Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗

Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

І це все, що вони пишуть. Хочете прочитати цього модерного попсовика від літератури? Здебільшого багаторічне безпліддя після колись там чогось нашкрябаного, на розкрутку якого й пішло усе «видатне» життя.

Хоча не писати і не псувати папір — це те найкраще, що вони можуть зробити для літератури.

Мій скромний досвід перебування у «літературному процесі» несподівано надихнув мене навіть на поезію, з якою я розпрощався ще у восьмому класі:

Здригаються мури карбовані,
Вітражніризи затягає мла.
Ломлячи двері ковані,
До Храму вповзає попса.
Тлуста сідниця гламура
Дряпається на амвон,
Капає сльоза богослова
Зі зґвалтованих ікон.
Міль попси гризе Гомера,
Пожирає заживо Каменяра,
На розпал шматує том Флобера,
Глумиться над тінню Кобзаря.
Райські двері падають спроквола,
Під навалою орди нікчем.
Над вівтарем сичить мамона,
Плодячи повій гарем.
З левіафаном на пару,
Дим пускаючи в піар,
Бабло пожинає на шару
Преміально–бездарний мавр.
На духовному фільварку
Сутенер жує хот–дог,
На обгорілім катафалку
Вмирає Слово, що є Бог.

ЗЕМЛЯ

ДОДОМУ —

ПІВМІЛЬЙОНА КМ

В епохальному, тому самому 90–му, коли я створив у Львові першу незалежну газету в СРСР тиражем понад 500 000 примірників, і з цього розпочалася свобода слова ще до незалежності України, у мене загостювали іноземні дипломати. Щоб на власні очі побачити це диво, бо перша антимосковська масова щоденна газета — то вже не тріщина, як перший мітинг, а ціла пробоїна в імперському мурі.

Одним із перших приїхав генеральний консул США у Києві (посольства тоді не було, оскільки ще не було держави зі столицею у Києві) і подарував мені книгу. Тоді ми довго говорили про діла земні, бо допитливому американцеві цікаво було слухати на той час фантасмагорію від українського навіженого журналіста, який стверджував, як таблицю множення: СРСР приречений і доживає віку. Потім було понад 20 літ здебільшого метушні на нашому державному хуторі, який ніяк не хоче ставати повноцінною державою.

Махнувши рукою на цю мишачу метушню, я взявся за створення того, що ви, читачу, тримаєте в руках.

І пропускаючи уже через свої руки, як це робив 100 років тому Франко, безліч мудрих і наймудріших книжок, я раптом згадав про подарунок американського колеги у ту феноменальну мить. Книга два десятиліття лежала на полиці домашніх раритетів. То був фотоальбом під назвою The Home Planet — «Домашня планета».

Альбом із коментарями фотографів, який не має собі рівних з–поміж усіх альбомів з часів винайдення людьми феноменальної здатності відображати на папері дійсність. Дійсність нашу — Землю — фотографували люди звідтам. Фото аргонавтів і космонавтів Землі з космосу.

Щемливе відчуття переживає кожен з нас, коли дивиться вниз крізь ілюмінатор літака, відірвавшись від земної тверді на кілька тисяч метрів. Боже, як далеко від дому, повернутися би, і здаєшся, безсилий, у його Божі руки.

А тут — за півмільйона кілометрів галактичної пустки. Більше того, відчуваючи під ногами уже не земну, а місячну твердь. Що пережили вони, такі ж, як і кожен з нас, земляни, опинившись враз не у своїй земній, а в чужій хаті?

Буває, коли опиняєшся за тисячі кілометрів від дому, на тебе находить невимовна туга. Хочеться душею додому, а до нього так далечезно. Б–рр! Треба вгамувати ці роздуми, бо може дах поїхати.

А коли це півмільйона км? А коли ти стоїш ногами не на Землі? І вона десь так далеко, що земні тисячі кілометрів — це просто мініатюрні кроки по росі спозарання.

Коли ностальгія за домом — це не просто потяг до рідного міста, країни, континенту, а до всієї Землі. Вона, Земля, твоя найрідніша хата, поза якою ти опинився і до якої повернешся, а може, й ні. Ніхто й не здивується, якщо ні...

