Юрiй Луценко. Польовий командир - Кокотюха Андрей Анатольевич (читать книги бесплатно полностью .txt) 📗
Микола Михальченко (президент Української академії політичних наук): «Поки що це не кінцева згода і можуть бути деякі зміни. Планується, що спроба збити спільний блок додасть додаткові голоси «Нашій Україні». Але, на мою думку, краще було б, щоб «Наша Україна» йшла окремо, а паралельно збивати ще одну силу, куди б входила «Народна самооборона» і ще декілька політичних партій правоцентристської і правої орієнтації. Тоді б вони набрали більше голосів. Якщо зібрати всіх в купу, то набуток не набагато збільшиться. Отже, ця технологія не дасть великого приросту “Нашій Україні”».
Андрій Єрмолов (президент Центру соціальних досліджень «Софія»): «Думаю, що, з точки зору політичної інтриги, цей проект вигідний усім трьом політичним силам. Це дозволить акумулювати той ресурс, який має на сьогодні «Наша Україна» як пропрезидентська сила, відповідно не буде розпилу голосів. Крім того, буде певний вплив президентського іміджу і характеристик, які зараз сприймаються «помаранчевим» електоратом, і це буде екстрапольовано на позицію такого об’єднаного блоку. Але мені важко говорити, наскільки там домовляться про списки, про квоти. Звичайно, таке акумулювання може стати певною проблемою для головних електоральних конкурентів «помаранчевих» – Блоку Юлії Тимошенко. Як на мене, БЮТ міг би бути об’єктивно зацікавлений у тому, щоб союзники «Нашої України» йшли розпорошено. В цьому випадку можна було б максимально грати на свій імідж потужного, єдиного блоку на чолі з Тимошенко. За цих обставин, що склалися, тепер вони перетворюються на два мегаконкуренти за умовну частину «помаранчевого» спектра, який тепер буде обирати між більш радикальною і пропрезидентською політичною силою. Можливо, що збільшення рейтингу об’єднаного блоку буде відбуватися за рахунок перерозподілу певної частини виборців БЮТ».
Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»): «В результаті об’єднання націонал-демократичних сил виграють, перш за все, самі націонал-демократи. Це дозволить їм поліпшити власні результати і стане проблемою для Тимошенко. Адже їй треба зберегти попередній результат. Йдеться про те, хто очолить «помаранчевих» у Верховній Раді, коли вони прийдуть після дострокових виборів.
Та навіть якщо виборів не буде, перший досвід створення такого блоку говорить про те, що націонал-демократи старої закваски і молоді політики типу Луценка вміють домовлятися хоча б на якийсь час. Це прогрес. Тепер подивимося, чи зможе домовитися протилежна сторона – СПУ і Партія регіонів».
Максим Стріха (керівник наукових програм Інституту відкритої політики): «Поки що існують підводні камені, що пов’язано з різним баченням квот керівництвом НСНУ і керівництвом «Самооборони». Якщо такий блок буде створено, то виграє президент і сили, що зорієнтовані на президента. У них є зараз надзавдання, щоб БЮТ і «Наша Україна» здобули більше, ніж ПР плюс КПУ, а з іншого боку, щоб широкий блок на основі «Нашої України» здобув більше, ніж БЮТ. Створення блоку відкриває можливість досягнення цієї мети. Від цього виграє певною мірою українське суспільство, яке має шанс отримати політичну силу більш зважену і менш вождистську, ніж БЮТ, і водночас значно більш проєвропейську і прореформаторську, ніж Партія регіонів. Але я не поспішаю стверджувати, що за парафованою угодою всі ці шанси будуть реалізовані».
Хоч що б там говорили і прогнозували аналітики стосовно взаємних вигод, у результаті останньої зустрічі 12 червня 2007 року між представниками «Нашої України», «Народної самооборони» та «Української Правиці» був досягнутий компроміс із питань обрання лідера блоку, розподілу квот майбутнього виборчого списку та назви блоку.
Виборчий список майбутнього блоку «Народна самооборона» – «Наша Україна» очолив Юрій Луценко.
На першій же прес-конференції новий лідер блоку оголосив пріоритетами його діяльності хрестовий похід проти корупції, який передбачає відміну депутатської недоторканності у Верховній Раді, створення Національного антикорупційного бюро, яке візьме під контроль переслідування високопоставлених держслужбовців та суддів, обов’язкове декларування доходів та видатків чиновників та членів їхніх родин, переатестацію суддів з наступною їх виборністю населенням. Результатом боротьби з корупцією має стати інвестування коштів, призначених на корупційні цілі, для задовільнення реальних людських потреб. Блок гарантує більші зарплати, пенсії, допомоги.
Наступного дня Луценко поїхав на зустрічі з виборцями.
