Юрiй Луценко. Польовий командир - Кокотюха Андрей Анатольевич (читать книги бесплатно полностью .txt) 📗
Прес-секретар Луценка Інна Кисіль повідомила пресу: розмова міністра із Шуфричем та Прошкуратовою була дружньою і спілкувалися вони довго.
– Поки я заносив квіти Прошкуратовій, хворий Шуфрич бігав по всіх коридорах – дай Бог всім бути такими хворими. А коли я дійшов до нього, бо треба ж спершу жінку провідати, він уже лежав із хворим нещасним виглядом. Кажу: «Несторе, ти все-таки слабий піарщик». Він захвилювався: «Що таке?» – «Ти подивись на номер своєї палати – там цифра «6». Це ж класний заголовок для будь-якого журналіста: «Луценко прийшов провідати Шуфрича в палату № 6 дитячої лікарні. Ти чим думаєш?» Він занервував, бо справді щось зрозумів. Ну, отримав цукерочки, я його ще трошки попід’юджував та й пішов. Зрозуміло, що там було не стільки потерпілих, скільки чистої піар-акції з їхнього боку. Я їм відповів аналогічною, щоб вони не відчували себе переможцями міліції. Моя роль дуже скромна, але ж справді міліція прийняла рішення про затримання Різака, і воно має бути виконано. Народні депутати є недоторканними, значить, треба вийти з цієї колізії. Ніхто там, звичайно, нікого не бив. У Прошкуратової, напевне, був психологічний стрес. Бачити спецназ, який блискавично діє, нікому не раджу. А Нестор, як завжди, намагався зі свого проколу зробити шоу. В результаті – зі мною це не проходить. Міліція тоді була у виграшній ситуації. Не можна грати роль скривдженого опозиціонера, маючи за плечима купу кримінальних справ за економічними статтями і підкупу виборців. Всім було ясно, що йдеться не про опозиціонера, а про шахрая.
Луценко пообіцяв, що в цій справі проведуть службове розслідування і винних покарають. Але після візиту міністра в лікарню інтерес як до Шуфрича, так і до цього скандалу швидко спав.
Наступного разу Шуфрич виринув у рекламному ролику блоку «НеТак». Потім – як депутат кримського парламенту. Нарешті – як новопризначений міністр з надзвичайних ситуацій.
«Тетяна Засуха чомусь думала, що її чоловіка десь викинуть із вертольота»
Двобій між дружиною екс-губернатора Київщини Анатолія Засухи Тетяною та міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком так само мала змогу бачити вся країна.
Щоправда, одне уточнення: про двобій можна говорити лише з великою долею умовності. Бо, по-перше, чоловік Луценко воював не з жінкою, а з її чоловіком – екс-губернатором Київщини. А по-друге, здіймаючи галас довкола своєї персони, публічно звинувачуючи міністра в організації політичних переслідувань і навіть вимагаючи особистої зустрічі з ним для з’ясування стосунків, Засуха в останній момент давала задній хід. І глядачам, тобто нам із вами, було не зовсім зрозуміло, чого вона хоче і якої правди домагається.
Мені якось довелося лежати в київській обласній лікарні. Одним із сусідів по палаті був хлопчина з села Ковалівки – того самого, де розташована знаменита резиденція Засух. Їхній будинок називали не інакше як панський маєток. А селяни, що працювали в агрофірмі «Світанок», фактично мали неофіційний статус кріпаків. Скажімо, директор агрофірми Тетяна Засуха охоче давала людям роботу. І хто працював у неї, той мав пристойну зарплату і міг розпочати власну забудову, аби хата не виглядала халупою. Плата за це – праця без вихідних і постійна боязнь зробити щось не те. Інакше «пані Засуха» особисто покаже весь свій норов.
Хлопчина з Ковалівки відверто розповідав: «губернаторша» може обматюкати людину так, що здивується навіть потомствений зоотехнік. За кожну провину накладався величезний штраф, і доходило навіть до того, що люди, аби спокутувати провину, працювали собі в «мінус». Ну а тих, хто провинився найбільше, могли послати на штрафні роботи в село Чайкине Новгород-Сіверського району Чернігівської області – історичну батьківщину Леоніда Кучми. Правда, коли під час таких одкровень хлопчина помічав, що захопився і говорить зайве, тут же обмовлявся: «А може, з нашими людьми так і треба, бо зовсім же робить не хочуть». [19]
Народний депутат та Герой України Тетяна Засуха пишалась особистою дружбою з «першою леді України» Людмилою Кучмою. Родини Кучмів та Засух час від часу відпочивали разом. У Ковалівці їм завжди були раді. Та й саме село показати не соромно – чого вартий лише ставок із лебедями та перекинутим через нього венеціанським містком! Словом, Засухи влаштували в одному окремо взятому селі один окремо взятий рай. Із одним уточненням: за рахунок жебрацтва краю – для себе та своїх благодійників, першими з яких були Кучма і його ближнє коло. До якого, зрозуміло, входив і Віктор Янукович.
