Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Добло і зло - Карпа Ирена (читать книги бесплатно полностью без регистрации TXT) 📗

Добло і зло - Карпа Ирена (читать книги бесплатно полностью без регистрации TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Добло і зло - Карпа Ирена (читать книги бесплатно полностью без регистрации TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

А про півника, шоб було ясно. Надибала я у вітрині гаванської крамнички пап’є-машевного півника наїв-арт. Величенького, сантиметрів сорок заввишки і сорок доларів у кишеню продавцю. Художник, якщо долари чотири за півника отримав, був щасливий.

— Ух ти! Купимо півника! — закричала я.

— Не купимо півника, — сказав Алігарх.

— Це ж бо чого?! Шару коштує.

— Бо нема як його везти. Я ше ніяких сувенірів не купив. А в мене партнери, клієнти…

— Півни-и-ик… — риторично занила я. Та так собі й нила. Цілком безнадійно, але смішно було позадрачувати Алігарха. Кльово, коли люди вірять в те, у що ти хочеш, аби вони повірили. В даному випадку — в кончєну тьолку-ідіотку, що просила собі не "Луї Вьютона", а паперового півника невідомого кубинського автора.

Після щоденників на мене посипалися повідомлення у різних цифрових форматах.

Бо тільки тепер, судячи з есемесів Алігарха, він зрозумів, що по-справжньому мене кохає. Ну, це було би душещіпатєльно в якомусь кіні. Або й у жизні, якби я хоч на грам відчувала до нього щось іще, крім приятельської симпатії і температурної звички. Є така штука, знаєте? Вам просто може бути комфортна температура тіла людини. І ви собі завтикуєте, і нікуди особливо не пнетеся. Поки щось само вас не пне.

А коли пне, то щипай душу хоч щипцями для брів — душа вже давно в іншому місці. Адресат вибув.

І це завжди такий тьолочний закон: варто послати чувака на хуй, сумно і твердо сказати йому: "Вибач, ти класний, але я не люблю тебе. І ти заслуговуєш більшого!", як чувак, незалежно від віку, ваги, достатку і расової приналежності починає всиратися за тобою стократ сильніше. Так що, якщо хочете когось по-чєсному відхєрити, хапайте його під білі рученьки, тикайте під носа каталог із дешевими меблями і брошурку з найвигіднішими умовами кредитування на житло молодій сім'ї, а тоді високим голосом волайте: "Ми створені одне для одного! Тільки ти і я. І наша дитина. Дві! Я хочу дівчинку!"

А ТО ЯКОСЬ МИ, ЯК ВСІ ТЬОЛКИ…

…А то якось ми, як всі тьолки, ходили по троє в туалет.

— Оу, май лав!!! — співає на весь наш готичний туалет Медвідь.

— Май дайвінг!!! — підтримую я.

— Дура, в мене ця пісня на тобі стоїть в телефоні.

— І її грали в кіні, коли дядько вмер і летів на небо. В "Привиді".

— А от Карпа тільки що привида з’їла.

Це Ведмідь про те, що я сиділа на унітазі й позіхала. А Вася в той момент кричала таке:

— О, Карпа, поки ти нічим не зайнята, зроби одну корисну річ.

— Да уж, нічим не зайнята, — огледів унітазну й позіхаючу мене Ведмідь. — Ходить тут без діла. Підпиши нам, Карпа, заповіт.

— Як умру, то поховайте, чи як там? — Вася.

— Там не так. — Ведмідь.

— Так.

— Не так.

— Дададададада!

— Нєнєнєнє!

— Дадададада!

— Нєнєнєнєнє!

— Тьолки, зробіть мені каву, — кажу я.

— Нє, ми не можемо. Ми сперечаємось — не бачиш?!

* * *

…А то якось ми, як всі тьолки, їздили в метро. Цікаво так, там телевізор показує цуциків для телефонів і шматки показів мод.

— О, диви-диви, — каже Вася, — у тої моделі нема пупка!

— Фу! — каже Медвідь. Але ще гірше би було, якби вона йшла і помахувала пуповиною.

— Ага, — кажу я, — і до пуповин тоді би продавалися всілякі там аксесуари. Дзвіночки…

— Точно. І ти би нам такі привозила з Індії.

— А взагалі, давайте ліпше видавати газету.

— Камсамольській полдєнь?

— Нє. Надєжда калхоза.

— Влажная роза — надєжда калхоза.

— І знімемо серіал. Про наших ексів, гіпертрофовано.

— Буде серіал про мене, — каже Ведмідь. — Бо ж я Надєжа.

— Нє, каже Вася. — Серіал про бойфрендів. Тому про тебе буде дві серії, а про Карпу решта 300… Плюс повнометражний фільм в бонус.

— А про тебе, Васо?

