Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
“Казали нам приїхати — а на яку згоду? про се ж у нас ніякого порозуміння не було, і про що хан з королем переговорюються, того ми не знаємо — хіба Сефер-казі нам скаже?” 13). На се Сефер-казі відповів, що вони ведуть переговорив з королем і Ляхами з тим, щоб їм помиритися і козаків замирити за Зборівським договором, а замирившися йти на весну всім війною на Московське царство, і як вони (Татари) зачнуть переговори з канцлєром, він, Сефер-казі, пошле по Виговського і полковників. Виговський відрік, що йти на Московське царство їм, козакам, не можна ніяк, і так побувши у Сефер-казі поїхали назад до свого становища.
“Коли потім Сефер-казі аґа і Сефер-аґа зійшлися в наметі з канцлєром і з коронним маршалком, Виговський післав до них у намет свого товмача, щоб непомітно підслухати, на чім вони договорюються з канцлєром та з маршалком, бо Виговського і полковників вони до тих переговорів не покликали, і козаків, коли котрий прийшов у намет, виправляли геть. Той товмач підслухав, що вони договорюються на тім, щоб хан з королем замирившися пішов геть, за се одержить 100 тисяч червоних золотих, а Сефер-казі і Сефер по 20 тис., а в заруку король аби дав ханові двох або трьох сенаторів. Гетьмана ж і полковників вони при тім замирюють без усякого забезпечення 14): Сефер-казі каже, що гетьман і все військо Запорізьке в їx волі: а Ляхи говорять Сефер-казі, що на з'їзді не має бути від гетьмана нікого тому, що гетьман і все військо Запорізьке здавна королівські (піддані), і вони з ними замиряться окремо. І так порозумівшися про згоду на тім з'їзді роз'їхалися. В заставі дали ханові сина попереднього канцлєра та сина коронного маршалка, а король дозволив ханові й Орді брати ясир у своїй землі коло Львова і на Заліссю по селах, але не в містах” 15).
“Виговського ж оден Татарин, приїхавши до нього з приязни остеріг, щоб він берігся: Ляхи дають за тебе Татарам великі гроші, аби тебе зловили й їм віддали. Тому Виговський і полковники, побачивши їх лукавство й побоюючися від них всякого лиха поїхали до гетьмана і все йому розповіли. Після того гетьман післав Виговського до Сефер-казі і велів у нього допитатись, на чім вони договорилися про згоду. Виговський їздив до Сефер-казі й питався, і той йому сказав: хан з королем замирилися на тім, що король дасть ханові 100 тисяч червоних золотих, а Сефер-казі і Сефер-азі по 20 тис., і дозволив ханові брати ясир коло Львова і на Поліссю і дав в заставі сина давнішого канцлєра та сина кор. маршалка. А гетьмана і все військо Запорізьке хан замирив з королем за Зборівським договором: щоб козаків було 40 тисяч, і король давав їм гроші. Тепер вони і все військо відпічнуть, а на весну йти всім їм воювати Московське царство, тому що з королем замирилися. Виговський на се спитав, чому їх до тої згоди не закликали і договорювалися без них. Відповів Сефер-казі: Тому по нього не прислали і (не покликали) на договір, що він чоловік сердитий, а якби хоч в яких словах вийшла сварка, то до згоди б і не прийшло. На се Виговський сказав: Хоч хан з королем замирились, та гетьман, полковники і все військо з королем не мирились і з ним воювати Московське государство не підуть. Їм ані думати не можна такого великого християнського государя прогнівати — йти його землі воювати. Непристойне се діло православним християнам з православними ж воюватись, а до гетьмана і всього Запорізького війська від царя (діється) велика ласка: польський король богато разів просив у царя помочи на козаків, а цар жалуючи їх задля православної віри, не дав королеві ніякої помочи, а гетьмана і військо Запорізьке пожалував, дозволив приїздити до своїх городів, хліб, сіль і всяку поживу свобідно купувати: якби не царська ласка, так їм і прогодуватись би нічим було.
“Сефер-казі аґа розсердився і говорив: Хан і (Татари) безнастанно приходять гетьманові в поміч, гетьмана і їх (старшину) у всім слухають, а гетьман хана і їх не слухав? Виговський відповів: Гетьман покликав хана й їх собі в поміч против своїх неприятелів Ляхів і тим гетьман їх збогатив — досить їм і того, що через гетьмана вони стали богаті.
“Приїхавши до гетьмана (Виговський) переказав йому слова Сефер-казі і гетьман почав з полковниками радитися, щоб іти геть — бо він з королем не мирився, а від царя прислані посли до нього і всього війська Запорізького: ближній стольник і дяк, а їдуть боярин, окольничий і думний дяк, і такі великі люди не були б післані без милости. Певно, що до гетьмана і всього війська Запорізького знайшов цар у себе ласку повну. Тому гетьман розпустив своє військо і пішов до дому, а хан з Ордою пішов за королівським дозволом воювати польську сторону. Прислав (хан) до гетьмана, щоб ішов з ним воювати польські городи, або лишив полковників і козаків. Гетьман хоч і не з доброї волі, а не хотячи хана дражнити, велів був лишитися козакам і з ними старшині. Але козаки гетьмана не послухали, з ханом не зістались, а пішли всі до дому” 16).
