Подорож до Эльдорадо. - Лигостов Вильям (читать книгу онлайн бесплатно без .TXT) 📗
- Чого ж, професоре, - обізвався Стенлі Хар, - навпаки, це дуже цікаво. Тільки так справді дуже важко вловити суть. Ви б нам дали видрукувані схеми, технологічні карти всіх цих процесів і, скажімо, характеристики, принципи побудови... мм... деяких механізмів, установок, приладів.
- О, будьте ласкаві! Звичайно ж, вам, добродію, з радістю всю цю документацію дадуть, якщо ви виявляєте таку цікавість. Дуже похвально, дуже похвально. До речі, все це займе дуже мало місця. Я вам зараз продемонструю. Ось дивіться. Бачите - стоси газет, брошур, книг... Ми давно від них відмовилися. Марна трата часу, неекономічно, невигідно. Газет у нас взагалі не існує. Телебачення так і не прижилося по-справжньому...
- О! Бачите! У нас приживається. Майже в кожній хаті телевізор - не те, що тут, - вставив Галасун.
- Можливо, ми відстали, - легко погодився Геродотіус. - Нам здається, телебачення не так сприяє комунікабельності суспільства, як створює ілюзію комунікабельності, ілюзію активної участі в громадському житті. У нас більшою популярністю користуються зустрічі, дискусії в клубах, експериментальних театрах. Щоправда, тут далися взнаки щільність народонаселення, обмеженість простору. А книги набули ось яких розмірів. Без спеціальних окулярів їх, звісно, не вчитаєш. Так що вам видадуть всі схеми, карти, описи, і вони вмістяться в невеличкій тецї.
- Добродію Геродотіус! - втрутився в розмову Семирозум. - Боюсь, мені доведеться розчарувати шановного гостя. А вн випереджаєте події. Я ж казав, що нам не жаль нічого, але зможемо поділитися лише за тих умов, коли там, у потойбічному світі...
- О, даруйте, даруйте! - зніяковів Геродотіус. - Я зовсім забув. Якось вилетіло з голови. Так що, шановний добродію, вам доведеться трішки зачекати. Що ж вам продемонструвати ще? Ну... ну, хоча б ось - перед вами макет здвоєної регенераційної камери останньої моделі. Це з комплексу періодичного омолодження. Секретом омолодження і, власне кажучи, секретом практичного безсмертя ми оволоділи двісті тринадцять років тому...
- Жаднюги! Скупердяги! - буркнула Коко.
- Що, що? Що хоче сказати шановна добродійка? - перепитав Геродотіус.
Ізоль-Гол стенув плечима, він сам не второпав. Стенлі штовхнув ліктем Ліліан, цитькнув на неї, але Коко не могла заспокоїтися.
- А що такого? Я хотіла, професоре, сказати, що з вашого боку це... ну, некоректно! Знати секрет омолодження і не поділитися з нами, принаймні з прекрасною половиною людського роду!
Геродотіус спантеличено закліпав очима, не знав, що й відповісти. Він, як і багато хто з істориків, добре пам’ятав дати, події, а от синтезувати матеріал, аналізувати його, давати відповіді на запитання... Історика виручив Семирозум.
- Бачите, шановна добродійко... Я не хочу образити ані вас, ані жодного з гостей, але... Згодьтеся, не кожен з потойбічного світу заслуговує на увічнення. Якби ми передали вам секрет омолодження, безсмертя - уявіть собі, скільки дурнів, тиранів, деспотів, диктаторів, можновладців, нероб, хамів “порадували” б людство своєю невмиручістю? Вони у вас, здається, незважаючи на смертність, ще не перевелися. І, згодьтеся, благом безсмертя, певно, в першу чергу скористалися б вони. Чи не так? - Гості мовчали. - Крім того, взагалі безсмертя у вас ще не на часі. Якщо не помиляюся, у потойбічному світі є країни, де, незважаючи на високу смертність, люди голодують. А якби всі були ще й безсмертні... У нас в зв’язку з цим теж виникли деякі ускладнення. Довелося, скажімо, добровільно піти на регуляцію, обмеження дітонароджуваності. Кожна пара протягом одного періоду має моральне право лише на одну дитину. Це дещо позначилося на сексуальних стосунках. Як бачите, питання не таке просте. Так що прекрасній половині потойбічного світу доведеться трішки зачекати. Тут справа не в егоїзмі.
Геродотіус вловив нитку роздумів Семирозума:
- Так, так, шановні гості, добродій Семирозум, очевидно, має рацію. У нашій історії вже був один прецедент. Коли ж це воно було, дай боже пам’ять? Ага, у 2616 році - за нашим літочисленням звичайно. Так, так, експонат номер 568 751 235-й...
