Ґарґантюа і Пантаґрюель - Рабле Франсуа (е книги .TXT) 📗

Отож, як ви хочете ознайомити мене з цим позовом, то, по-перше, спаліть оте все шпаргалля, а по-друге, викличте до мене сюди обох сутяжців шляхтичів, і ось як я їх вислухаю, я вам викладу свою думку навпростець і без усяких обрізків.

Дехто почав був йому перечити, вам-бо відомо, що в кожному товаристві більше дурнів, ніж мудреців, а більша частина завжди бере гору над кращою, як сказав Тит Лівій, мовлячи про картагенян. Проте згаданий Дю Дуе мужньо обстоював своє і доводив, що Пантагрюель має рацію, що оті всі реєстри, анкети, репліки, відводи, самозахист та всяка така чортівня не що інше, як порушення закону і тяганина, і що хай їх усіх біс забере, якщо вони не поведуть процес інакше, з євангельською і філософською доброю вірою.

Словом, усі папери було спалено, а двох шляхтичів викликано до суду. Пантагрюель одразу звернувся до них:

— Це між вами іде велике змагання?

— Так (мовили вони), ласкавий пане.

— Хто з вас позивач?

— Я, — відповів сеньйор Сраколиз.

— Гаразд, мій друже, викладіть мені пункт по пункту вашу справу в повній згоді з істиною; бо, Христова сила з нами, як ви бодай в одному слові збрешете, я здійму вам голову з пліч і тим самим доведу, що на суді й перед правосуддям треба говорити тільки правду. Отож, утримайтесь від недомовок та прикрас. Прошу!

Розділ XI

Як сеньйори Сраколиз і Пийвино позивались перед Пантаґрюелем без адвокатів

Отож Сраколиз почав так:

— Пане! Це свята правда, що одна моя челядка пішла на базар яйця продавати…

— Надіньте капелюха, Сраколизе, — сказав Пантагрюель.

— Уклінно дякую, месір, — мовив сеньйор Сраколиз. — Отож вона мала пройти відстань між тропіками до зеніту в шість срібняків і кілька мідяків, бо Рифейські гори виявили в цьому році цілковиту яловість на чудо-тестикули, яловість, спричинену бунтом базік, який зірвався між баґуїнами та акурсіянами через ребелію швейцарців, які зібралися цілою юрбою, заповнивши цілий б'єф, щоб іти на гик нового року, першого дня річного краю, аби дати супу бикам і ключі від вугілля дівкам, — хай, мовляв, засиплють оброку псам.

Цілу ніч, не віднімаючи руки від уриналу, вони знай били піші й кінні булли, щоб затримати судна, бо кравці збиралися із крадених клаптиків змайструвати духову рурку і покрити нею море-окиян, чия пучина тоді, на думку косариків, була саме обдута, бо в ній плавав казан борщу, проте медики запевняли, що з морської сечі так само певно можна судити про те, що море наїлося сокир із гірчицею, за якою розпізнають дрохву з її ходи, якщо тільки панове судовики бемольним указом не заборонять пранцям оббирати шовкопрядів і розгулювати під час церковної служби, позаяк голодранець уже гопцює риґодон на свій діапазон, ніжками чеберя, голова іде кудись здря, як примовляв добрий Раґо.

Ге, панове, Бог усе поскромлює по своїй уподобі, а пугою можна мур (стіну) пробити! Це було при поверненні з Бікоки, і тоді ж таки метр Кретин Кретиняка здобув учений ступінь ліценціята вантажомістких наук, як кажуть каноністи: Beati lourdes, quoniam ipsi trebuchaverunt. [178]

A проте, святим Фіакром де Брійським свідчуся, Великий піст у нас шанується тому, що

Даймо, що сержант не поставить зависоко мішень у тирі, а писар не лизатиме круглясто своїх нігтів, опушених жорствою, і буде видно, як кожен набрав у халяви, щоб кидати окулярно косяки на коминок, де вивішено короговку сорокаградусного вина, конечного для двадцяти болючих місць, аби дати вільготу бодай на п'ятирічку. Принаймні, узди не кинь, коли пропав кінь, бо амінем чорта не збудешся. Отож, Боже поможи Тібо Мітену!

