Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗

Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Пісня Сюзанни. Темна вежа VI - Кінг Стівен (бесплатные онлайн книги читаем полные версии TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Згори затріщали, завищали гучномовці, та так голосно, що вона аж підстрибнула. А тоді крізь гуркіт статичних розрядів почувся голос Едді.

— Сюзі!… ень!.. уєш ене? Перебий… сяень! До того, як… обує… сти! Ти чуєш мене?

На екрані, який вона подумки називала Мія-візором, відкрилися двері центрального ліфта. Злодійка курва-мамуня ввійшла до кабіни. Сюзанна це ледь зауважила. Вона вхопила мікрофон і попхнула вмикач на його боці. Заволала.

— Едді! Я у 1999 році! Дівчата тут всюди ходять з оголеними черевами і бретельками ліфчиків напоказ…

Господи, про що це вона патякає? Їй довелося докласти великих зусиль, щоб очистити розум.

— Едді! Я не розумію тебе! Любий, повтори, що ти казав!

Якусь мить нічого не було чути, окрім електричних розрядів та спорадичного реактивного ревіння на додачу. Вона вже знову хотіла закричати в мікрофон, та тут знов повернувся голос Едді, цього разу він звучав трошки ясніше.

— Перебий… сяень! Джейк… отець Каллаген… тримайся! Перебий… допоки вона… куди вона… родити дитя! Якщо ти… знати!

— Я чую тебе, я даю тобі про це знати! — схлипнула вона. Вона так міцно стискала мікрофон, що той аж тремтів у її кулаці. — Я у 1999 році! У червні 1999-го! Але я не зрозуміла до пуття всього, що ти мені наказав, милий! Повтори це знову і скажи, що з тобою все гаразд!

Та Едді більше не повернувся.

Погукавши кілька разів і не отримавши у відповідь нічого, крім електричного тріску ефіру, вона повернула мікрофон на місце і почала обмірковувати, що ж саме Едді хотів їй сказати. Водночас намагаючись притишити радість від того простого факту, що взагалі чула його голос.

— Перебийся день, — промовила вона до себе, принаймні ці слова прозвучали голосно і майже ясно. — Перебитися — це те саме, що протриматися.

Їй вірилося, що тут вона вгадала правильно. Едді хотів, щоб Сюзанна пригальмувала Мію. Може, щоб діждатися Джейка і Каллагена, котрі скоро дістануться сюди? Щодо цих слів вона не була певна, до того ж вони їй аж ніяк не подобались. Звісно, Джейк — стрілець, нехай так, але ж він ще зовсім юний хлопець. А Сюзанна побоювалася, що в Діксі-Піґ повно вельми небезпечних людей.

Тим часом на екрані Мія-візора знову відчинилися двері ліфта. Злодійка курва-мамуня дісталась холу. Наразі Сюзанна викинула собі з голови Едді, Джейка і отця Каллагена. Вона згадала, як Мія відмовлялася вести перед, навіть коли їхні спільні ноги Сюзанни-Мії були на межі того, щоб ось-ось зникнути з-під спільного тіла Сюзанни-Мії. Бо, якщо вільно перефразувати якийсь старовинний вірш, вона була самотня й злякана у світі, якого не створила. [77]

Бо ж вона сором’язлива.

Ой леле, а в холі «Плаза-Парку» відбулися зміни, поки злодійка курва-мамуня чекала нагорі телефонного дзвінка. І значні зміни.

Сюзанна в Доґані сперлася ліктями на головну панель і нахилилася вперед, поклавши підборіддя на долоні зведених докупи рук.

Видовище обіцяло бути цікавим.

СІМ

Мія зробила крок з ліфта й одразу ж хотіла заскочити назад до кабіни. Натомість наштовхнулася спиною на двері, та так сильно, що аж зуби в неї клацнули з неголосним кістяним стуком. Збита з пантелику, вона озирнулася, не тямлячи, куди могла подітися кімнатка, в якій вона щойно сюди спустилася.

— Сюзанно! Що з нею трапилось?

Нема відповіді від темношкірої жінки, в чиїй личині вона зараз перебувала, але Мія второпала, що насправді вона їй і не потрібна. Вона вже помітила щілину, з якої виповзали й куди заповзали двері. Якщо натиснути кнопку, вони, мабуть, знову відкриються, але їй довелося побороти своє зненацька сильне бажання повернутися до кімнати № 1919. Усі її справи там завершено. Її нагальна справа десь за дверима готельного холу.

Вона подивилися в напрямку тих дверей, закусивши губу в сум’ятті, яке в будь-який момент від чийогось грубого слова чи грізного погляду могло перерости в паніку.