Сам Хмельницький на офіціяльній авдієнції в Чигрині тимже послам так описував закінченнє кампанії. “З королем і з Ляхами у нього ніяких переговорів ні з'їзду в справі замирення не було, порозумівався з королем кримський хан, і для переговорів про згоду з'їздились: канцлєр і подкоморій 17) коронний від короля, а Сефер-казі і Сефер-аґа від хана. А договорились і замирились на тім, що король дасть ханові 100 тисяч червоних, а Сефер-казі і Сефер-азі по 20 тис. за те що хан від короля вступиться; а в поруку за ті гроші король дав двох чоловіка: сина давнішого канцлєра і сина маршалкового, а хан дав королеві мурзу, що мав від короля одержати ті гроші. А він, гетьман, і все військо Запорізьке на тім їх договорі не були, і як хан та король між собою договорились, гетьман з військом Запорізьким пішли до дому, не зсилаючись з королем та Ляхами, а покладаючись на ласку цареву. Хан же згідно з своїм договором з королем пішов з Ордою на королівські городи, поза Львів і на Поліссє по ясир-бо король дозволив йому брати по селах, тільки не в містах” 18).
Переяславський полковник Павло Тетеря розповідав людям Бутурлина, за листами, що писав йому гетьман, рушивши з-під Гусятина до дому: “Хан мирив гетьмана з королем, а гетьман на тім миру з ханом не був, і з королем не бачився, ані письма між ними ніякого не було, а знає він, гетьман, тільки те, що хан узяв від короля в заставі трьох закладнів за гроші: сина Любомірского, конюшого коронного та сестринця Лянцкороньского. Гетьман тепер розпустив усе військо додому і сам рушив з-під Гусятина, почувши про приїзд Бутурлина з товаришами, щоб з ними побачитись і все вчинити згідно з царським наказом. Хан з Ордою лишились іще під Гусятином, піславши своїх Татар в загони під “литовські” (польські) городи по ясир” (с. 201).
Переяславський козак Цицюренко (пізніший полковник і наказний гетьман) розповідав, як він чув. Був під Камінцем з'їзд: хан прислав Сефер-казі аґу, від гетьмана був Виговський, від короля канцлєр коронний. Канцлєр казав Сефер-казі, щоб хан з Ордою вступився і козакам не помагав, а вони (Поляки) потім з козаками управляться. На те Сефер-казі відказав, що хан того не зробить, від козаків не відступить. Просив він на тім з'їзді у Ляхів, аби (випустили) київського полковника Антона, що був перед тим післаний від гетьмана в посольстві до короля і там його затримали, а король щоб замирився з гетьманом на тім, як була згода під Зборовим; Ляхи ж просили в тім почекати — що у них буде сойм. А писареві Виговському Ляхи на тім з'їзді сказали: “Ви наші хлопи, упораємося з вами потім”. І на тім з-під Камінця роз'їхалися, неприсягши (“утвержденія меж ними никакова не было”) 19).
А от дещо з того, що говорилося в війську:
Уманський козак Грицько, що привіз до Умани гетьманський лист про замиреннє, оповідав, що чув в таборі під Гусятином — звідки виїхав 17 н. с. грудня (гетьманський лист був датований 6 с. с. грудня): “Гетьман з своїм військом і хан з-під Гусятина, з давніших своїх таборів відійшли на дві милі. Для договору з'їздилися з королем від хана Караш мурза перекопський та Ширин-бей мурза, а від гетьмана писар Іван Виговський та полковники: Іван Богун і Джалалий (Жижеловъ) кропивенський. Хан і гетьман замирилися з королем на тім, що король даватиме ханові дань; а з гетьманом (король) замириться на тім, як був договір під Зборовим. На тім і присягали. А як бути польським урядникам в козацьких городах, про те буде з'їзд і договір у Київі. Для вірности взяв хан у короля синів Потоцкого та Лянцкороньского, і канцлєрового сина — шурина Каліновского, а хан дав натомість сина своєї сестри. У гетьмана ж король нікого не взяв і йому нікого не дав. Король потім пішов з табору до Камінця, а гетьман став у Сатові (Шатаві?); хан же з Ордою того самого дня хотіли йти по ясир в пограничні литовські городи, з тим щоб гетьман чекав тут хана й Орду з польських городів: там Татари не забаряться — пішли людно і конно, вибране військо. І гетьман чекає хана тут (в Шатаві?), згідно з його бажаннєм — щоб Поляки Татарам не зробили без гетьмана якої небудь шкоди; і тому ще гетьман чекає, аби Татари вертаючи не поруйнували козацьких городів”.
