Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (книги онлайн бесплатно TXT) 📗
И наплевать такому «субу» на то, что страна хиреет и чахнет, что дети у русских не рождаются, что загибаются наука, образование и лучшая часть промышленности. Для твари из низшей расы все это — бесполезная трата денег, которые могут пойти на ее, твари, роскошное потребление.
Низшая раса смирится даже с иноземной оккупацией, если таковая не помешает ей обогащаться. Жрать в три горла и трахаться».
Після стрімких вершин юкатанських пірамід, як бачите, мене потягнуло поплавати у рідному болоті. Що вдієш, тут нам жити. Та й потім я знаю, шановний читачу, що високі матерії для багатьох із вас — то мало не наруга, а от похлюпатись у цій калабані — за милу душу. Соціальний інстинкт. Національний менталітет. Мусив цими вище викладеними пасажами віддати цим «цінностям» данину.
Це сукупний і дещо хаотичний портрет життя, у якому ми нині перебуваємо. Це навіть не держава чи суспільство, а саме життя, бо від цього маразму немає спасу. Я, приміром, намагаюся раз по раз дихнути свіжого повітря, тікаючи світ за очі і дотикаючись святинь вселенської цивілізації. Але маразм приходить уві сні. Дискомфорт і перманентний соціокультурний стрес діє за залишковим принципом, за інерцією залазить у той час, коли вже просторово тікаєш від нього.
Україна із її печерними вивихами — погранична зона цього душевного дискомфорту, який тотально накрив планету. В основі усіх криз — просто криза людства, коли гомо сапіенс, який так довго дряпався по еволюційній драбині протягом останніх тисячоліть, раптом обвалився, коли вже можна було вхопитися за край рятівної поверхні. Обвалився і полетів стрімголов знову до печерного дна, струшуючи по дорозі будь–які обладунки дарованої йому одного разу богоподібності.
Криза людини — от те, що лежить в основі усіх криз. Цивілізаційна деградація, коли крізь мундир богообраного царя природи враз почав проростати волосяний покрив гомініда — хижого і ненаситного, жорстокого і тупого.
Людина все менше стає схожою на витворений тисячолітньою працею геніїв свій ідеальний образ. Портрет її величності затьмарюють випари її перепханого брюха. І в дзеркалі відбивається внутрішнє нутро потвори, від якого сахається той, хто хоче себе бачити. Але ж то, Чоловіче, ти, тільки вивернутий навиворіт, із оголеним твоїм єством після того, як ти із себе вийняв душу і кинув її у полум’я мармурового каміна...
ПОДОРОЖ ВІД СОДОМА
ДО ГОМОРРИ
Якби мене спитали, який найглибший шок я пережив у житті, у мене є однозначна відповідь, оскільки цей рубець на свідомості — найгрубший донині. Було це під час дипломатичної роботи, коли одного разу я вийшов пройтися найдовшою у світі вулицею — Янґ–стрит у Торонто. І раптом переді мною десятки тисяч людей, але із жахливими страхітливими гримасами.
Скільки виродків доводиться зустрічати у житті, і добре, що вони ходять не разом. А тут — разом! Десятки тисяч!
Зібраних в одному місці. З метою виставляти напоказ свою тваринну пристрасть один до одного. Сказати б, тваринне звиродніння, але тварини, Божі створіння, так не роблять.
Мені запаморочилось, нутрощі виривалися нагору в корчах, до яких може призвести вершина гидоти із гидот. Кілька ночей після того я не міг заснути, бо виведена із рівноваги травмована психіка кидала мене на дно побаченого пекла. То був стан, близький до божевілля.
От як описав аналогічний гей–парад у Нью–Йорку російський журналіст В. Герасимов у статті «Новини світового дурдому» (мовою оригіналу):
«Перед моими глазами по центру города прошло семьсот тысяч половых извращенцев и прочих дегенератов всех мастей и рангов. Сенаторы, конгрессмены, судьи, епископы, раввины, деятели искусств, видные чиновники и сам мэр Джулиани. Лесбиянки в «активе» и «пассиве», гомики холостые и женатозамужние, эксгибиционисты, садисты, мазохисты, вуайеристы (подглядыватели), триолисты (любители секса втроем), трансвеститы, копрофилы, зоофилы, бисексуалы, транссексуалы... Хиллари Клинтон шествовала в окружении телохранителей явно не педерастского телосложения. А над головами толпа пассивных лесбиянок поднимала плакаты с надписью «Хиллари!». Лесби «активные» несли портреты министра юстиции Жанет Рино и еще нескольких высокопоставленных демократов. Эта самая Жанет была первой «мужчиной» Хиллари, что случилось еще в студенческие годы.
