Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Тістечка з ягодами - Сова Ізабелла (читать книги онлайн без сокращений txt) 📗

Тістечка з ягодами - Сова Ізабелла (читать книги онлайн без сокращений txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Тістечка з ягодами - Сова Ізабелла (читать книги онлайн без сокращений txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Все залежить від того, що ти хочеш одержати від долі, моя дитино. Можеш зостатись у Кракові і скніти у своєму затишному теплому кабінетику…

— Особливо, якщо ти любиш замінники, — втрутилася Малина. — А ти, здається, їх любиш, бо замінники не вимагають присвяти. Не будять страх перед розлукою і дозволяють дотримуватися дистанції. Тобі здається, що ти від них не узалежнишся і в разі чого не будеш страждати. Але це дурня. Тому що будеш.

— Але моє болітце має якісь плюси, — боронилась я.

— Певно, що має, як і кожне болотце, — визнала ворожка. — Воно тепле, знайоме і в міру певне. Дає відчуття безпеки. Щоправда, ілюзорне, але дає.

— А з іншого боку непевність, — буркнула я. — Бо я, як по правді, не знаю, чи дам собі раду в лікарні.

— Одну охочу для терапії ти вже маєш, — сказала Малина. — А інші швидко нагодяться.

— Але що буде з квартирою у Кракові?

— Ти могла б недорого здати її нам із Емеком. Ми вирішили жити разом і шукаємо щось невеличке поблизу Казиміра.

— Він повернувся з Гельсінкі?

— Позавчора.

— А чому він не обзивався?

— Виявилось, Ягодо, що він надіслав мені п’ятнадцять листівок і листів, тільки чекаючи на один-єдиний нещасний «есемес», я навіть не заглядала до звичайної скриньки.

— Але він не дзвонив.

— Він дзвонив мені додому, бо пам’ятав тільки цей нумер. Усі інші були записані в електронному нотатнику, який у нього поцупили, поки їхав нічним потягом до Варшави. Намагався додзвонитися на нашу хату, але не міг жодної з нас захопити, бо Евка складала червневі заборгованості, а я, як ти знаєш, виливалася в тебе чи мордувала бабусю. Потім ми з Евкою поїхали до Греції. А після повернення врешті заглянули до скриньки.

— Але вже все добре?

— Навіть краще, ніж добре. Особливо, коли я викинула на сміття всі ідіотські порадники про чоловіків із Марса. Ти їх читала, Ягодо?

— Намагалась, але…

— Ну, власне. Там описані якісь жахливі випадки. Бо якщо я погоджуюся вигадувати дурнуваті фокуси заради того, щоб змусити хлопця поміняти триденні шкарпетки, то або на тому Марсі мешкають самі неохайні ідіоти, або щось негаразд зі мною, бо замість утекти на Венеру, я марную чергові години свого безцінного, бо ж єдиного, життя.

— Не єдиного, мої кохані. Про що свідчить посмертна активність численних святих, в тім числі мого улюбленого Алоїзія Гонзаги, — заявила ворожка. — Ти, Малинко, можеш забалакати кого завгодно, а нам іще треба закінчити ворожбу.

— Соррі, я вже вимкнула передавач.

— Повертаючись до карт… — повела далі бабуся Малини. — У тебе є два виходи, Ягідко. З одного боку, стабільність. Ну… не така вже й безпечна, бо ніколи не відомо, що криється на дні тихого болітця. А з іншого боку, сама невідомість.

— Власне. Я навіть не знаю, що відчуваю до Рисека. А якщо я його розчарую?

— Ти йому щось обіцяла, дитинко?

— Ну ні, але боюся, що не зможу відповідати…

— Чому ти не зможеш відповідати? — Вона глянула на мене своїми мудрими очима. — Ти мусиш бути з ним? Це така аксіома? — Вона покрутила головою. — Ти не справдиш його надій? Що ж удієш. Не перше й не останнє розчарування в його житті. Найважливіше, щоб нічого похапливо не обіцяти. Передусім собі. Щоб ти була чесною стосовно себе. Цього вистачить.

— Але я боюся, що не буду досить міцно кохати, що на мене чекає порожнеча.

— А тепер ти кохаєш? — запитала мене Малина. — То чого тоді боїшся? Що поміняєш одну порожнечу на іншу?

— То що я маю вибрати? — простогнала я.

— Саме цього ми не можемо тобі сказати, — заявила ворожка. — Вирішуй сама. І пам’ятай: не намагайся покладатися на сліпу долю. Деякі справи ти можеш залагодити самотужки, інакше замість болітця на тебе чекає багно.

Двадцять третє

А все ж таки всупереч застереженням ворожки я поставила все на сліпу карту долі. Якщо Боббі викине мене за мою пропозицію, повернуся до лікарні. А якщо ні? Буду журитися з півгодини. Добре, три глибоких вдихи — і заходимо.

