Свіччине весілля - Кочерга Иван Антонович (версия книг .TXT) 📗
I свiчки мирної не варта та країна,
Що в боротьбi її не засвiтила.
Ч i п
Святi слова!
П е р е д е р i й
Амiнь.
К а п у с т а
На вiки вiчнi.
Нехай живе громада славна наша,
Нехай цвiтуть Подолье i Гора.
С в i ч к а
I вiльностi всi нашi. I нехай
Не думає литовський воєвода
Зробити з нас челядникiв своїх!
Ч i п
Не буде так! До вiйта всi!
В с i
До ради!
Не будемо робити на панiв!
Хай грамоти поверне й привiлеї,
Хай свiтло дасть! До вiйта!
К о л я н д р а
Вiйт iде!
Ч i п
Ага, якраз! Тепер нехай не дiжде.
В с i
Нехай не дiжде далi нас дурить!
Ч i п
Хай зараз же iде до воєводи,
За нашi всi вимоги обстає!
VII
Сутенiє. Дiвчата розходяться спiваючи. Меланка йде до себе в хату. З-за брами повiльно й поважно входить вiйт Шавула, гладкий, у довгому вбраннi з хутром, з ланцюгом на шиї, i чернець Симеон, теж гладкий, червонолиций i ще не старий.
Ш а в у л а
Чого це ви зiбрались тут, панове?
Вже пiзнiй час - вечеряти пора...
Ч i п
Вечеряти! Тобi, звичайно, добре
Вечеряти при свiтлi - на горi,
Не те, що нам.
Ш а в у л а
Та й чарку добру випить
Не вадить пiсля праведних трудiв.
Чи так кажу я, отче?
С и м е о н
Суще так.
Бо, як глаголе мудрий син Сирахiв,
Вино єсть втiха серцю i душi,
Єгда душа його прiємлет в мiру.
Ш а в у л а
Во славу мiста нашого.
С и м е о н
Амiнь.
Ш а в ул а
I добру ж вчора я почав слив'янку.
Неначе та мальвазiя 1.
1 Мальвазiя - сорт вина.
С и м е о н
Блажен,
Чия вовiк не оскудiє чаша.
Ш а в у л а
I осетра розкiшного привiз
Менi бурмистр Гудима з Чарториї.
Почнем, премудрий отче?
С и м е о н
В слушний час.
Апостольська то їжа i споживна.
Ш а в у л а
А може й ви, панове?
Ч i п
Годi вже
Про осетрiв базiкати та чарки,
А про людей i клопоту немаї
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
Та що ти, з глузду з'їхав
Чи з ланцюга зiрвався?
Ч i п
Розiрву
Всi ланцюги. Де нашi привiлеїв
Де грамоти князiвськi?
П е р е д е р i й
Так, кажи!
Де грамоти всi нашi?
Ш а в у л а
(спантеличений).
Звiсно де - У воєводи в замку.
С в i ч к а
Добре дiло!
Чи не для того ж обрано тебе,
Щоб шанував, держав закони нашi,
Щоб захищав сирiт i все поспiльство,
Щоб вiльностi всi нашi боронив.
А де ж вони? То як же ти дозволив,
Щоб воєвода грамоти забрав?
Ч i п
Еге, кажи! Який же пiсля цього
Ти в бiса вiйт?
Ш а в у л а
Не подурiли ви!
Та я ж при чому тут?
П е р е д е р i й
Адже ж свої млини
Та осетри, бортi1, бобровi гони
Ти боронити вмiєш. То чому ж
Не боронив ти нашi привiлеї
Та вiльностi?
1 Борть - вулик у деревi.
Ш а в у л а
Казати легко вам.
Не боронив! А що ж було робити?
Щоб воєвода взяв та й посадив
Мене в хурдигу?! Ач, якi розумнi!
К а п у с т а
А хоч би взяв. I потерпи за мiсто,
Як потерпiв колись Iван Ходкевич,
Що полонив його Менглi-Гiрей...2
На те ти вiйт.
2 Кримський хан, який 1482 року спалив Київ.
Ч i п
Млинiв своїх шкодуєш?
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
(в розпачi).
Дались їм тi млини!
П е р е д е р i й
Який ти вiйт!
Ш а в у л а
Попав, як пес в цибулю.
С в i ч к а
Який ти вiйт! Чому не написав
До князя ти? Чому мовчиш про кривди?
