Повернення Тарзана - Берроуз Эдгар Райс (читать книги онлайн бесплатно без сокращение бесплатно txt) 📗
Росіянин намірявся вистрілити вдруге, але їарзан уже кинувся на нього й вихопив з рук гвинтівку. Капітан Дюфран, лейтенант Д’Арно і близько десятка матросів теж кинулися на звук пострілу до Рокова, і Тарзан мовчки віддав їм росіянина. Він устиг розповісти про всі обставини справи командирові французького корабля ще до появи Рокова. Дюфран наказав негайно закути злочинця в кайдани і відіслати на крейсер під арешт.
Ще перед тим, як арештованого в супроводі охорони посадили в шлюпку, що мала відвезти його до тимчасової в’язниці, Тарзан попросив дозволу обшукати його і, на превелику свою радість, знайшов у нього викрадені документи.
На звук пострілу з хатини вибігли Джейн Портер та решта. Через хвилину, коли хвилювання вляглося. Джейн привіталася зі здивованим Тенінгтоном. Тарзан також підійшов до них після того, як забрав у Рокова документи. Джейн Портер відрекомендувала його Тенінгтонові:
— Джон Клейтоп, лорд Грейсток, — сказала вона, вказуючи на нареченого.
Англієць не зумів приховати подиву, хоча він робив нелюдські зусилля, щоб зберегти свою звичну чемність. Джейн Портер, лейтенантові Д’Арно і самому Тарзанові не раз довелося повторити усю цю незвичайну історію, перш ніж лорд Тенінгтон переконався, що всі вони мають здоровий глузд.
Надвечір Вільяма Сесіля Клейтона поховали в джунглях, поруч із могилами його дядька й тітки, колишніх лорда й леді Грейсток. На прохання Тарзана над останнім місцем спочинку хороброї людини, яка мужньо зустріла смерть, було зроблено три залпи.
Професор Портер, який замолоду був пастором, скромно відспівав його. Присутні схилили голови над могилою. Це було дивне товариство: французькі офіцери й матроси, двоє англійських лордів, кілька американців і зо два десятки хоробрих диких африканців.
Після похорону Тарзан попросив капітана Дюфрана затримати відплиття крейсера на два дні, доки він принесе свій “багаж”. Командир корабля радо погодився.
Наступного дня увечері Тарзан зі своїми вазирі повернувся з першою частиною “багажу”.
Коли всі побачили стародавні зливки щирого золота, то Тарзана засипали питаннями. Та він лише всміхався і вперто мовчав, відмовляючись навіть натякнути, звідки таке величезне багатство.
— На кожен зливок, який я забрав, залишилися ще тисячі інших, — пояснив він. — Можливо, я повернуся по них пізніше.
Коли золото повантажили на крейсер, капітан Дюфран сказав, що відчуває те саме, що колись мав відчувати капітан іспанського галеона, який повертався зі скарбами ацтеків.
— Екіпаж щохвилини може перерізати мені горло і захопити корабель, — сказав він.
Наступного ранку, перед тим як сісти на корабель, Тарзан звернувся до Джейн Портер:
— Диким звірам не годиться бути сентиментальними, але я хотів би обвінчатися у хатині, в якій народився, поблизу могил батька й матері, посеред джунглів, які мене виховали.
— А чи буде такий шлюб вважатися законним, любий? — спитала вона. — Якщо так, то я згідна. Ніде 6 я так не хотіла вінчатися зі своїм лісовим богом, як у затінку його пралісу.
Молодий і молода порадилися з друзями, і всі запевнили їх, що нічого незаконного в цьому не буде. Навпаки, не буде чудове закінчення такого незвичайного роману. І все товариство невдовзі зібралося всередині хатини та біля входу до неї, щоб бути присутніми при другому таїнстві, яке за останні три дні творив професор Портер.
Д’Арно і Гейзел Стронг мали бути за свідків, але ці плани несподівано “зіпсував” Тенінгтон, який, як завжди, запропонував щось дуже оригінальне.
— Якщо міс Стронг не заперечує, - сказав він, беручи свідка за руку, — то ми з Гейзел радо відсвяткували б і друге весілля.
Наступного дня вони відпливли. Коли крейсер повільно виходив у відкрите море, на його борту біля поручнів стояли високий чоловік у чудовому білому фланелевому костюмі і струнка молода жінка. Вони дивилися на берег, який віддалявся. Там витанцьовувало двадцять голих чорношкірих вояків вазирі. Вимахуючи над головою бойовими списами, вони прощалися зі своїм вождем.
— Мені було б зараз дуже важко розлучатися з джунглями, люба моя, — сказав він, — якби я не знав, що покидаю їх задля нового життя, в якому на мене чекає нескінченне щастя з тобою.
І Тарзан нахилився і поцілував дружину в губи.