Тому під час президентської кампанії 2004 року Тетяна Засуха особисто керувала голосуванням своїх «кріпаків». Якщо на виборчій дільниці безпосередньо в Ковалівці вона мала змогу перевірити, чи правильно голосує підпорядкований їй електорат, то за межами своєї вотчини вона вдавалася до експромтів. Скажімо, у двох селах Васильківського району, Дзвонкові та Перевізному, зібрали місцевих жителів. Тетяна Володимирівна в ультимативній формі вимагала від селян голосувати за Януковича, бо в іншому випадку до цих сіл не підключать газопостачання, яке вже «підводиться» багато років. У Перевізному один із мешканців виступив на зборах і заявив, що ніхто не зможе змусити його голосувати не так, як він вважає за потрібне. Тоді Тетяна Засуха розпорядилася вивести цього чоловіка на вулицю, де його жорстоко побили. Побиття, якщо вірити публікаціям у пресі, здійснював голова місцевої сільради, Тетяна Засуха під час побиття перебувала поруч і керувала «процесом».
Ім’я Тетяни Засухи пов’язане ще з одним скандалом. Восени 2004 року із парламентської трибуни тодішній опозиціонер Юрій Кармазін у контексті імені Героя України Тетяни Володимирівни згадав про макові поля у Васильківському районі. Тетяна Засуха категорично це спростовувала і нині каже, що гроші на розбудову села отримані з самих лише доходів її агрогосподарства. А грошей із бюджету області ніколи тут не було.
Після перемоги «помаранчевих» Анатолій Засуха був одним із перших, кого єдиний кандидат у президенти від влади побив. Про це сказали в прямому ефірі «5 каналу», потім чутки підхопили газетярі, далі новина почала гуляти Інтернетом. Одначе це не змінило політичну позицію родини Засух, і каятися новій владі у гріхах та «зливати» своїх найближчих друзів правоохоронцям вони не поспішали. Замість того сам Засуха на початку 2005 року зник, за прикладом Білоконя, Бакая, [20] Щербаня, [21] Сала [22] та інших «кучмістів», яких підозрювали у корупції і до яких у міліції виник ряд запитань.
17 лютого 2005 року працівники управління боротьби з організованою злочинністю Київського обласного міліційного главку разом із «Беркутом» провели обшук у резиденції Засух у Ковалівці. Екс-губернатор зник, як то кажуть, не залишивши адреси, а його дружина разом із екс-президентом України Леонідом Кучмою напередодні відпочивала в Карлових Варах, ніби нічого не сталось і ніякої загрози їхньому добробуту не було.
Після цього Тетяна Засуха дала першу з серії гучних та скандальних прес-конференцій. Журналістам вона скаржилася, що понад тридцять осіб заблокували вхід до будівлі, відключили телефонний зв’язок, не підпускали до паперів, категорично наказали вимкнути комп’ютери, заборонили виходити з кімнат. За її словами, правоохоронці вилучили два мішки документів про діяльність агрофірми «Світанок» і опечатали кабінети. Постанову на обшук санкціонував виконувач обов’язків транспортного прокурора Київської області Іванов. Підставою послужила кримінальна справа про нецільове використання 440 тисяч гривень бюджетних коштів, якого припустилися посадовці Фастівської райдержадміністрації та державне підприємство «Київський автодор».
19
Ці чутки неперевірені, тому залишаються лише чутками
20
Ігор Бакай – керівник Державного Управління справами (ДУС) при адміністрації Кучми. Підозрювався у незаконному продажу ряду держаних об’єктів, серед яких – курорти, здравниці, бази відпочинку. Переховувався і далі переховується в Москві, звідки кілька разів давав інтерв’ю українським журналістам, наполягаючи на тому, що ховається від переслідування нової влади, зокрема – від Юрія Луценка.
21
Володимир Щербань – екс-губернатор Сумської області. Звинувачувався в здирництві, хабарництві, перевищенні службових повноважень, ухилянні від сплати податків. Переховувався в США. Після зняття Луценка з посади міністра МВС повернувся в Україну, де з нього були поквапливо зняті всі обвинувачення.
22
Олег Сало – екс-начальник УМВС Львівської області, підозрювався в корупційних зв’язках та організації переслідувань лідерів та активістів опозиції під час президентської кампанії 2004 року. Після зміщення з посади переховувався. Пізніше в його особняку (с. Брюховичі під Львовом) знайшли арсенал бойової зброї. У березні 2007 року Сало виходить із підпілля і дає прес-конференцію, де звинувачує екс-міністра Луценка в політичному переслідуванні та вимагає свого поновлення на посаді.