Нагорі вона перебувала трохи довше, ніж годину, і за цей час післяполуденна сонна атмосфера у холі встигла розвіятись. Півдюжини таксі одночасно під’їхали до готелю з «Ла Гвардії» й «Кеннеді», а також автобус із японцями з аеропорту «Нью-арк». [78] Рейсом із Саппоро прибули п’ятдесят пар туристів, для яких було зарезервовано апартаменти у готелі «Плаза-Парк». І тепер у холі стрімко більшало балакучого люду. Більшість із них мали темні, розкосі очі й блискуче темне волосся, з їхніх ший звисали на ремінцях якісь довгасті штучки. Раз у раз хтось із них піднімав таку штучку і на когось цілився. Одразу ж відбувався сліпучий спалах, сміх і вигуки: «Домо! Домо!» [79] Перед стійкою вишикувалося три черги. До красивої жінки, котра вписувала Мію в спокійніший час, тепер приєдналися ще два клерки, і всі троє працювали, мов навіжені. Від високої стелі холу відбивалися сміх і суміш балачок якоюсь дивною мовою, що нагадувала Мії пташине цвірінькання. Смуги дзеркал ще додавали збентеження, заповнюючи хол удвічі більшою кількістю народу, ніж його там було насправді.

Мія розгублено зіщулилася, не знаючи, що їй робити.

— По черзі! — вигукнув клерк-реєстратор і дзеленькнув дзвоником. Цей звук, ніби срібною стрілою, прохромив її збентежений мозок. — Дотримуйтесь черги; будь ласка!

Усміхнений чоловік — зализане, немов приклеєне до черепа чорне волосся, жовта шкіра, розкосі очі за круглими окулярами — з отим довгастим палахкотливим предметом у руках підскочив до Мії. Мія напружилась, готова його вбити, якщо він атакуватиме.

— Ви мозете зняти мене з моя зінка?

Чоловік простягнув їй своє палахкотливе знаряддя, пропонуючи взяти його до рук.

Мія сахнулася, гадаючи, чи не на радіації воно працює, чи не зашкодить воно її малюкові.

— Сюзанно! Що маю робити?

Нема відповіді. Звісно, що нема, як вона могла очікувати на допомогу Сюзанни після того, що недавно відбулося, але ж…

Усміхнений чоловік ніяк не вгавав, не переставав наставляти на неї ту свою штуку. Вигляд він мав трішечки зачудований, але все ще безстрашний.

— Зробіте нам насе фото, будь раска? — Він тицьнув довгастий предмет їй у руку. Відступив назад і обняв леді, яка виглядом абсолютно не відрізнялась від нього, окрім її зачіски —

чорне волосся звисало чубком їй на лоба, і Мія ще подумала, що це за хвойдівська стрижка. А круглі окуляри в неї були точнісінько такі самі.

— Ні, — промовила Мія. — Ні, благаю прощення… ні.

Паніка підступила до неї впритул, розжарена, вона вихрилася й булькотіла просто перед її очима

(Зробіте нам насе фото, ми вбивати васе дитя)

і Мія імпульсивно хотіла вже було кинути довгасту річ на підлогу. Але ж вона могла розбитися й випустити в повітря ту чортівню, що живила цю палахкалку.

Натомість вона її обережно поклала, вибачливо посміхнувшись здивованій японській парі (той чоловік так і обіймав свою дружину), і похапцем рушила через хол у бік крамнички. Навіть музика змінилася, замість колишніх заспокійливих мелодій, піаніно тепер видавало різкі, дисонуючі звуки, різновид музичного головного болю.

— Мені потрібна сорочка, бо ця вимазана в кров. Візьму сорочку, а тоді вирушу до Діксі-Піґ на розі Шістдесят першої вулиці й Лексингворт… Лексингтон, тобто Лексингтон-авеню… і там народжу собі дитину. Я народжу дитину, і все це сум’яття закінчиться. Я згадуватиму цей свій страх зі сміхом.

Але у крамничці теж було повно народу. Японки роздивлялися сувеніри і наввипередки між собою щебетали тією своєю пташиною мовою, поки їхні чоловіки стояли в черзі на реєстрацію. Мія побачила полицю з різноманітними сорочками, але й там теж товпилися японки, вибирали. І тут також була черга до каси.

— Сюзанно, що маю робити? Ти мусиш мені допомогти!

Нема відповіді. Вона була поряд, Мія її відчувала, але допомагати не збиралася. «А й справді, — напливла думка, — хіба я на її місці діяла б інакше?»

вернуться

77

Алюзія на фразу «Як лячно зріти цю дорогу крізь чортівню людей і Бога, я той чужинець, що приплив у світ, якого не створив» з вірша «Людські закони, закони Бога», вміщеного у збірці «Останні поезії» (1922) англійського поета Альфреда Едварда Хаусмена (1859–1936).

вернуться

78

Міжнародні аеропорти, «Ла Гвардія» та «Кеннеді» — у районі Квінз у Нью-Йорку; «Ньюарк» — між містами Ньюарк та Елізабет у штаті Нью-Джерсі, за 24 км від Мангеттену.

вернуться

79

Багатозначне японське слово, промовлене у відповідних ситуаціях відповідним тоном може виражати безліч сенсів: захват, привітання, подяку, співчуття тощо.

Перейти на страницу:

Кінг Стівен читать все книги автора по порядку

Кінг Стівен - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Пісня Сюзанни. Темна вежа VI отзывы

Отзывы читателей о книге Пісня Сюзанни. Темна вежа VI, автор: Кінг Стівен. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*