Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (книги читать бесплатно без регистрации TXT) 📗
zewnetrznych, ktore pustoszyly kraj i dziesiatkowaly ludnosc. W roku 1323 na tron
halicki wstapil Boleslaw, syn Trojdena, ksiecia mazowieckiego (przyjal on imie Jerzy,
Jurij). Byl on szwagrem Kazimierza Wielkiego (zona jego byla Eufemia, corka wielkiego
ksiecia litewskiego Giedymina, jej siostra, Aldona, byla krolowa Polski, zona Kazimierza
Wielkiego). Boleslaw Jerzy zmarl bezpotomnie, otruty przez bojarow, w 1340 r., zapisujac
w testamencie swoje ksiestwo, za zgoda miejscowych bojarow, Kazimierzowi, krolowi
Polski. Kazimierz, realizujac testament, zajal tereny Rusi Halickiej, mimo sprzeciwu
Wegier i Litwy, w tym w pierwszej kolejnosci najdalej na zachod wysunieta Ziemie
Sanocka.
W. Marczak przytacza w swojej ksiazce opinie historykow ukrainskich (Zubrackiego
i Ladyzynskiego), wedlug ktorych ostatni ksiaze halicki Jerzy Trojdenowicz, w obawie o
swoje zycie (okazalo sie ze slusznie) usunal sie ze stolecznego Lwowa i pod koniec zycia
osiadl w Sanoku. Nadal on prawa miejskie miastu Sanok (w 1339r.) oraz zalozyl kilka wsi,
m.in. w dolinie Rozowego. Byly to Jurowce, ktore swoja nazwe wziely od imienia ksiecia
(ksiaze mial tutaj swoj dwor mysliwski do ktorego zjezdzal na polowania), Czertez, ktory
swoja nazwe wzial od ruskiego slowa «czerteznyki» tj. rzemieslnicy (tutaj ksiaze osadzil
rzemieslnikow obslugujacych dwor ksiazecy) oraz Kostarowce, ktore swoja nazwe wziely
od okreslenia «kostyhrowci» – gracze w kosci, komicy, artysci. Trudno powiedziec na ile
sa to hipotezy wiarygodne. Opracowania historykow (m.in. A. Fastnachta) okreslaja date
zalozenia Czerteza na rok 1339, podobnie jak Trepczy (jeszcze za czasow ksiazat ruskich),
pierwsza wzmianka o Kostarowcach pochodzi dopiero z 1390 r., a o Jurowcach z 1420 r.»
[41] Владислав Генріх Пйотровскі
Пйотровскі із Страцхоціни в Землі Саноцькій
«Час панування руських князів – це період безперервних внутрішніх і зовнішніх
воєн, які спустошували країну і винищували населення. 1323 року галицький трон
посів Болеслав, син Тройдена, мазовецького князя (прийняв ім’я Єжи, Юрій). Був
він свояком Великого Казимира (дружиною його була Евфемія, дочка великого князя
литовського Гедиміна, її сестра, Алдона, була королевою Польщі, дружиною Казимира
Великого). Юрій Болеслав помер бездітним, отруєний боярами 1340 року, передаючи в
заповіті та за згодою місцевих бояр князівство польському королю Казимиру. Казимир,
виконуючи заповіт, зайняв землі Галицької Русі всупереч запереченням Угорщини і
Литви, простягнувши межі далі на Захід, на землю Саноцьку.
В. Марчак викладає у своїй книжці думки українських істориків (Жубрацького і
Ладижинського), згідно з якими останній галицький князь Єжи (Юрій) Тройденович,
222222
побоюючись за своє життя (виявилося, що слушно) покинув столичний Львів і під
кінець життя осів у Саноку. Надав він міські права місту Санок (1339 р.), а також
заклав кілька сіл, зокрема в долині Рожевого. Були це Юровці, які свою назву взяли
від імені князя (князь мав тут мисливську садибу, куди приїздив на полювання),
Чертеж, що походив від російського слова «чертежники», тобто ремісники (тут князь
поселив ремісників, які обслуговували княжу садибу), а також Костаровце, які свою
назву перейняли від визначення «костихровці» – гравці в кості, коміки, митці. Важко
сказати наскільки достовірними є ці гіпотези. Праці істориків (зокрема А. Фастнахта)
визначають дату закладення Чертежа 1339 роком, подібно як Трепчи (ще за часів
руських князів), перша згадка про Костаровчі датується 1390 роком, а про Юровці
– з 1420 року. У деяких працях ці дати подаються як дати заснування села».