— А про мене одна. Я і мій рожевий фалоімітатор. Правда, в нього батарейки сіли перед новим роком…

* * *

…А то якось ми, як всі тьолки, збиралися в баню.

— В сауну? — перепитала я у Медведця з надією.

— Нє, іменна в баню! — вердикт був невблаганним. — Із віниками. Не знаєш харошої бані, Карпа?

— Та звідки?

— Ну ти ж там ходила недавно зі своїми пацанами з групи!

— Фу, пацани в її групі жирні!

— Нє, Васо, там тіки один жирний… — Медвідь зробив спробу благородства. Я її ліквідувала:

— Ну, але пацани з моєї групи реально ходять в баню з ЖИРНИМИ дядьками, бізнесменами всякими. Ті їх потім на роботу беруть…

— Нє, ми не тим будемо в бані займатися, після чого на роботу беруть. Ми туда чисто попаритись, — наполягає Ведмідь.

— Та не знаю, не знаю я бані! — вже ледь не кричу я. — Не ходила я туди ніколи! Не люблю я жирних дядьок, та ше й з розпареними маленькими піськами і березовими листочками, що поприлипали їм до срак!

Вступає хор Вірьовки:

— Фу-у-у-у-у!!!!

— Спитайся в Вадіма. Видавця нашого. Він у нас по банних ділах виступає. Ходять там по 15 мужиків в одну баню… — Я дивно якось даю поради.

— Ну і спитаю! — вдовольняється Ведмідь.

— Тільки де ми ще знайдемо дванадцять тьолок? — не розумію я.

— Нашо нам іще дванадцять тьолок? — Ведмедю навіть не приходять в голову поняття економії. Бо ж в бані платиш за годину, а не за кількість тьолок.

— А я знаю? Мужики ходять по 15 штук пузатіків. Значить, так нада.

— Ми ж не їбатися там будемо, — рубає Ведмідь.

— А 15 штук пузатих мужиків там шо — їбуться?! Вони ж жонаті! — я закипаю.

— О! — піднімає вказівний палець Ведмідь. — Ото ж бо й воно. Не додому ж ходити їбатися п’ятнадцятьом пузатим і жонатим мужикам.

* * *

А то якось ми, як всі тьолки, читали чужі есемеси.

Отже, чужий есемес бойфренду: "Я впєрвие в жизні здєлала кунілінгус. Єйо піська вкуснєє, чєм твая. Всьо, пака".

А Ведмідь на презентації нашого альбому "In ЖИР" написав есемес: "Ти моя єдина любов" і розіслав по всіх номерах у своїй телефонній книзі. А Вася написала есемес "Нам піздєц", відіслала його Ведмедю, вдарилася головою об сцену і зомліла. Струс мозку і чорний рот цілий тиждень зранку. І наші дві подруги переспали. Але це ж таке. Як всі тьолки…

* * *

…А то якось ми, як всі тьолки, були апчнимі женщінамі. З тьолочного погляду навіть не алчними, а алчущімі справєдлівості. Алігарх не день народження пообіцяв мені новий лептоп, тим самим віднадивши всі нові лептопи з інших напрямків: Вовчик он хотів мені подарити, наприклад, а я: "Та не треба, та я вже пообіцяла прийом цього подарка з іншого боку". Але обіцянка-цяцянка. Пройшов мій горопашний день-народження, подарунків було мало, як завжди. Тьолки подарували мені столик-годинник, що ідеально підходив до дизайну їх кімнати "Чорничний йогурт-вбивця".

— Дарую вам цей столик… — зітхнула я, після того як насолоджувалася подарунком цілих дві хвилини.

— У-їіііі!!! — заверещали тьолки й, схопивши столик, радісно побігли до себе в кімнату його ставити.

Вовчик, розчарувавшись у подарунку-комп'ютері, вирішив подарувати мені джипіес для ходіння по горах. Тільки от треба було взнати, яка модель краща…

Гапа подарувала сумного фіолетового віслючка (теж ідеально вписався тьолкам у кімнату) і сказала:

— Якщо ти колись будеш думати, що тобі хуйово, подивися на цього осла. Йому хуйовіше за всіх на землі.

Діти з Reis Mit Scheis довго встидалися приходити без подарунка, але я їх вламала, пообіцявши нещадну інтелектуально-духовну експлуатацію в майбутньому.

Параноїд прийшов з квіточками.

Артур подарував чудове крісло, яке я потім подарувала Reis Mіt Scheis-ам.

Інший Артур подарував чорний диско-шар. котрий я потім подарувала першому Артуру, щоби він був диско-bеаr-ом.

Перейти на страницу:

Карпа Ирена читать все книги автора по порядку

Карпа Ирена - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Добло і зло отзывы

Отзывы читателей о книге Добло і зло, автор: Карпа Ирена. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*