Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
КІНЕЦЬ?
ПОЧАТОК!
ПРОВИДІННЯ ПРОМОВЛЯЄ
МОВОЮ КОДІВ
Який у вас настрій, шановний читачу, наприкінці нашої інтелектуальної подорожі у просторі і часі за «Календарем майя», — від 14 серпня 3114 року до нашої ери і до 21 грудня 2012 року нашої ери, в період між процесіями, коли Центр Галактики, Сонця і Землі виструнчуються в один ряд, як це було 26 тисяч років тому, а наступного разу так буде через кілька днів?
До речі, мова майя якась така неземна, і тільки геній харків’янина Кнорозова зумів проникнути в її смисли, а смисл ключовий у тому, що слово кін водночас має три значення — День, Час, Сонце. Не коментую — констатую, а ви думайте.
Якось не вражає, з другого боку, наче нічим не особлива комбінація цифр. Звичайний грудневий день. Навіть не річниця Жовтневої революції чи ювілей створення УПА. Будень як будень.
А за їхнім літочисленням, за майя, які вимірюють час, як відомо, інакше, 12.12.2012 — це 13.0.0.0.0. Чортова дюжина і чотири нулі. І нічого після нулів. Нуль життя на Землі та існування цього світу.
То все–таки — будемо колядувати на цьому світі чи на тому? Бо цей грудневий день у масштабі великого циклу підсумовує десятки тисяч літ, а в календарі поточного року — це лише один із останніх днів перед Різдвом Христовим.
То у чому я вас переконав — буде кінець чи не буде? Практично, я виклав усю свою аргументацію — за і проти, але у нас демократія — рішення приймати вам. Вірити у кінець чи не вірити — справа добровільно–факультативна, як і віра в Бога.
На Землі майя, на Юкатані, я хотів промоніторити тамтешніх тубільців — у що вони вірять? І в незліченних діалогах запитував — Is game over? Було по–різному — мовчали, посміхались, кивали головами. Але апокаліптичного песимізму я не помітив.
А що все–таки сказали нам ці майя із глибини віків, чи просто страху нагнали?
По–перше, ну і що — що календар закінчиться? Це кінець епохи, це кінець чергового четвертого комплекту людства, і всі вони, ці комплекти, завершилися тотальним знищенням.
Вічная пам’ять славним предкам, але де написано, що так само буде з нами, як із ними, так само закінчиться і наш, до якого ми входимо, комплект? Закінчиться Апокаліпсисом? Ніде не написано.
Можна було би цю книгу взагалі не писати і на майя уваги не звертати. Але не так усе просто. Знати сьогодні, що буде завтра, — це потреба людини на рівні інстинкту.
Первинного рефлексу. Ця потреба не просто в окремо взятих генах закладена, а в геномі людини.
Тому моя пропозиція відповідає на попит, який висить над гомо сапіенс, відколи він став мислячим. Я взагалі допускаю, що той сапіенс почав думати з того моменту, коли в його враз замисленій голові тьохнуло: а що буде завтра? Це була його перша мисль, сапіенса.
Насправді, люди завше шукають їх — віщунів, оракулів, ілюмінатів, жерців, хіромантів, футуристів, сновидців, політтехнологів, соціологів. Можна ще довго перелічувати. Усі ці обранці так рідко вгадують, а їх люблять, їм ставлять пам’ятники, як пророкам, їм поклоняються і на них моляться, бо без них жити не можуть.
Людина не може не розмовляти зі своєю тінню. Відтак є Промисел Божий — нам таки спускаються віщі відомості, як прохання, як покарання, як застереження, як прощення.
І просто — елементарна допитливість: так хочеться заглянути у щілину цього Промислу. Вершити долю людства нам не дано, але хоча б знати, як це робиться.
Ми зациклились на календарі, а у Чечен Іці жив їхній, можна сказати, директор тої самої обсерваторії і президент академії наук Чалам Балам. Від його імені називається його книга пророцтв. Вона не менш знаменита, ніж календар.
Цей манускрипт, що був знайдений в середині ХІХ століття, і донині розшифровується. Якби я задався метою ознайомити вас із інтерпретаціями науковими (і не зовсім) Чалам Балама, довелося б писати не два, а щонайменше чотири томи.
