Дотик - Маккалоу Колін (читать полностью бесплатно хорошие книги .TXT) 📗
Елізабет навіть посміхнулася, побачивши його поголене обличчя — з білим підборіддям та бронзовими від засмаги щоками.
— От молодець! Тепер ти схожий на рябого коня, Александре.
Розділ 4
Прописні істини та несподіваний альянс
Завдяки Теодорі Дженкінс та Джейд життя Елізабет у Кінрос-тауні стало не таким нудним, як одразу по прибутті, але у неї і досі було дуже багато вільного часу, і це її обтяжувало, бо вона звикла постійно бути при роботі. Окрім візиту, який зробили їм Дьюї і під час якого Александр влаштував гучний прийом, вона й далі жила, не зустрічаючи нових людей. Сунь Чжоу, який теж був на прийомі, вразив її своєю незвичністю, але його розмова була такою ерудованою, а англійська — такою вишукано-правильною, що після від’їзду Дьюї Елізабет негайно взялася за читання книжок, щоб розширити власний лексикон, пом’якшити свій акцент та покращити вміння висловлювати думки. Коли виявилося, що вона не має таланту до акварельних та олівцевих малюнків, Александр запропонував їй зайнятися вишивкою.
— З часом вага твоя збільшуватиметься, і пересуватися тобі стане важче, тож якась ручна робота зможе тебе розважити, — сказав він, намагаючись бути приязним та доброзичливим. Але він чудово знав, що його власне життя не зосереджується довкола молодої вагітної дружини.
Саме від Джейд Елізабет дізналася про Рубі Костеван. Їхні стосунки довго залишалися строго офіційними через острах Джейд переступити межу формальності, але, коли вона якось застала Елізабет в сльозах після чергової невдалої спроби накласти сатинову нитку на вишитого на подушці метелика, від усієї офіційності та формальності вмить і сліду не лишилося.
— О міс Лізі! Мені завжди хотілося бути нянькою! Будь ласка, можна я няньчитиму вашу дитинку? А за вами ходитиме Перлина, їй страшенно цього хотілося відтоді, як я розповіла їй про вашу доброту і приязність, — стала палко благати Джейд.
Елізабет скористалася можливістю.
— Я дам згоду, — мовила вона з металевою ноткою в голосі, — але тільки тоді, коли ти розкажеш мені все про оту жінку — Рубі Костеван. Можеш почати з пояснення: чому всі її робітники — китайці?
— Через зв’язки міс Рубі з принцом Сунем.
— Ти сказала «принцом»?
— Так. Він — з Пекіна, принц мандаринського походження. Ми — всі його піддані — мандаринці, а не кантонці. — Джейд зітхнула і сплеснула тоненькими руками. — Він такий красивий, міс Лізі! Хіба ж ви цього не бачили, коли він приходив на вечерю? Справжній володар. Два роки тому я сподівалася, що він вибере мене наложницею, але натомість він віддав перевагу моїй сестрі Рожевій Пташці.
— Наложницею? Це слово з Біблії, яке мені так ніхто до пуття й не пояснив. Що значить «наложниця»?
— Жінка, котра є власністю чоловіка, але не має шляхетного походження, щоб стати однією з його дружин.
— О-о-о-о… А який зв’язок існує між міс Рубі та принцом Сунем? Вона що — одна з його наложниць?
Джейд хихикнула:
— Ой, міс Лізі! Ні, звісно ж, ні. Зараз міс Рубі є власницею готелю «Кінрос», а колись вона була власницею готелю в Гілл-Енді, де і принц Сунь колись жив. У них є син, якого звуть Лі.
— Тож вона — одна з дружин принца Суня.
Джейд розсміялася іще веселіше.
— Ні, міс Лізі, ні! Міс Рубі ніколи й нікому не була ані дружиною, ані наложницею. Вона — з Сіднея, але її родина приїхала на золоті родовища ще тоді, коли вона була дитиною. Її готель у Гілл-Енді мав погану славу. Вона не китаянка, але курить маленькі чорні сигари і дихає вогнем, як той дракон.
«Жінка, яка стояла на ґанку готелю „Кінрос“! Саме так і мені здалося — дихає вогнем, наче той дракон! Така красива, така безпутна й нахабна на вигляд. Та ще й має дитину від китайського принца!»
— А де її син, Джейд? Тут, у Кінросі?
— Лі зараз у школі для дітей великих цабе в Англії. Міс Рубі виховувала його британцем, і він носить її прізвище — Костеван.
— А скільки йому років?
Джейд зосереджено насупилася, пригадуючи.