«Він – лідер змін»
Наприкінці червня (2007 року. – Авт.) один із лідерів БЮТ і в недалекому минулому – соратник Луценка по сцені «помаранчевого» Майдану Микола Томенко досить різко висловив журналістам усе, що він думає про особисту симпатію президента до Юрія Луценка, а також про джерела фінансування «Народної самооборони». На це прес-служба «Народної самооборони» зробила 25 червня невеличку заяву:
«Віце-спікер примарного парламенту Микола Томенко, очевидно, так захопився своєю високою посадою, що забув про домовленість між керівниками «Народної самооборони» та БЮТ діяти в режимі ненападу. Про це свідчить останнє інтерв’ю Томенка, в якому він висловлює безпідставні закиди на адресу Юрія Луценка та очолюваного ним руху. Надзвичайна поінформованість одного з лідерів БЮТ у стосунках Юрія Луценка з президентом і у фінансових справах НС не може не тішити. Однак прізвище людини, яка фінансово підтримує рух Луценка, сьогодні відоме всім. Колись у війну про бійців, які побували у ворожому таборі, казали, що вони повернулися з холоду. Тому просимо Юлію Володимирівну нагадати людині, яка повернулася «з морозу», про існування відповідних домовленостей. Нагадаємо, що НС та БЮТ погодилися не лити бруд одне на одного ще наприкінці 2006 року з тієї простої причини, що така інфантильна поведінка не личить демократичним політикам і навряд чи додасть голосів котрійсь силі. Тож поважаймо своїх виборців і, зрештою, самих себе».
Уже наступного дня після цієї заяви Луценко коментував процес створення згаданого мегаблоку. За його словами, переговори про створення блоку демократичних сил мали би проводитися у тиші, без передчасного анонсування такого об’єднання. Але опублікування недавніх рейтингів засвідчує наявність серйозної підтримки саме двох сил, які ведуть переговори: «Нашої України» та «Народної самооборони» – як основних, окрім БЮТ, сил демократичного табору. Соціологія також підтвердила співвідношення цих рейтингів – два до одного.
Здавалося б, цифри соціології говорять про абсолютну зрозумілість шляху з об’єднання демократичного блоку для досягнення результату, співставного з результатом БЮТ, а разом – переможного результату для демократичних сил. Але, говорить Луценко, існує цілий ряд невирішених питань: назва блоку, лідерство у блоці, нерозв’язані питання кадрового розподілу. На думку Юрія, такі питання не варто виносити на загал і коментувати їх до прийняття спільного рішення. Та задля того щоби переговори не були безкінечними, «Народна самооборона» від самого початку пропонує радикальний, але ефективний шлях вирішення цих проблем – об’єднавчий процес усіх політичних сил блоку для створення єдиної демократичної партії ще до закінчення виборчої кампанії.
– Я впевнений, що ті проблеми, які виникають навколо питань лідерства, кадрових питань, назви, необхідно швидко подолати, аби запропонувати суспільству ту конкретику, з якою ми йдемо до них. А не лише ті амбіції, які сьогодні випливають із інформаційних стрічок. Я мав бесіди із президентом Віктором Ющенком як почесним головою «Нашої України» і з багатьма лідерами цієї політичної сили щодо пріоритетів, які блок має відстоювати в ході передвиборчої кампанії, а відтак і в реалізації у майбутньому демократичному уряді. Я переконався, що наші погляди на ці пріоритети збігаються. Мегаблок залишається лише у тому форматі, в якому його учасники готові до створення єдиної політичної партії. Партії, які лише хочуть під їхати на чужому возі, щоб далі йти своїм шляхом, мають, як і в Європі, йти самостійно. Ті партії, які бачать виборчий процес як етап повноцінного об’єднання, як єдину потужну політичну силу, ті будуть у складі такого блоку. Це зрозуміло і для виборця, бо він голосує за єдиний список, а не за аморфне об’єднання, де потім з’являться діячі, які, користуючись певними юридичними моментами, будуть нав’язувати волю меншості, протиставляючи її волі виборця. Якщо «Правиця» дійсно хоче об’єднуватися, то партії, які входять до неї, мають об’єднатися між собою і запропонувати своє бачення виборця. Якщо виборець їх підтримає, то, значить, суспільство потребує такої політики. Якщо ні, то – ні. Наші позиції із «Нашою Україною» з більшості питань збігаються. І я бачу, що може бути добра основа для об’єднання, бо вже сьогодні вона дає спільну підтримку близько 16–18 відсоткам виборців. Отже, якщо інші політичні сили готові чинити так само, піти шляхом подальшого злиття партії, то – двері відчинені. Якщо – ні, то тоді не треба робити штучних утворень, які потім всередині будуть розвалювати спільну діяльність і призводити до чергових кінахів та морозів. Абсолютно зрозуміло: відповідь у створенні єдиної партії, це знімає проблеми як юридичного, так і персонального характеру.