Транспортер виніс на сцену... А втім, вийдемо на сцену разом з присутніми у демонстраційному залі і роздивимося цей експонат як слід. Їй-право, він вартий того.
Послухаймо й собі Геродотіуса:
- Перед вами, шановні гості, судноплавний апарат, збудований наприкінці XVI - на початку XVII століть у потойбічному світі. Днище, як бачите, суцільне, видовбане з високої і досить товстої верби. До днища прикріплені дубові ребра, на котрі згори вниз нашито дубові дошки. На носі й кормі ви бачите невеличкі коморки, щось на кшталт кают, де мореплавці зберігали харч, зброю, боєприпаси. Дуже цікава деталь: крім тридцяти весел, на носі і кормі окремі стерна. Отже, апарат у будь-який момент міг змінити курс на 180 градусів. Посеред човна бачимо станок, на якому укріплювалася щогла з вітрилом. І щогла, і вітрило, на жаль, не вціліли. Надзвичайно висока маневреність апарата поєднується з надійною стійкістю - борти апарата, як бачите, обшиті досить товстими в’язками очерету, що за будь-якої погоди утримував апарат на поверхні. Чи не правда - дотепне технічне рішення як на ті часи? Звісно, мене, як історика, та й вас, певно, більше цікавлять ті, хто будував цей апарат і користувався ним. Нам, ельдорадцям, випала така випадкова нагода - познайомитися з ними... Це сталося не за моєї пам’яті - глибокої осені 1616 року за вашим літочисленням. У нас вийшов з ладу енергетичний блок. З введенням у дію запасного трапилася чималенька затримка - і добрих півгодини Ельдорадо лишався без маскувального поля. Якраз в цей час до берега і прибило цей плавальний апарат. В ньому було дванадцять напівживих, геть знесилених довгими мандрами і штормами представників потойбічного світу. Решта, очевидно, загинули, бо апарат, як неважко встановити, розрахований на 20-25 чоловік. Це були мужні, надзвичайно витривалі і кмітливі люди. Але це між іншим, Я хочу проілюструвати думку шановного добродія Семирозума...
Ліліан Коко не могла вгамуватися, її зовсім не цікавила розповідь Геродотіуса. Взяла за лікоть Тау, відвела його в куток. Ближче присунувшись до капітана, налігши своїм напрочуд розвиненим бюстом на груди колишнього космонавта, Ліліан зашептала ламаною англійською мовою:
- Сер! Ви так інтелектуально виглядаєте, що я... я не можу не звернутися до вас за малюсіньким роз’ясненням. Сподіваюсь, і у вас тут кожне правило має винятки? Ну, принаймні для дам. Ці камери омолодження - надзвичайно цікаві штучки. І я, ви, безумовно, зрозумієте мене, хотіла б на власному досвіді переконатися в досягненнях ватної високорозвиненої, о сер, чудодійної цивілізації! Тау, затиснутий в куток бюстом Коко, почував себе, як в пастці. На жаль, він не міг втямити, чого від нього вимагають.
- Але ж, добродійко, як ви можете? Адже ви й так зовсім ще молода. Навіщо?
- О сер, ви галантний чоловік. Дякую за комплімент. Мені справді всього-на-всього двадцять вісім. Але ви, даруйте, сер, мало знаєте жінок, особливо - наших жінок. Мені там доводиться вдавати із себе вісімнадцятирічну дівчинку. О сер! - вона ще тісніше притисла його в куток. - Як би мені хотілося знову стати шістнадцятирічною дівчинкою. Невинною дівчинкою. Сподіваюся, невинність теж регенерується, поновлюється? О, ви просто ие можете уявити! Мої ровесниці в Парижі, Римі, Лондоні лікті гризли б від заздрощів]
- Їй-право, добродійко, не знаю, що вам і сказати, А взагалі, очевидно... Я пораджуся з членами Комісії, Врешті, це був би ще один вагомий доказ того, що ви відвідали Ельдорадо.
- О сер! Я вам була б вдячна все життя! Я... я в такому випадку могла б подарувати вам, особисто вам мою відновлену невинність. Чи не правда, сер, це був би досить оригінальний презент?
Тим часом Геродотіус вів далі:
- І от ці пришельці подумали, що попали в рай. Одне, щоправда, їх бентежило: вони весь час допитувалися, чому в раю такі слабкі напої. Ви легко можете уявити, який різкий психологічний перепад стався. На жаль, одинадцять з них незабаром втратили здоровий глузд, вони просто не могли сприйняти нашу дійсність за дійсність. Почали обмовлятися, марити своєю батьківщиною, і кінчилося все це дуже сумно. Зберіг здоровий глузд лише один - їхній ватажок Семирозум. Він прожив на Ельдорадо досить довго, одружився, мав дітей. До речі, наш шановний добродій Семирозум - його онук.