Тут Пантагрюель сказав:

— Легше, друзяко, легше, говоріть повільно і не хвилюйтеся. Мені все розумно. Прошу, далі!

— Отож-бо, пане, — сказав Сраколиз, — згадана челядка, зі своїми молитвами ґавдесами і авдіносами, не відіб'є ударом навідліч, підказаним Пречистою, університетських привілеїв, хіба що поринувши в ангельську купіль, накрившись сімкою винової масті й випавши з рапірою саме там, де продають старі стяги, які використовують фламандські малярі, збираючись гарненько блоху підкувати, і мені аж дивно, чому люди не несуться, коли вони так чудово яйця висиджують.

Тут хотів був упасти в слово сеньйор Пийвино, проте Пантагрюель його зацитькав:

— Присягаю черевом святого Антонія, хто тобі дозволив рота розкривати? Мене й так у циганський піт кидає від речей твого оскарженого, а тут ще й ти зі своєю клешнею! Ану цить, сто чортів твоїй мамі, цить! Вибалакається він, тоді й ти розпустиш язика. Вам слово, — звернувся він до Сраколиза, — і можете не поспішати.

— Отож беручи до уваги, — знову озвався Сраколиз, — що у Прагматичній Санкції такої клаузули не передбачено і що папа дав повну волю пускати вітри на всі сторони, і, якщо не рвати плюндрів, якої б біди люд не бідував, лиш би соромітських слів не казали, а вже веселка, саме склепана у Мілані на те, щоб виводити жайворонків, теж дала згоду, щоб челядка заслабла на ішіас за опротестованим векселем ікристих рибок, необхідних тоді для розуміння побудови старих шкарбанів.

Проте Жан Теля, його брат у перших, парость стосу дров, порадив їй не пхатися збивати пелехи пральної піни, не загалунивши спершу паперу до ступеня пій-над-жокфор, або Non de ponte vadit, qui cum sapientia cadit [179], з огляду на те, що месіри лічильники не відгукнуться на заклик німецьких флейт, з яких спорудять Окуляри для принців, недавно видрукувані в Антверпені.

Ось, панове, що означає занедбана звітність, а супротивна сторона з цього користає in sacer verbo dotis [180], бо, вволяючи царську волю, я озброївся з голови до п'ят наживітником і пішов подивитись, як мої виноградарі підтинають свої високі ковпаки, аби зручніше було дурника строїти, а під час винобрання нападає свистуха, тому багатьох вільних лучників не долічилося в шиках, хоть димарі у них були височенькі, якраз до міри шанкру та бубонам у нашого приятеля Бодішона.

Отак цього року й уродило на слимаків по всьому Артуа на добрий підживок для панів кошельників, скоро всі, розстебнувши ґудзики на животі і не виймаючи шпади, висмоктували скойки. Мені б хотілося, щоб кожна людина мала гарний голос: тоді грали б у гилку набагато краще, і ті ледве вловні тонкощі, розраховані на етимологізацію черевиків на високих корках, легше буде спускати в Сену при обслуговуванні мосту Мельників, як це передбачено універсалом канарського царя, тим самим, який ще й досі перебуває під арештом у місцевих писарів.

Ось чому, месіре, я вимагаю від вашого сеньйорства висловити, як і належить, із цього приводу свою думку з погашенням судових витрат, утрат і збитків.

Тут Пантагрюель його спитав:

— Ви нічого більше не маєте сказати, мій друже?

— Нічого, месіре, — відповів Сраколиз, — я все вам виклав, аж до tu autem [181], нічого не змінивши, присягаю честю.

— А тепер ви (сказав Пантагрюель), месіре Пийвино, говоріть усе, що маєте сказати, по змозі коротше, тільки не випускайте нічого з того, що стане у пригоді для нашого присуду.

Розділ XII

Як сеньйор Пийвино тягався перед Пантаґрюелем

Тоді сеньйор Пийвино почав так:

— Шановний пане і панове, якби кривду можна було так легко побачити і рішуче вказати на неї, як на мух у молоці, світ, чотири бики, не був би так сточений щурами, як оце зараз, і на землі не було б стільки підло обгризених ними вух, бо те все, що відпорна сторона торочить про форму і зміст factum'а [182], вкрите тільки пушком правди, а насправді, мостиві панове, під вазонами із трояндами криються хитрощі, шахрайство, каверза.