[42] http://www.nonpossumus.pl/biblioteka/feliks_koneczny/panstwo/VIII.php
Feliks Koneczny – «Panstwo i prawo w cywilizacji lacinskiej»:
«Po wielkich najazdach tatarskich, za czasow cesarstwa lacinskiego, kiedy nawet
niekiedy nie bylo patriarchy i nikt nie troszczyl sie o losy cerkiewne Rusi, wtedy
reorganizatorem metropolii «Kijowa i wszystkiej Rusi» stal sie Cyryl, b., kanclerz Daniela
halickiego. Pochodzil on z bojarow ziemskich z ziemi «Lachow», a zatem byl Lachem
prawoslawnym. Kiedy zas potem ziemia ta wraca na stale do Piastow, pierwszy z nich,
Boleslaw Trojdenowicz przechodzi na prawoslawie, przyjmujac imie Jerzego; drugi
z kolei Kazimierz Wielki organizuje hierarchie prawoslawna, czyniac to nawet wbrew
papiezowi».
[42] Конечни Фелікс, «Держава і право в латинській цивілізації»
«Після великого татарського нашестя, за часів латинського імператорства,
коли навіть іноді не було патріарха й ніхто не піклувався про долю церковної Русі,
реорганізатором митрополії Київської і всієї Русі став Кирило, канцлер Данила
Галицького. Походив він із земських бояр із землі «Ляхів», а отже, був православним
ляхом. Коли ж потім цю землю повернули Пястам, перший з них, Болеслав
Тройденович перейшов у православ’я, взявши ім’я Юрій; Казимир Великий, у свою
чергу, організував православну ієрархію, роблячи це навіть всупереч папі».
[43] http://www.lwow.com.pl/grodzisk.html
Copyright © 2001 Towarzystwo Milosnikow Lwowa i Kresow Poludniowo –
Wschodnich. Oddzial w Krakowie. Wszystkie prawa zastrzezone.
Stanislaw Grodziski, «Z lwem w herbie»:
«Kiedy w 1335 roku wygasla halicko-wlodzimierska linia Rurykowiczow, tron halicki
objal ksiaze Boleslaw Trojdenowicz. Byl to Piast po mieczu, z linii wywodzacej sie od
Konrada Mazowieckiego, Rurykowicz po kadzieli. Przeszedl wprawdzie na prawoslawie,
ale czul sie Polakiem i polityke prowadzil wcale rozsadna – staral sie chronic Rus zarowno
przed Tatarami, jak i przed Wegrami. Nie doczekawszy sie potomstwa, pragnal przekazac
tron halicki Kazimierzowi Wielkiemu; nim do tego doszlo, Boleslaw zostal otruty przez
miejscowych bojarow, sprzyjajacych Tatarom».
223
[43] Copyright © 2001 Товариство Любителів Львова та Південно-Східних
земель. Відділ в Кракові. Всі права захищені.
Гродзіскі Станіслав, «З левом на гербі»:
«Коли 1335 року скінчилася галицько-володимирська лінія Рюриковичів,
галицький трон посів князь Болеслав Тройденович. Був це Пяст по мечу, з лінії,
що починається із Конрада Мазовецького, Рюрикович по іншій лінії. Прийняв
православ’я, але вважав себе поляком і політику вів цілком розсудливу – намагався
захищати Русь однаковою мірою як від татар, так і від Угорщини. Не дочекавшись
потомства, хотів передати галицький трон Великому Казимиру Великому; перш ніж
до того дійшло, Болеслава отруїли місцеві бояри, які сприяли татарам».
[44] http://www.mors.opus.chelm.pl/wolauhruska/historialong.htm
«W XIII wieku i pozniej nieco, ksiazeta ruscy wladajacy ksiestwem halickowlodzimierskim,
w sklad ktorego wchodzily ziemie nadbuzanskie, toczyli czeste boje
z wladcami polskimi, co jednak nie przeszkadzalo im wchodzic we wzajemne zwiazki
malzenskie. W rezultacie tych powiazan rodzinnych, powstawaly tez i roznorodne
skojarzenia polityczne. Gdy wymarla w roku 1323 meska linia Romanowiczow hlaickowlodzimierskich,
tron ksiazecy objal po nich w drodze dziedziczenia Boleslaw syn ksiecia
mazowieckiego Trojdena i ksiezniczki ruskiej Marii, corki Jerzego I halickiego. Stosownie