— Точно не знаю, міс Лізі. Десь близько одинадцяти.
— А ця міс Рубі — вона й досі має зв’язок з Сунем?
— Тільки дружній.
Елізабет хутко поклала нитку і нетерпляче відсунула шитво — яке нудне заняття це рукоділля!
— Тоді скажи мені, Джейд, ким є міс Рубі для містера Александра. Вони — друзі?
— Е-е-е… Мабуть.
— Вони були коханцями?
— Е-е-е… Мабуть, були.
— І досі залишаються коханцями?
— Благаю вас, міс Лізі! Міс Рубі сказала, що, коли я щось розпатякаю, вона переріже мені горлянку бритвою — а вона на це здатна!
Елізабет узяла ножиці для шитва.
— Якщо ти мені не скажеш, Джейд, я переріжу тобі горлянку ось цим — і це буде набагато болючіше, аніж бритвою!
— У вас такий акцент, міс Лізі, я геть нічого не розумію, що ви кажете!
— Дурниці! Я працюю над моїм акцентом кожного дня, і у тебе досі не було з ним жодних проблем! Припини придурюватися і негайно скажи мені правду. Інакше помреш.
— Вони були коханцями відтоді, як містер Александр приїхав до Гілл-Енда приблизно три роки тому, — перелякано пробелькотіла Джейд. — Коли він перебрався сюди, міс Рубі поїхала слідком і збудувала тут готель. Він не дозволив їй відкрити будинок розпусти, але їй більше і не треба заробляти гроші: вона є партнером у копальні «Апокаліпсис».
— Вона — проститутка. Вона торгує власним тілом, — категорично заявила Елізабет. — Вона — гірша за хробака, що копирсається у грязюці.
— Ні, міс Лізі, вона — не проститутка! — вигукнула Джейд, засмучена такою характеристикою. — Вона ніколи не продавала свого тіла! Вона тримала групу дівчат і торгувала їхніми тілами! І за весь час вона мала лише двох коханців: принца Суня та містера Александра. Мій батько, Сем Вонґ, працює в неї кухарем. — На обличчі китаянки з’явився знічений вираз. — Зараз вона кличе мого тата шеф-кухарем, хоча я й не знаю, що це означає. І йому це подобається; до того ж вона вдвічі підвищила його платню.
— Тоді вона гірша за звичайну проститутку. Вона заробляє на проституюванні інших, — відрізала Елізабет з камінним виразом обличчя. — А мій чоловік і досі підтримує з нею стосунки?
Джейд швидко розв’язала дилему, що виникла: вона розридалася і прожогом вискочила з кімнати.
Елізабет хвицнула ногою п’яльці для вишивання так сильно, що рамка впала і розбилася. Потім вона підвелася, підійшла до вікна і уставилася на сад, сама не своя від люті.
«Так ось чому він не хоче відпускати мене саму в Кінрос-таун! — подумала Елізабет. — Бо там я можу випадково зустріти його коханку. Або вона сама стане до мене чіплятися — ця злостива й невихована істота без честі та гордості. Як же ж йому не хочеться, щоб місцеві люди стали свідками нашої зустрічі! Багато з них працюють на його підприємстві. Так я й знала. Александр — як той стіл з шухлядами, і кожна з шухляд відіграє свою окрему роль. Шухляда для коханок позначена написом „Рубі Костеван“. Шухляда для дружини підписана моїм іменем. О, як же ж багато я узнала відтоді, як поїхала з Шотландії! Але навіть там, навіть ті, кому ледве виповнилося шістнадцять, знають, що у чоловіків бувають коханки. І Біблія також містить чіткий та недвозначний приклад: Давид і Вірсавія. І ця Вірсавія крутила Давидом, як хотіла!»
Александр сказав, що приїде на обід рано, бо хоче зробити їй якийсь подарунок. Вона приміряла на себе нове плаття з Сіднея — бургундський шовк з темно-пурпуровими цяточками; воно було скроєне так, щоб продемонструвати більше її грудей, аніж їй це сподобалося. Джейд послала Перлину, щоб та допомогла Елізабет вбратися та зробити зачіску: китаянка не давала їй можливості витягнути з неї додаткову інформацію. Перлина надягла на шию Елізабет гранатове намисто, а у дірочки в мочках вух проштрикнула сережки. Діамант на каблучці вбирав, здавалося, усе світло і віддзеркалював його променями, що переливалися всіма кольорами райдуги. Тепер Елізабет уже знала, що гранати не є дуже коштовними каменями, але встигла їх полюбити, і, коли чоловік хотів придбати їй рубіни, вона наполягла на гранатах.