За його пророцтвами, на фіналі епохи буде time of no time — час відсутності часу. Це остання часова, 20–річна одиниця у двадцятишеститисячолітньому циклі. Оскільки одиницею відліку часу є, як відомо, 20–літній уїнал, від 1992–го по 2012 рік — це найважчий останній крок із того світу в новий. Часовий відрізок повного сповзання у пітьму. Це той самий ефект, коли ніч стає найтемнішою перед світанком.
Особисто для мене той 1992–й був, напевно, найважчим у житті, коли після нападу на мене львівських кагебешних сексотів я був прикутий до ліжка і в нерухомому стані перебував мученицькими місяцями між життям і смертю, і тільки нейрохірургічне втручання лікарів від Бога буквально воскресило мене.
А хіба тенденції, тренди, процеси, процедури і просто події останніх двох десятиліть, особливо другого із них, не свідчать, що ніч стала найтемнішою, що все деградувало до самого дна провалля, що сказ охопив усе суще навколо нас, що суспільство збожеволіло, що те, що за вікном і в телевізорі, — це таки найбільша пітьма? Але чи настане світанок?
Розпочнемо з першого пророцтва Чалам Балама, створеного у Чечен Іці і розшифрованого сучасним найавторитетнішим майяністом Хосе Арґуельєсом. Він прочитав у пророцтві № 1, що світові ненависті, матеріалізму і страху прийде кінець. У цей день буде велетенський спалах спущеної нам енергії, яка трансформує нашу існуючу цивілізацію і піднесе її на новий, вищий, рівень гармонії.
Пророцтво № 3 стверджує, що ми стоїмо у передпокої, у сінях нової ери, яка виведене нас на небачений енергетично–інтелектуальний рівень.
Пророцтво № 5 визначає нашу реальність, як сукупність систем, побудованих на страхові, а нова реальність — це перш за все вищий рівень гармонії. Людина, як істота розумна, перестане бути хижаком у ставленні до Землі, якою вона є сьогодні.
Пророцтво говорить, що людина заново усвідомить свої юридичні права в Універсумі й отримає справжнє розуміння Божого Промислу.
Пророцтво № 7 — це змалювання галактичного стрибка, який звершить Людина. Вона, врешті, прийде до розуміння, що є інтегральною часткою гігантського організму від атома до Галактики. Людина заново визначить свої стосунки із Землею, Сонцем, і головне, з іншою Людиною, яку вона сприйматиме як частину самої себе!
Пророцтво № 15 стверджує, що 21.12.2012 повернуться одне до одного Місяць і Сонце, а це віщує вулканічне пробудження Сонцем спіритуальної (духовної) енергії всередині людини. Місяць спричинить у такому становищі безпрецедентне зростання інтелекту і знань — настане процвітання мудрості у чистих умах і серцях.
Досить? А тепер інформую, що я вибирав тільки позитив. Чому? Тому, що я розумію: настав кінець гомо сапіенс, який виродився у ту нікчему, про яку з величезною огидою мені довелося писати. І настав початок для людей, що світяться ізсередини.
Центральною подією зі всіх, що вершилися коли–небудь на планеті Земля, було життя землянина, Ісуса Назаретянина. У перші дні свого перебування тут я прийняв хрещення з благословення моїх батьків. І шукання неосяжної Істини, проголошеної у християнстві, супроводжує мене усе життя. У чому вищий смисл? І, здається, тільки тепер я чую голос цієї Істини: найвищим сенсом є Початок опісля кінця. Воскресіння після Смерті.
Смертю смерть подолав — абсурдна за логікою смертної людини сутність вчиненого Христом. Адже смерть можна подолати тільки одужанням. Тільки життям можна подолати смерть. А смертю смерть?
Це логіка не людей, а богів. Треба вмерти, щоб воскреснути. Треба перед тим вмерти, щоб потім жити.
Треба, щоб спочатку був Кінець, а потім уже буде Початок. Майя писали не більше, ніж те саме, що за кілька століть до них це подав на наочному прикладі своєї смерті і життя Ісус.
Залишилася лише одна маленька деталь, у якій завше міститься, як у зернині, всеперемагаюча Істина. Воскресіння треба заслужити. Таке уточнення до всіх цих конструкцій спасіння.
З чим ти прийдеш до Кінця? «Думай про кінець» — було виведено праведною кров’ю на знаменах тамплієрів. Думай впродовж усього життя, якщо хочеш, щоб після нього був знову початок.