П е р е д е р i й
Сваритись з воєводою не хтiв?
К а п у с т а
Млини свої борониш... рибнi лови!
Ч i п
Слив'янку смокчеш. Черево ростиш!
С в i ч к а
Виходить, сам ти кривдник i порушник
I вiльностей, i твердостей мiських!
В с i
Не треба нам такого вiйта! Геть!
Ш а в у л а
Та що це ви? Здурiли?
Ч i п
Кривдник!
П е р е д е р i й
Зрадник!
Ш а в у л а
Адже ж несила!
Ч i п
Не берись тодi!
Ш а в у л а
Я сто разiв казав...
П е р е д е р i й
Про осетрiв.
Ш а в у л а
Я пiклувався щиро...
Ч i п
За слив'янку.
Ш а в у л а
Та хай вам цур! Насiли, як джмелi.
С и м е о н
О братiє! Одумайтесь, смирiтесь,
Одкиньте гнiв, i ярость, i хулу,
I срамословiє.
Ч i п
А ти чого, патлатий!
С и м е о н
Апостол Павел каже...
Ч i п
Каже вiн,
Щоб не сував ти носа в наше просо.
С и м е о н
Безбожiе! Кощунство!
Ш а в ул а
Тихше ж бо!
Послухайте, панове!
В с i
Годi слухать.
Ш а в у л а
Побачите - я все зроблю, я знов
Піду до воєводи.
С в i ч к а
Добре, згода!
Iм'ям киян рiшуче вимагай,
Щоб одложив безглузду заборону,
Щоб привiлеї нашi повернув
I свiтло дав свiтити.
Ш а в у л а
(витирає хусткою пiт).
Все зроблю.
Ну й халепа... хоч не ходи сюдою,
Крiзь браму Кожум'яцьку... краще вже
Кругом ходити - Боричевим взвозом,
Хоч там нагрiєш чуба - все ж не так,
Як тут тобi цеховики нагрiють...
Аж мокрий лоб... Бувайте!
С в i ч к а
Йди здоров!
Ч i п
Дивись, без свiтла краще не вертайся,
Бо в Кожум'яках голову звернеш...
С и м е о н
О чернь безбожная! О суєте суєт!
Входять обидва в глибину, до замку.
Ч i п
Несмачна буде вiйтовi вечеря...
К о л я н д р а
Побачимо, яке з нього пуття.
С в i ч к а
А завтра ж всi гуртом до магiстрату,
Нехай тепер хоч свiтло дасть, хоч нi -
А на панiв не будем працювати!
В с i
Не будемо робити на панiв!
Завiса.
ВIДМIНА ДРУГА
Там же через якусь годину.
І
Стемнiло. На синьому небi встав блiдий молодий мiсяць. Далекi дiвочi спiви неначе тануть у вечiрньому повiтрi. На горi, в замку, засвiтились вогники, але в мiстi скрiзь темно, тiльки перед брамою Симеона жеврiє червона лампадка.
С в i ч к а
(тихенько спiває).
Темная нiчка над мiстом спустилась,
Мiсяць над замком зiйшов.
Де ж ти, красуне моя, притаїлась,
Вийди на поклик мiй знов!
Стукать не можу, бо зайнятi руки -
Чашу я з медом принiс.
Вийди ж мерщiй, не тягни мої муки:
Жалить комар мене в нiс.
Бджiлки злетiлись на запах медвяний,
Чаша прилипла до рук -
Вийди ж скорiше, о друже бажаний,
Вийди на тихий мiй гук.
- Брешеш, нема в тебе меду, мiй любий,
Бджiлка вночi не лiта.
- В тебе без меду солодкiї губи,
В мене бджола на вустах!
Тихо вiдхиляються дверi i входить Меланка.
Свiчка її пригортає до себе й цiлує. Обоє сiдають на лавцi бiля хати. Меланка пригорнулась до Свiчки, зазирає йому в вiчi.
М е л а н к а
О любий мiй...
С в i ч к а
О зiронька ясна...
М е л а н к а
I все ж таки на тебе я сердита,
Бо мед у тебе тiльки на вустах,
А дiлом болю завдаєш менi ти
I не жалiєш серця ти мого...
С в i ч к а
Та що це ти! Тебе я скривдив, люба?
М е л а н к а
Навiщо, як метелик на вогонь,
