Навіжені в Перу - Кидрук Максим Иванович (книги онлайн .txt) 📗
Проектуючи LZ-129, Гуго Екнер планував використовувати гелій — газ, що має меншу, ніж водень, підйомну силу, зате не є вибухонебезпечним. Для цього конструктору довелося збільшити об’єм дирижабля до нечуваної величини — 190 тисяч кубометрів. Наповнений гелієм «Гінденбург» ставав практично невразливим. Утім, у діло втрутилася політика. Єдине на той час родовище гелію знаходилося в Техасі. Американці, не на жарт налякані темпами розвитку повоєнної Німеччини, навідріз відмовилися продавати газ нацистам. Відтак Екнер змушений був наповнити LZ-129 горючим воднем…
У зв’язку з цим на дирижаблі вжили безпрецедентних заходів безпеки. В усіх відсіках встановили найсучаснішу систему пожежогасіння, для екіпажу видали уніформу з матеріалу- антистатика, пасажирам виготовили спеціальне взуття з пробковою підошвою, при вході на цепелін кожен мусив здавати запальнички, сірники, свічки і навіть ліхтарики.
…«Гінденбург» облетів навколо хмарочоса «Empire State Building», оглядова площадка якого була заповнена журналістами, наблизившись на відстань 10 метрів до стіни хмарочоса. Цей небезпечний маневр увійшов в історію авіації. Затим аеростат вирушив у Лейкхерст, до місця стоянки. Якийсь час йому довелося кружляти навколо, оскільки у місці причалювання вирувала гроза. Лиш о 19:20 дирижабль знизився до висоти 60 метрів і наблизився до причальної щогли. Далі все відбулося настільки швидко, що ніхто нічого не встиг зрозуміти. В районі балонета № 4, наповненого воднем, пролунав вибух, після чого за лічені секунди повітряний корабель був охоплений вогнем. Він поволі втрачав висоту, поки не впав на землю і вибухнув. Якимось дивом 62 пасажирам з тих, хто летів на «Гінденбурзі», вдалося вижити.
Одному американському оператору вдалося зняти катастрофу німецького дирижабля. Її й досі вивчають експерти з різних країн, але ніхто не може дати однозначної відповіді — що стало причиною катастрофи «Гінденбурга». Єдине, в чому спеціалісти погоджуються один з одним: перед заходом на посадку дирижабль був абсолютно справним, а сама посадка виконувалася строго у відповідності з діючими інструкціями. Нацисти вважали, що вибух спричинила бомба, яку підклали комуністи, антифашисти стверджували, що німці самі підірвали аеростат, аби потім звинуватити американців у тому, що ті недогледіли їхнє диво від комуністів. Найбільш об’єктивна версія стверджує, що через пробоїну в одному з балонетів стався витік значної кількості водню. Знаходячись тривалий час у грозовій атмосфері, корпус корабля накопичив колосальний заряд статичної електрики. У той момент, коли гайдроп (причальний трос) торкнувся вологого піску, через велику різницю потенціалів між поверхнею землі та об’ємом дирижабля проскочила іскра, яка й призвела до вибуху.
Що б не було причиною катастрофи, однієї такої прикрої випадковості виявилося достатньо, аби дискредитувати всі без винятку дирижаблі. Гітлер наказав припинити будівництво ще двох гігантів-цепелінів на верфях Фрідріхшафена. Британці також відмовилися від секретного проекту створення дирижаблів-бомбардувальників. Ось так катастрофа «Гінденбурга» поклала край недовговічній, але дуже бурхливій ері цепелінів. В авіації розпочалася нова епоха — ера літальних апаратів, важчих за повітря, — ера літаків.
4–7 березня, 23–26 квітня, 2–7 травня 2010 //Київ, Рівне
Як ми здолали депортацію, тяжке похмілля і страшного Мурзіка
…Верховний суддя, низенький зморшкуватий перуанець з маленькою головою і великими й відстовбурченими, наче в Чебурашки, вухами, глухо прокашлявся і поважно проказав:
— Сеньйори підсудні, сеньйоре адвокат, прошу встати для заслуховування остаточного вироку.
Ми з Тьомиком неквапом піднялись зі стільців і випростались.
