Іще ніч... - Ведмеденко Олег Валентинович (книги без регистрации полные версии .TXT) 📗
БОГОРОДИЦЕ, ДІВО, РАДУЙСЯ!..
Запитання: Чому православні християни й католики вшановують Діву Марію, називаючи Її Богородицею? Чи правильно ми робимо, коли молимось до Неї? Адже сказано: “Немає іншого Ймення під небом, яким би ми могли спастися, окрім Імені Ісусового!”
Відповідь: Безумовно, немає іншого Імені! Бо “Усі пророки свідкують про Нього, що кожен, хто вірує в Нього, одержить прощення гріхів Його Йменням” (Дії 10.43). Бо “…нема ні в кім іншім спасіння” (Дії 4.12)… Але ж ми і не просимо Богородицю спасти нас Своєю силою, а тільки молитвами Своїми! Бо сказано: “Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового” (Гал. 6.2); “…признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!” (Як. 5.16). А хто з братів та сестер наших по вірі є більш праведним, аніж Всесвята Діва? Хто сподобився найвищої честі – стати Матір’ю Бога нашого не тільки духовно, як про це читаємо у Мф. 12.49, але й буквально? Кого найщасливішою, найблаженнішою вважають усі роди віруючих та вірних синів Божих по благодаті Христовій? Кого іще прославляє Церква як “чеснішую від херувимів і незрівнянно славнішую від серафимів”? От тому ми й молимося (звертаємося з проханням про заступництво) до Неї, як до дійсно Святої Праведниці, Яка здобула уже во Святая Святих усю повноту духовного сходження та спілкування з Триєдиним Богом. І Яка духом, душею та тонким, духовним, прославленим тілом Своїм перебуває нині перед Небесним престолом Господнім, та возносить до Нього святі й ревні молитви Свої за нас.
Те, що ми просимо Пріснодіву Марію молитися за нас до Божественного Свого Сина, зовсім не є спробою перекласти увесь тягар молитовних зусиль лише на Її плечі. Кожен сам за себе дає відповідь перед Богом. Але “…де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, – там Я серед них”, – говорить Господь. Тому-то сама ідея єднання Тіла Христового освячена волею Божою, а отже, наше молитовне спілкування зі святими угодниками й Богородицею зокрема, як власне і з усіма членами Церкви, є справою богоугодною і Богом благословенною. Церква земна, воююча, підносить не лише свій голос в молитві до Господа, але й просить молитовного єднання, молитовної допомоги у Церкви Небесної, торжествуючої. І тоді ревна, спільна молитва Єдиної Святої Соборної і Апостольської Вселенської Церкви Божої, “як кадило запашне”, возноситься до Отця нашого, що на Небі, – і вібрація кожного нашого серця зливається у гармонійному єднанні з чистими, світлими духовними вібраціями тих святих, благословенні імена яких ми призиваємо своїми устами. Тоді Божественний акорд всеперемагаючого молитовного пориву змітає усі перешкоди, руйнує всі перепони на шляху нашого єднання із Божеством!..
Наші брати-протестанти, хибно розуміючи догмати православної церкви, не сприймають практики вшановування Божої Матері. Набір запитань-заперечень опонентів православ’я на протязі сторіч залишається незмінним, і я спробую коротко дати відповіді на них, ґрунтуючись виключно на Святому Письмі. Сподіваюсь, вони якщо і не похитнуть підвалини ортодоксального протестантизму, то хоча б висвітлять позицію традиційної деномінації…
Запитання : Де бачимо у Святому Письмі, що Марія дійсно є Божою Матір’ю?
Відповідь: Апостол пише: “А все оце сталося, щоб збулося сказане пророком від Господа, Який провіщає:
«Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі є: З нами Бог (зауважте – Бог, а не просто людина)” (Мф. 1.22–23; див. також Іс. 7.14).
“Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Бог в тілі з’явився” (1Тим. 3.16).
Родичка Маріїна, Єлизавета, вітає Її як Матір Божу: “Коли ж Єлизавета зачула Маріїн привіт, затріпотіла дитина в утробі її. І Єлизавета наповнилась Духом Святим,
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби Твоєї!
