Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович (читаемые книги читать .TXT) 📗
Можна сказати, що Нація — то Духовний Організм, в якому втілюється творчий дух Еволюції. Тому, шукаючи шляхи до творчої самореалізації народів планети і всього людства, ми маємо проблему Нації вирішити остаточно й безповоротно, щоб більше не повертатися до неї у сфері теоретичних спекуляцій. Помилковий вибір буде катастрофічний не лише для Нації, на яку замахується рука руйнатора чи асимілятора. Такий злочин завдає удару в серце всього людства, бо позбавляє його скарбів неповторного народного духу.
Така небезпека нависає над багатьма націями світу. Довкола їхніх доль точиться жорстока боротьба — явна й таємна. Руйнатори знають, що відверта декларація знищення національної неповторності викличе опір народного духу, тому вони озброюються примітивними концепціями про грядуще братерство народів, шлях до котрого лежить нібито через «злиття» націй у єдину нівельовану спільноту. Всім зрозуміло — і руйнаторам, і тим, проти кого ведеться наступ, — що всі ці теорії — лише фіговий листок, що ним прикривається вовча морда антиеволюційного духу шовінізму та імперіалізму. Тому боротьба з цим духом повинна вестися не в сфері суперечок та доказів, а ґрунтуватися на Космічному Праві Нації на суверенний творчий вияв.
Історична реальність така, що Україна, як і багато інших націй, неспроможна вільно виявити свій творчий дух. Ще не сформувавши твердо своє національне обличчя, Україна тісно поєднала свою Долю з могутньою жорстокою імперією, заміри якої були діаметрально протилежні волі Української Нації.
Всі спроби вийти на шлях суверенного розвитку жорстоко придушувалися, бо основою конфлікту і ставкою в історичній грі були колосальні багатства України та географічно-економічні фактори, зв’язані з її буттям.
І нині[10] інерція імперіалізму та шовінізму не лише не подолана, а набрала нових, вишуканих форм і грандіозних масштабів. У минулі десятиліття імперський волюнтаризм діяв брутально й жорстоко: у катівнях безслідно щезли мільйони душ — героїчних і ніжних, смиренних і мужніх, творящих і байдужих. Якщо дивитися на націю як єдиний організм, то, можливо, слід говорити про коматозний стан народного тіла, про агонію і необхідність реанімації.
Гласність і демократизація, як засоби «штучного дихання» для потопаючого етносу, ніяк не можуть спрацювати в умовах кільцевої оборони переродженців і яничарів. Національний дух розчиняється в псевдоінтернаціональній метушні сучасності, вичерпуючи себе для чужих замірів та цілей. Древні традиції творчості та історичної спільноти забуті або девальвовані. Періодичні спектаклі по телебаченню, радіо чи на сценах не воскресять основного — єдиної народної самосвідомості!
Отже, альтернатива така: або Україна деградує і щезне як унікальний національний творчий дух, або знайде для себе нове втілення.
Таким новим втіленням для національного самовідтворення є омріяна подвижниками з правіку космічна іпостась народу — Українська Духовна Республіка, яка має вивести свій народ на простори безсмертного духовного життя і яка кличе всі братерські народи йти цим шляхом, щоб створити Зоряне Братерство Націй Планети.
Цією Хартією ми воліємо закласти підвалини, основи для Буття Святої, Духовної України, для пошуку вільних, небувалих ще форм творчого вияву, в яких міг би втілитися полум’яний Дух Еволюції.
а) НАЦІЯ
Духовна Україна є братерством творчих душ, котрі об’єднуються віднині й довіку священною спілкою Любові й Радості для ствердження принципово нового ступеня Еволюції.
В основу духовного кореня і творчого прояву Українська Духовна Республіка кладе зерна всіх культурних надбань історичної України. Найсвященніші з них — мова, фольклор, здобутки літераторів, митців, будівників, педагогів, мудреців, заповіти мужності й любові, співстраждання й свободи, залишені нам героями Січі Запорізької та невмирущим Кобзарем, генієм Каменяра, Лесі, Сковороди та цілого легіону відомих і невідомих подвижників.
