Історія України-Руси. Том 9. Книга 1 - Грушевський Михайло Сергійович (мир бесплатных книг TXT) 📗
Раджу я в. м. 32) і то щиро раджу, аби в.м.п. той кукіль з пшениці викорінив, і не тримав таких, що своїми паскудними поступками славу молодецьку шпетять і соромлять! Ніжинці мої на аркуші паперу від в. м. післані не дбають. По старому хлопи бунтують, послушенства віддавати не хочуть, а то все через козаків і через полковника тамошнього, що у них не має ніякої поваги, — вони їм служать приводом до бунтів. Тому я бажав би, коли в. мп. хочеш моєї приязни, аби-сь велів козакам виступити з моєї ніжинської волости. А коли се неможливо в такім скорім часі візьми в. м. п. полковництво від Шумейка і дай Кобилецькому: він далеко справніший, ніж Шумейко і краще вмітиме пільнувати згоду між моїми урядами і козаками. Шляхта ніжинська й остерські бояре скаржилися мині: доми в містах, хутори і маєтности їм позабирали, тому даю се моє писаннє вмп. 33), аби-сь в. м. п. видав суворі універсали до козаків; аби як найскорше і негайно вступилися з домів шляхетських і боярських, та зайняті і забрані маєтности повернули.
В збиранню інтрати рішив я поступати способом в. п. воєводи київського. Він мав козаків приданих від в.м. пана, і при них вибирав інтрати в маєтностях своїх. Я теж прошу вмпана, аби вмпан придав козаків і моїм — що їх я туди до Ніжина післав, і аби наказав, аби в тій услузі були прихильні. Що про поташі мої зволив єси розвідувати, велико вмп. дякую і прошу унижено, аби вмппан і до кінця про них довідався — аби я міг відібрати осіки 34). Бо мусів би понести великі шкоди, коли не виповню (умови) що до віддання їх купцям.
Доходять до мене теперішніми часами вісти, що київські ченці хочуть заїхати, не знаю з яких поводів, ніби то за універсалами вмпана, Максимівку пана Яскульского, стражника військового, слуги мого. Дивно мині дуже, що вмпан рачив ті універсали дати за проханнєм їх (тих ченців). Ченці мають на то сойм, там з ними має бути розправа про ліпшість права 35), а ґвалтом нехай нічого не заїздять, бо собі можуть зашкодити. Тому раджу вм. панові дати його слузі (Яскульского) універсала на Максимівку і до инших міст його, аби були в належнім як і перед тим послушенстві - бо зовсім в нічім не хочуть слухати). Казав мені п. Яскульский і то, що в. м. пан забрав йому його власний перевіз і заарендував — котрий не належить до вм. пана, прошу, не докучай йому (nie kwil go) вм.! і його приязнь не завадить, і я за засвідчену приязнь взаємною приязню вм. панові відплачувати буду. Бажаючи вм. панові як найкращого від Бога здоровля, в. м. всього добра жичливий приятель Миколай з Потока Потоцкий каштелян краківський, гетьман великий коронний, барський, ніжинський, остерський староста. Дано в Велеполю д. 3 августа р. 1650 37).
Хмельницький мусів бути роздражений сим листом до крайности! Коронний гетьман трактував його зневажливо, як свого підвладного — от немов якого небудь стражника Яскульского — котрого прихильність радив йому собі заробляти — йому, гетьманові України, що мислив себе і мислився в своїм окружению, як голова держави, на рівні з яким небудь господарем молдавським або князем трансильванським! Потоцкий наказував йому спорожнити Браславщину і полудневу Сіверщину, полишену за козаками Зборівським трактатом. Він хотів мішатися до внутрішніх справ козацького війська — диктував, кого з полковників треба відставити, а кого призначити — як се могло бути хіба за нещасливої ординації 1638 р., перед великим повстаннєм. Не казати вже після сього, що він заперечував гетьманові право приймати заграничні посольства, вести самостійні зносини, розпоряджатися шляхетськими маєтками й доходами на козацькій території! Потоцкий не просив, а наказував йому приставити до його офіціялістів своїх козаків, щоб вони помагали їм вибирати податки з людности. Тільки в однім випадку — коли зайшла мова про можливість за помічю козацького гетьмана спекатися виплати заруки (неустойки) за недодержані контракти на поташеві приставки, випав Потоцкий з свого великопанського тону і “унижено попросив” у Хмельницького сеї послуги!