Мільярди землян нинішнього, усіх попередніх і майбутніх людств, піднявши голову до неба, милуються Місяцем. Скільки поетів присвятили свої таланти оспівуванню цього красеня. Якби видати усю цю творчість за всі віки, зібрання налічувало би тисячі й тисячі й тисячі томів.

А якщо дивитися не із Землі на Місяць, а з Місяця на Землю?

Є одиниці з–поміж нас, сотень мільярдів, які бачили це! На власні очі.

«Земля нагадувала різдвяну ялинку, що сяяла вогнями та гірляндами у чорному космосі. І чим далі і далі ми віддалялися, тим яскравіше світився у темноті сяючий мармур... І він був такий прекрасний, теплий, делікатний, що здавалося, коли ти торкнеш його пальцем, цей виточений дорогоцінний камінь розсиплеться. Маючи шанс бачити це, людина по–справжньому оцінює творіння Боже і любов Бога», — чи зрівняються усі поети із цим одкровенням американського аргонавта Джеймса Ірвіна.

Перше враження американських астронавтів, що зробили перші кроки поза Землею: «Із Місяця Земля виглядає, як маленький, делікатний, біло–голубий мармур».

«Раптом понад край Місяця появляється у своїй по–трясаючій величі сяючий небесно–голубими із білосніжними гранями діамант, який повільно випливає крізь гущу чорної містерії. Це більше, ніж сказати: це Земля. Тебе просто розриває незбагненно горде відчуття — це твоя домівка», — неначе сповідається Едґар Мітчел.

«Ми знаємо, чому ми тут. Ближче, ніж під ногами, Місяць не буває. Але ми дивимося назад. Там наш дім. Там Земля», — промовляє душею Альфред Ворден.

І хоча фото передає лише дещицю животворного, але відображення нашої планети з поверхні Місяця — найграндіозніше диво, яке коли–небудь бачили мої очі. Нічого красивішого на Небі немає!

Це божественний шедевр. Я би полетів на Місяць лише для того, щоб звідтам побачити Землю!

Ну куди до цього шедевра Всевишнього всім цим мільярдам зірок із мільярдів! Я собі уявляю почуття нефілімів із планети Нібіру чи будь–яких інших космічних блукальців, що забрели на Юкатан і назвалися майя. Я навіть не можу всіма фібрами душі і фантазії відобразити всю глибінь їхнього захоплення і потрясіння. А може, і їм притаманна така руйнівна слабість, якою хворіємо ми, — заздрість.

Може, вони інакше сконструйовані, може, їм невідоме істинно українське відчуття, коли душить жаба, але не заздрити нам, землянам, неможливо.

Бо хоч і нема в мене порівняльного досвіду, але Земля — це така краса, гармонія і досконалість, якої немає у всій Галактиці. А може, вона і є той наш Абсолют — прекрасний, видимий лик самого Творця, його самовтілення у своє найграндіозніше, отаке–от мармурово–діамантове (яка бідна людська мова, бо куди їй до цілковитого відображення) диво у Небі, коли дивитися на це Небо не із Землі, а звідтам, з космосу, із Галактики, примісячившись на Місяці.

«Моє бачення нашої планети — це проблиск Божества» — цим одкровенням Едґара Мітчела завершую цю феєрично–космічну інтродукцію до важкої роботи розуму і душі — чи ми знаємо, у якій космічній хаті нам випало щастя жити, чи ми знаємо, хто вона для нас — Земля?

ВОНА — ЖИВА І РОЗУМНА

Ще у 1848 році знаменитий вчений і письменник Фред Хойл пророчив: «Одного разу фотографія Землі, зроблена ззовні, стане можливою, і тоді ми з новою силою відкриємо для себе нашу земну історію».

Космонавти відкрили нову перспективу бачення Землі в Універсумі, але чи ми, сущі у своїй, найпрекраснішій домівці, знаємо, де ми живемо?

Перейти на страницу:

Базів Василь читать все книги автора по порядку

Базів Василь - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Кінець світу. Том 2. Пiсля… отзывы

Отзывы читателей о книге Кінець світу. Том 2. Пiсля…, автор: Базів Василь. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*