Духовна Україна — не статистичне об’єднання людей певного етнічного кореня, а незримий духовний організм, для діяльності якого достатньо двох душ — чоловіка й жінки. Участь у житті Духовної Республіки визначається не деклараціями, не клятвами, не членством в штучних організаціях, не запевненнями у вірності, а життєвим подвигом і духовною дією на благо Вітчизни та братерських народів.
Критерії буття Святої України:
Земля, що її обнімає історико-географічна Україна — це лоно, де формувався дух Нації. Проте для невичерпного саморозкриття необхідно переступити обмеження лона. Тому буття Духовної України природно переростає масштаби земної України, щоб мати змогу вийти на всесвітній простір діяння. Лише такий імператив Космічної Ери дасть можливість кожному народові осягнути астральну, зоряну динаміку дальшої еволюції.
Яке ставлення Духовної України до державної форми національного буття?
Нині дебатуються різні думки з приводу цього питання. Чи є держава сучасного типу неодмінною ознакою суверенності, до чого всі ми прагнемо? А може, навпаки? Може, ми самі одягли бюрократично-структурний хомут державності, замість того, щоб відтворити інші форми співжиття — природного, розкутого, радісного? Адже держави всіх епох і народів достатньо вже показали свою личину жорстокості, нещадності, примусу і безглуздої примітивної функціональності.
Традиційні держави, якими б прапорами та геральдичними знаками вони не прикривалися, є втіленням порочних, демонічних сил незгармонізованої ноосфери. Модифікувати їх — марна річ! Є лише один шлях до всебічного звільнення духовних еволюційних сил — громада, община, спілка, братство. Синонімів багато, проте суть одна: любовне об’єднання індивідуальностей і народів.
Духовна Україна мріє про Всесвітню Громаду, проте шлях до неї пролягає через ієрархічну структуру менших громад. Громади сільські, універсальні, які стали б природною лабораторією духовної самореконструкції народу, громади робітничі, мистецькі релігійні, наукові, об’єднання громад — обласні, крайові. Національні Громади України, Росії, Литви, Грузії, Франції, Німеччини Англії, Італії тощо. Всесвітня Спілка Національних Громад, як ступінь до Космічного, Зоряного Братерства мислячих істот.
Хтось заперечить: неможливо перейти до формування громадського життя в умовах світового протистояння — ідеологічного чи державного, економічного чи політичного.
Перший реальний крок — створення Духовних Республік в середовищі існуючих держав чи автономій. Такі зусилля дадуть поштовх до консолідації іманентних культурних потенцій, почнуть виховувати громадську думку в необхідності та неминучості Епохи Духовних Республік та Світової Громади народів.
Ініціативна Рада Духовної України, не втручаючись у народногосподарське життя держави, перейме на себе відповідальність за всю культурну, духовну стратегію національного поступу. Рада періодично скликатиме повноважні Конгреси українських громад Землі (те саме робитимуть духовні Ради інших націй) для координації творчого й духовного життя. Виникне Всесвітня Рада Духовної України для консолідації українських культурних сил, як в Материнській Україні, так і в діаспорі.
Всесвітня Рада Духовної України стає гарантом безсмертя національного духу, будуючи для цього в країнах розселення школи, вільні академії наук, храми тих чи інших релігій та вірувань, театри, видавництва, телерадіостанції, музеї, бібліотеки, Храми Краси, в яких можна інтегрувати всі надбання вселюдського генія.
Всесвітня Рада Духовної України входить у співдружність з іншими Радами братерських народів, коли такі виникнуть, щоб разом з ними сформувати Духовне Братерство Націй Землі.
Проблеми мілітаризації, що потрясають економіку й соціальну сферу тепер, можуть бути остаточно вирішені лише правдивою співдружністю Духовних Республік і національних Громад. Єдиний критерій вселюдської стратегії духу можливий також тільки при ліквідації держав, озброєних до зубів, опертих на тисячолітні амбіції партій, мафій, економічних кланів, а то й просто політичних банд.
