Нірвана, або Also Sprach Zarathustra - Подерв'янський Лесь (читать книги без TXT) 📗
Тими частинами їх курв'ячого тіла!
Гонерілья (налякано).
Нема нічого спільного між нами.
Я бачу в перший раз цього маньяка.
Рейгана.
Я теж його не знаю, мій королю!
Але Корделія частенько з ним їблася!
Корделія.
Їблася, так і шо? Їбеться гніда,
Їбеться вош і бабка Степаніда!
Я помилялася в світогляді своєму. На мене вплинула розпуста буржуазна.
Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,
Я дрочити буду сумлінно Англії на користь. Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо налью,
А потім кицю пущу лизать полєзноє лєкарство.
Рейгана і Гонеріл'я.
І ми! І ми!
Йорік.
Хвала жіноцтву!
Всі сери кричать «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуєвають.
Привид.
Ха-ха-ха-ха! Гадали, шо я мертвий,
Трясу мудями в пеклі потойбічнім!?!
А ви — горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.
Дурні пацаваті! Я вічно буду жить,
Бо не буває таке, шоб Привида хто-небудь запиздячив!
Це вам усім піздєц настане скоро!
Ха-ха-ха-ха! Ги-ги! Ням-ням-ням-ням! Я цапа вашого пиздячив по дорозі,
Я мордував і в ніс його, і в рота!b Тортури охуєннії придумав для вас.
Я на йому тренувавсь!
Цю неприємну похвальбу раптово нарушає цап. Дико мекнувши, він пиздить Привида рогами в сраку. Привид пада мертвий.
Літр.
Оце, герой, товариш бородатий!
Я пропоную його на посаду мілорда-канцлєра!
Йорік.
Замовкни, пиздоболе, це — провокація!
Твій цап — шпигун німецький!
Він показав дорогу супостату до штабу нашого.
Йому й тобі — піздєц!
Корделія.
Я пропоную в гандона їх засунуть, мій королю!
У мене є гандон із Сінгапура,
Чи, може, із Ганконга, еластичний!
У нього і бугай залізти зможе.
Ми зверху їх зав'яжемо, а самі -
Дивитись будем на тортури страшні
Через резину світлу і прозору!
Корделія вийма з пазухи гандон і надуває його до потворних розмірів. Починає тихо грать баян. Під звуки баяна Літра з цапом зав'язують в гандон. Деякий час гандон сам плигає по сцені і мекає, потім застигає на місці. Тихо звучить мєлодія «Падмасковниє вєчєра».
Йорік.
Накрилася пиздою та епоха,
Шо взад тягнула нас.
Рейгана.
Я присягаюся віддать життя своє на користь людству!
Я буду грамоті учить, а не паскудству!
Гонерілья.
Я в авіацію піду. І буду пиздить
На дельтаплані бистрому шпіонів!
Входять два жлоби. Вони несуть картину «Три богатиря». Картина страшна і велика, нести її жлобам важко. Несподівано картина виривається у них із рук і, як хвиля цунамі, припизжує усіх.
Голос Привида.
Піздєц, ха-ха-ха-ха!
Прожектор висвітлює те місце, звідки лунає голос Привида. Це — трон. На ньому сидить Привид в рубашці кольору хакі і фуражці Вільгєльма-завойовника. В одній руці у нього «Тімур і його команда», в другій — Заратустра. У ніг Привида агонізірує гандон з Літром і цапом. По боках трону стоять два жлоби, шо принесли картину. Привид історично регоче і кидає в глядачів тронними подушками. Під його веселий регіт завіса повільно закривається.
Завіса.