У ту ж мить звідусіль залунало клацання й заблискотіли спалахи камер — то журналісти різних столичних видань взялися фотографували історичний момент оголошення вироку двом навіженим українцям, які примудрились підірвати ледь не ціле місто. (Взагалі-то за всіма законами мене і Артема мали б судити в українському суді, одначе, враховуючи унікальність кримінальної справи, перуанський уряд вирішив наплювати на міжнародні норми і не екстрадувати нас в Україну.) Клементе Сенделайо, наш адвокат, витримав чималу паузу, воліючи за краще не потрапляти в один кадр з дундуками, яких йому сьогодні довелося захищати, після чого неквапом устав, демонстративно тримаючись трохи осторонь.
Папараці врешті-решт утихомирились. Тьомик тихо схлипував, втупивши погляд у підлогу; я, відкинувши голову назад, роздивлявся барельєфи під стелею зали суду і роздумував про те, що доля зіграла зі мною злий жарт: мати півсотні фінансових афер за спиною і потрапити в тюрягу через невдало організований новорічний празник — такий факт, погодьтесь, не вельми прикрашатиме мою біографію.
— Сеньйоре Максе К. та сеньйоре Артеме Г., — урочисто правив далі Чебурашка, — суд присяжних адміністративного округу Ліма визнав вас винними за всіма пунктами звинувачень. Враховуючи ваші попередні проблеми із законом, а саме — масове розкрадання домашніх собак та котів на півночі країни, сумнозвісну історію з викраденням слона Джумбо, розгром похоронної процесії в передмістях Чімботе, незаконні бурові роботи посеред пустелі тощо, високоповажний суд республіки постановив: 1) позбавити обох підсудних звання героїв Перу з довічною забороною отримувати чи претендувати на будь-які перуанські нагороди, відзнаки та грамоти; 2) депортувати підсудних з країни, а також заборонити в’їзд до Перу їм самим, а заодно й усім їхнім родичам, причому не тільки тим, що нині живуть, але й тим, що на даний момент іще не народилися; 3) беручи до уваги безпрецедентність здійснених руйнувань та масштабність завданих збитків, підсудні зобов’язані у повному обсязі відшкодувати вартість встановлення нових вікон у містечку Пуно, столиці однойменного регіону, покрити ремонт двох великих і восьми маленьких дзвонів головної пунівської дзвіниці, компенсувати повну вартість рекламного дирижабля «Goodyear», модель ZC-102/M, заплатити за лікування 8 776 громадян Перу та Болівії, постраждалих під час святкування Нового року (в тому числі — закупити 3 465 комплектів слухових апаратів), оплатити послуги психолога для 2 378 інших пунян, забезпечити за власний кошт місячний відпочинок на курортах Бразилії всім дітям, які були присутні на центральній площі Пуно пам’ятної новорічної ночі, загалом — виплатити у якості компенсацій п’ять мільйонів п’ятсот сорок чотири тисячі нуебо солів або один мільйон шістсот вісімдесят тисяч американських доларів. У випадку, якщо у підсудних немає вказаної суми грошей або ж рухомого чи нерухомого майна, яке було б еквівалентне даній сумі, суд присуджує кожному з них по десять років тюрми й виправних робіт на користь Перуанської республіки з обов’язковою депортацією з країни після закінчення терміну ув’язнення. Даний вирок є остаточним і оскарженню не підлягає!
Клементе Сенделайо з удаваним співчуттям поплескав мене по плечу і фальшиво зітхнув. Наостанок, коли нас саджали в поліцейський автомобіль, збираючись відвезти назад у темницю, він повідомив:
— У вас є місяць для того, щоб зібрати кошти. Сподіваюсь, ви зможете заплатити компенсацію, інакше…
Що буде інакше, я слухати не став, прудко заскочив усередину автомашини і всівся на засмальцьовану лаву вглибині броньованої будки, подалі від денного світла і надокучливих спалахів фотокамер. Мій друзяка похнюплено плюхнувся поряд мене. Він більше не злився на мене через те, що я накачав дирижабль воднем. Тьомик, він такий — якщо зразу хату не спалить, то потім дуже швидко забуває про всі обрaзи.
— Це вже втретє за весь час у Перу ми потрапляємо в тюрягу, — задумливо констатував я. — Непруха якась виходить, чувак… непруха…
— Будь певен, це вже точно востаннє, — сумно прошамкав Артем.
У тюрмі в кімнаті для зустрічей нас уже чекала Маруся, діваха Тьомика.