— Гелоу, Джагодо, я вже турбуватися про той звіт стосовно фітнес.

— Він готовий. — Я стала проти його столу. — Ні, не на папері. Я все маю в голові.

— Тоді стартуй. Я слухаю. — Він зручно випростався у своєму фотелі.

— Ти казав, Бабі, що ми, поляки, є ідеалістами. Я з тобою згодна. Крім того, ми маємо схильність до бунту і не виносимо примусу. Ну знаєш, поділи, неволя і такий подібний досвід.

— Я знаю поділи. І січневий повстання, коли у вас загинути останній романтик. Знаю від Барта. І що з тим бунтом?

— Є така ідея, Бабі. Нам треба заборонити будь-який фітнес. Жодних тренувань після роботи, бо це відбирає час, який можна присвятити надгодинам. Не можна, й по всьому.

— І що?

— Сам побачиш. Почнуть тренуватися найзапекліші лінюхи. А ФІРМА не витратить на це і ламаного євро. Є тільки дві умови. Перша: заборону мусиш видати ти як представник ворожих сил.

— А друга?

— Ти можеш загрожувати найвигадливішими карами, але без одної: не лякай їх звільненням. І що ти про це думаєш? — Я вся напружилася, чекаючи, коли він накаже мені забиратися з кабінету.

— Велл, ну що ж, Джагодо. Це досить ризиковане план, але без ризику немає мільйонів. А тому я кажу: зелене світло. Ще нині писати такий наказ і спостерігаємо рухи у Кемпені. Впродовж два місяць, а потім оцінка.

Двадцять четверте

— І що тепер?

— Ти влипла, Ягодо, — потішила мене Магда. — Бо або Боббі викине тебе за два місяці через відсутність результату…

— А тоді повертатися до лікарні може бути запізно. Адже Рисек не буде тримати для мене місце вічно. — «Навіть якщо він має велику лікарню і ще більше серце».

— … або ти раніше загинеш від рук розгніваних працівників ФІРМИ.

— Може, вони зрозуміють, що це був тільки жарт.

— Не зрозуміють, моя люба. Тут кожен має почуття гумору на рівні Агати. Сміються тільки з жартів шефа. І тільки тоді, коли він це бачить.

— Тоді мені гаплик.

— Гаплик тобі буде, коли я зараз дещо тобі скажу. До мене дзвонив Бартек.

— А чому не до мене? — здивувалась я.

— Він зізнався, що мусить прозондувати ґрунт перед зустріччю з тобою. Став нюнити, що тільки я розумію, про що йдеться. Що я маю інтуїцію, а поза тим, як твоя подруга знаю більше.

— І ти дозволила себе розкрутити.

— У мене вихопилося, що на тій «швидкій» ти зустріла гарного гітариста з табору в Сіофоку.

— Ти балакуша.

— Знаю. — Вона сховала очі. — І перепрошую, Ягодо. Але це вийшло випадково. І тепер я переймаюся, бо Бартек щось згадав про серйозну розмову, яка на вас чекає. Може, він захоче з тобою розірвати? Боже! А все це через мій довжелезний язик!

— Припини, я зовсім не гніваюсь.

— А якщо він із тобою розірве?

— Якщо Бартек визнає давні події з табору за достатній привід для розриву, він просто хоче піти і все. Мене більше непокоять інші речі.

— Це ще які?

— Я повинна сама дійти рішення, що робити далі, а я не годна. Не знаю, чи зостатися, чи повернутися до лікарні. Просто не знаю і годі.

Магда замислилася, кілька разів зітхнула, закидаючи ногу на ногу. Потім засовалася на кріслі, зиркнула на мене й почала:

— Як Магда, дівчина з міста, я радила б тобі залишитися. Тут ти маєш квартиру, гарну роботу, купу кнайп і торговельних галерей. Якщо знайомі запитають у тебе, як справи, ти можеш похвалитися, що ти завідувачка відділу у ФІРМІ. Це гарно звучить і напевно пробудить їхню заздрість.

— Особливо, якщо я назву величину зарплати.

— Тільки чи в цьому тобі розходиться? Щоб мати, чим хвалитися знайомим, котрі вже за хвилину забудуть, що тебе зустріли?

— Не в цьому, — визнала я.

— Тому як подруга я задам тобі питання: чому ти пішла до Боббі з такою божевільною ідеєю? Бо ти і справді хочеш піти з ФІРМИ. І цього, Ягодо, тримайся.

Двадцять п’яте

Мабуть-таки, хочу, тільки чи маю досить відваги, щоб усе почати знову? В моєму віці я повинна вже мати двійко чемних дітей, як Альдона, а не щойно тепер шукати свого порту.

Перейти на страницу:

Сова Ізабелла читать все книги автора по порядку

Сова Ізабелла - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Тістечка з ягодами отзывы

Отзывы читателей о книге Тістечка з ягодами, автор: Сова Ізабелла. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*