Але се була маленька, хоч і характеристична деталька, загальний же зміст листу був незвичайно зловіщий. Його можна було вважати проґрамою нового приборкання козаччини: приведення до перед-революційного стану, і в звязку з тим мобілізація польського війська на Поділлю набирала ще більш погрозливого значіння -наміру Потоцкого оружною рукою примусити козаччину цілком піддатися його волі й втиснутися в ті тісні рамці, які він для неї призначав. Отримавши його писаннє, Хмельницький післав сердитого листа ніжинській старшині — наведеного вище (с. 22), але й не подумав міняти тутешнього полковника 38). Навпаки заговорив ще в більш рішучім тоні про загрозливу для козацького війська мобілізацію Потоцкого, як ми бачили вище, і кінець кінцем проголосив й за повне уневажненнє зборівських трактатів. Се формулював Кисіль в пізнішому листі до короля з місяця жовтня, пояснюючи зворот в поведенню Хмельницького і війська, що стався в останніх місяцях. На його відклики до Зборівського трактату, каже він, козаки заявляють, що поки Потоцкий “вийшовши не порушив своїм листом Зборівських пактів”, вони вважали себе забезпеченими соймовим потвердженнєм, а тепер не знають, “чи підем на послугу королеві, на котру нас кликав, чи на Москву — сповняючи ханову волю, чи зістанемося дома”. Инакшими словами вважають себе нічим не звязаними супроти короля і Річипосполитої 39).
Примітки
1) В днях єсть мала плутанина і суперечність між обома текстами дневника: ширший кладе приїзд татарського посла на 2 серпня, коротший на 4 серпня.
2) Ханську грамоту маємо в двох перекладах — в польськім, коротшім але зрозумілішім — в дневнику. Архив III. IV с. 498-9, і в українськім, ширшім, буквальнішім, але з прогалиною в середині — що роздобуто для Унковського — в Актах Ю. З. Р. VIII с. 342; тамже лист калґи; про лист Сефер-аґи згадує польський дневник.
3) Сей лист хана до короля ми теж маємо — Міхалов. с. 556.
4) Архивъ Ю. З. Р. III. IV с. 499.
5) Так читається сей текст в Осол. 225 л. 306 об: Rozkazuiem wsim moloycom, aby ieste se zarazem ruszali y do mеnе, hde ia budu, prybywali napretiw nepryiatelow woyskom (Apx.: worohow) naszym, aby nas w domach na loszkach naszych ne prydybali. Boroszna z soboiu ne beryte, techo statkom budemo maly, chde powerniem. В тексті Архива III, IV с. 501 він значно попсований.
6) Пор. вище, с. 63 прим. 2, відказування на сю мобілізацію.
7) Див. нижче с. 82.
8) Архив III. IV с. 494-500.
9) Див. вище с. 64.
10) Вище с. 31.
11) Популярна гра слів: Koniec Polski.
12) Так поправляю: chyrlanie у niepraudoiu Ос. л. 306, hatlane у niеprawdoy — Архив с. 501; очевидно нечитке слово було в ориґіналі і копісти самі його не могли прочитати.
13) Акти Ю. З. Р. III с. 428.
14) Див. вище с. 39.
15) Кодекс 31 с. 79, копія писана дуже нечитко, місцями зовсім неясна. Дата виразна: 20 martii 1650.
16) Тамже с. 85.
17) Теки Нарушевича 144 с. 948.
18) Збираю з двох доволі несправних копій се місце: Dyle tylko s tamtey strony toz sie stalo, przeciwnym woli naszey y zaboycom iest u nas sprawiedliwosc y surowe karanie. Wszakze musi byc wiadomo wm. panu i wszystkim Polakom, ze przy bytnosci imc pana wojewody kijowskiego za nieboszczyka pana Lagiewskiego (Lagiewnickiego) winnym necis ejus szyie poucinano. Neczay ma od nas nauke, aby sie sprawowal iako nale&y: gdy zostaje sprzeczny informaciey naszey iako przestepnemu folgi nie bedzie. У teraz iest od nas napomniany, aby sprawowal sie jako mu kazano. Upraszajac oto cpowtore, aby sie wm. panowie nie chcieli dawac okaziey na turbowanie tego co przez nas dla pokoju y cichosci ustanowiono iest. Дуже цікавий підпис: Wm. pana wcale zyczliwy przyiaciel y sluga Bohdan Czmielnicki hetman woyska wielkiego (вар. hetman wielki) i. k. m. Zaporoskiego. Коли б се був лист з 11 серпня, в тім можна б бачити Відповідь на титули, що ними підписався старий Потоцкий в листі 3 серпня — див нижче.