Подождав, когда белые садисты хорошенько отлупят бичами стоящего на четвереньках и хохочущего от кайфа старого негра, я вновь возвратился на Пятую авеню, чтобы побеседовать на библейскую тему с однополыми гомиками–епископами...»
І коли у Верховній Раді нормальні люди приймають законодавчі бар’єри проти перетворення дітей на виродків, виходить наквацяна помадами духовна кріпачка із боксерського списку та із Шевченкових місць і починає захищати паскудство, бо так «модно». Бо це — демократія. Тоді я за нацизм і сталінізм, разом узяті.
А що ж твориться у святая святих відтворення роду людського, у головній клітині людства, суспільства, держави і нації, якою є ще із справді допотопних віків і за Промислом Божим СІМ’Я?
Богом благословенна людська статева гармонія, поки що, так би мовити, тримається на плаву, навіть не втратила пріоритетного статусу в людських відносинах і найвищого способу життя на Землі, бо у суспільстві — на роботі чи в державній функціональній сфері ми буваємо, а сім’я — це те місце, де ми живемо. Що вже говорити про те, що жодні державні, громадські і які завгодно інституції не замінять сім’ю.
Сім’я ще тримає удар, але скільки тих ударів сиплеться на її древню сиву голову. Класична форма шлюбу ще превалює, але вона настільки «збагачується» новаціями, що практично розмивається до самісіньких моральних основ.
Поширеними і практично узаконеними громадською думкою стали так звані відкриті сім’ї, у яких кожен із партнерів має зв’язки «на стороні» за взаємною згодою.
Свінгерські сім’ї культивують манери печерного періоду, а саме обмін партнерами, та ще й на очах законних чоловіків — їхніх дружин трахають чужі чоловіки.
Після них є ще вищий рівень «демократичності» — групові сім’ї, у яких усі діти вважаються спільними. Ленін із його теорією «одного стакана» міг би позаздрити.
Врешті, не лише в рамках релігійних традицій, а саме як новації входять у практику полігамія, коли у «султана» багато жінок, і поліандрія, коли жінка широкої душі живе, як із чоловіками, із кількома мужчинами водночас.
Чи не від цієї сімейно–сексуальної вакханалії бере початок стирання аномальної суті гомосексуальних збочень?
Біологічний брак при відтворенні роду людського — річ, очевидно, неминуча у мінімальних пропорціях щодо всесвітніх масштабів виробництва людей. І до таких покручів треба ставитись у кращому разі із співчуттям, а не з повагою чи захопленням.
У листопаді 2008 року в найбільшому і найбагатшому американському штаті Каліфорнія був проведений референдум, на який було винесено кілька визначень, що таке сім’я. Абсолютна більшість виборців проголосувала за визначення: сім’я — це шлюб між одним мужчиною і однією жінкою.
Правда, дивний референдум? Спитали у народу, чи два рази по два буде чотири? Народ уже щонайменше п’ять тисяч літ знає, як сказано у Біблії, у книзі Левітів, строфа 22: «Не лягай з мужчиною, як із жінкою: це паскудство». Мерзенність і плюгавство! Це найтяжчий із гріхів.
Але все не так просто. Не від життя доброго дійшли наші великі вчителі–демократи до такого взагалі–то маразматичного плебісциту. Ви не повірите: Верховний суд США заборонив упровадження результатів народного волевиявлення, визнавши його таким, що не відповідає розумінню прав людини.
Яких прав і якої людини? Прав перетворюватися на тварину — оце апофеоз демократії!
Коли на той самий наш улюблений Майдан приїхав низькорослий співачок із Британії, який у 2006 році офіційно і пишно одружився зі своїм «коханим», з чим його привітав прем’єр–міністр Тоні Блер, і почав картати українців за те, що не дозволили провести у центрі міста парад геїв, його не освистали. Промовчали. Як і тоді, коли на цьому ж місці спиляли Хрест.
