповіддю чоловік-циркуль.
— Це ж за таку довгу дорогу вони багато втрачають у живій вазі...
— Так, у живій вазі наше гарматне м’ясо втрачає подеколи більше трьох процентів.
— Не самі ж летять чи пливуть, а хтось їх супроводжує? — допитувався Хома.
— Неодмінно супроводжують представники ЦРУ.
— Ага, зоотехніки, значить,— здогадався старший куди пошлють.— Ветеринари, значить... А багато доводиться їздити вашим свиням, багато доводиться втрачати в живій вазі?
— Нічого не вдієш, така доля у всіх свиней, що входять до корпусу швидкого реагування. Проте нас не турбують втрати у живій вазі, бо накладні витрати є в усякому бізнесі. Тим більше не можна не програмувати великі накладні витрати, коли йдеться про геополітику, про захист стратегічних інтересів США в усьому світі.
— І ваше гарматне м’ясо ждуть на всіх заготівельних пунктах? — допитувався Хома, вкрай зацікавлений передовим і будь-яким досвідом заокеанського свинарського комплексу.— Бо з нашого «Барвінку» ждуть і в районі, і в області, адже і їм треба виконувати план.
— У нас інша заготівельна система,— не став критись чоловік-циркуль.— Ми, як правило, не виходимо з інтересів тих, що представляють заготівельні пункти на місцях, ми керуємось тільки інтересами великого капіталу, транснаціональних концернів і корпорацій. Досвід історії показує, що ми вдаємось до примусового постачання гарматного м’яса з метою захисту прав людини як в Америці, так і далеко за її межами.
— Комплекс ваш хитрує, наче вовк,— озвався Хома.— Це ж треба так уміти захищати людські права!
— Як у вашій Яблунівці кажуть? — мовив чоловік-циркуль, і за всю їхню довгу розмову на обличчі майнув промінь усмішки — то-нкий промінь, наче лазерний.— І вовк ситий, і кози цілі, так?
— Ага, кажуть, що розжалився вовк над поросям, як ніжки поод’їдав!
— А ще у вашому колгоспі «Барвінок» кажуть: і вовк ситий, і сіно ціле, так?
— Ага, кажуть, що біда вівцям, де вовк пастушить,— мовив Хома, украй подивований як тим, що побачив, так і тим, що почув із уст чоловіка-циркуля.
Тут знову по радіомережі свинарського комплексу стали транслювати ревіння танкових моторів та бушовисько танкового бою, в якому, либонь, зійшлись докупи великі броньовані армади. Молодняк по клітках метався по кутках, кувікав, рохкав, верещав, телесувався, наче нечиста сила перед судним днем. Вираз вдоволення появився на довгастому обличчі в чоловіка-циркуля, зате обличчя в старшого куди пошлють ставало таке, наче йому під шкіру сала ось заливають, а він мусить терпіти, й очі його скидались на дві рогатини, ладні кинутись на будь-яку гадину. Ой, Хомо, ой, мандрівнику великий, ой, знаменитий гостю всього американського континенту! Чи гадав ти колись у своїй обітованій Яблунівці, що за океаном потраплятимеш із вогню та в полум’я, що, перепливши океан, зможеш там і в калюжі втопитись, що, пройшовши мідні труби, попадеш чортові в зуби?! Але мусиш терпіти, адже ти гість, і не випадає гостеві порядкувати в чужій господі, хоч, може, й не збирався ти там поживитись, як пес макогоном, хоч, може, тому ти й воду подеколи не пив, що сподівався на мед.