І звідкіля мені це, що до мене прийшла Мати мого Господа?” (Лк. 1.41–43).
Запитання : Звідки узято звертання “Цариця Небесна”?
Відповідь: “…по правиці Твоїй [о, Боже] стояла Цариця в офірському щирому золоті” (Пс. 44(45).10).
Запитання : З чого видно, що Марія народила Спасителя не від смертного чоловіка, але від Духа Святого?
Відповідь: “А Марія озвалась до Ангела: «Як же станеться це (зачаття), коли мужа не знаю?»…
І Ангел промовив у відповідь Їй: «Дух Святий злине на Тебе, і Всевишнього сила обгорне Тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!»” (Лк. 1.34–35).
“…ось з’явивсь йому (Йосипу) Ангел Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в Ній – то від Духа Святого»” (Мф. 1.20).
Запитання : Чому православна церква називає Діву Марію Пріснодівою (тобто завжди Дівою – Тією, Яка зберегла Своє Дівоцтво і дітей інших не мала)?
Відповідь: Пророк Єзекіїль передрік про Неї: “І сказав мені Господь: «Брама ця буде замкнена, не буде відчинена, і ніхто не ввійде в неї, бо в неї ввійшов Господь, Бог Ізраїлів, і вона буде замкнена»” (Єзек. 44.2).
Запитання: А як же тоді біблійні відомості про братів та сестер Ісусових – чи вони не діти Її? (див. Мф. 12.47–50; 13.55–56).
Відповідь: Ні, бо слово “брати” єврейською та арамейською мовами означає взагалі близьких родичів. Так двоюрідні чи троюрідні брати також називалися просто братами (див. Левит 10.4; 1Пар.(1Хр.) 23.22). Тут маються на увазі або діти Йосипа від першого шлюбу, або двоюрідні брати Ісуса по Матері. Та й якби Пресвята Діва мала інших дітей окрім Ісуса, то Він і не доручав би Її учневі Своєму Іванові, кажучи з хреста:
“«Оце, Жоно, Твій син!»
Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв Її до себе” (Ів. 19.26–27).
Адже Яків, брат Господній, тривалий час був єпископом Єрусалимським (див. Гал. 1.19), та й інші сини Йосипа були в Єрусалимі (Мф. 13.55).
Запитання: Чи не вказують слова Ісусові “Бо хто волю Мого Отця, що на Небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!” (Мф. 12.50) на те, що Христос знехтував Свою Матір, відмовився від Неї?
Відповідь: Хіба може Той, Хто дав Закон Божий і п’яту Заповідь “Шануй батька й матір своїх” зокрема, порушити хоча б одну йоту із цього Закону? Безперечно ж, ні! У наведеній цитаті Спаситель каже про духовний зв’язок Його та учнів. Навіть будучи розіп’ятим на хресті Він піклувався про Свою Пречисту Матір. Вона також була ученицею Його проповіді і не відділялася від учнів Його: “Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, Матір’ю Ісусовою, та з братами Його” (Дії 1.14).
Запитання: Чому православні у молитві проголошують: “Пресвятая Богородице, спаси нас!” Адже один у нас Спаситель – Христос Господь? (див. Дії 4.12).
Відповідь: Насправді відповідь на поставлене запитання знаходиться на початку цієї публікації. Але іще раз підкреслю: не Своєю силою, а Силою Божою! Подібно, як наголошує апостол народів Павло: “Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!” (1Тим. 4.16). Або: “…може… і спасу декого з них” (Рим. 11.14).
Завершити дану статтю хочу величним гімном Богородиці, що його співає Церква під час богослужінь, – гімном, складеним на основі уривків із Святого Письма:
“Богородице, Діво, радуйся! Благодатна Маріє, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід лона Твого, бо Ти породила Спаса душ наших.
Достойно є поправді величати Тебе, Богородице! Завжди блаженну та пренепорочную, і Матір Бога нашого. Чеснішую від херувимів і незрівнянно славнішую від серафимів, що породила Бога Слово непорочно. Істинну Богородицю, Тебе величаємо!”
