Диво - Стіл Даніела (серии книг читать онлайн бесплатно полностью .txt) 📗
На вихідні вони плавали на яхті, і погода стояла надзвичайна — сонячна й тепла, а бриз був саме такий, який потрібен, щоб іти під вітрилами. Джек приходив вечеряти з ними у п’ятницю і сказав, що йому подобається в коледжі, а Мішель дуже зайнята підготовкою до весілля. Квінн запропонував зафрахтувати для них яхту на медовий місяць, але Джек із жалем відмовився. Мішель це б не сподобалось, бо вона вже одного разу слабувала на морську хворобу, на відміну від Меггі, яка плавала залюбки. Їхній перший тиждень на борту проходив легко й комфортно, Квінн і Меггі приділяли багато часу одне одному. Багато розмовляючи вночі, вони ніби накопичували спогади, щоб зберігати їх упродовж багатьох років, коли вже не будуть разом. Чекання його від’їзду являло собою щось на кшталт запланованої смерті чи похорону. Вони знали, що це наближається, та навіть тоді Меггі відчувала, ніби він збирається відключити її від апарату дихання. І хоча вона завжди знала, що це станеться, але ніколи не чекала, що біль буде таким гострим.
А протягом другого тижня передчуття кінця мимоволі спричиняло тертя й напруження між ними. Інакше й бути не могло. Меггі став щоночі снитись Ендрю, у нічному кошмарі їй ввижався Чарльз, і вона прокидалась із криками. А Квінн практично не міг допомогти їй. Єдине, що він міг зробити, — це змінити плани та скасувати свій від’їзд, але Меггі ніколи цього не вимагала. Одначе дні минали, і вона відчувала, що з неї висмоктується повітря й саме життя. Упродовж їхніх останніх вихідних Квінн відчував увесь тягар того, що він чинить із нею, хоч вона жодного разу не промовила йому ні слова. Він знав, що має покинути її, і в одну з божевільних хвилин він мало не покликав її з собою. Але в нього був обов’язок перед Джейн. А Меггі потребувала повернення до справжнього життя, де будуть люди, друзі, робота. Він не може дати їй усе це на своєму кораблі. А якщо він таки візьме її з собою (ця думка таки спокушала його), він порушить свою обіцянку Джейн. Він усе це сказав Меггі, коли вони сиділи на кормі під вітрилами. Вона виглядала пригніченою, нещасною і більше не мала змоги приховувати це.
— Не можу повірити, що Джейн вимагала б цього від тебе, — сказала Меггі, дивлячись у море й почуваючись так, ніби розсіюється її власний попіл. — Я читала її вірші, присвячені тобі. Вона кохала тебе, Квінне. І не хотіла б твого нещастя.
Але — дивна річ — він сам не хотів! Йому було сумно від думки, що він покидає її, але в тому був для нього певний сенс: іти назустріч самоті й свободі до майже чернечого життя, яке він обрав сам. Йому потрібна пауза й душевний спокій. У нього немає більше душевних сил розпочинати нове життя будь із ким, та він і не заслужив цього. Його попередній досвід був не найкращий, — так принаймні вважає він сам. І він не воліє псувати життя Меггі й не хоче ризикувати. Квінн занадто покохав її, щоб робити їй боляче. Вони обоє багато настраждались у житті. Тому хотів покинути її, впевнений, що робить її щасливою. Вони добре ставились одне до одного, і він більш нічого від неї не хоче, та й сам не може дати їй більше, ніж це. Їхнє кохання було прекрасним. А тепер цьому підходить кінець. У понеділок він летить до Голландії. Їм лишилися тільки останні вихідні. У п’ятницю вони вечеряли з Джеком, і двоє друзів попрощались, обмінявшись міцними обіймами й могутнім рукостисканням.
У неділю Меггі ходила судомно мовчазна. Вона ледь могла говорити. Та їм і не було чого казати одне одному. Все вже було сказано тисячі разів, у тисячі способів. Вона б хотіла отримати у дар щось на зразок віршів Джейн. Але відчувала у своєму серці тільки біль і агонію втрати, які навідувались до неї занадто часто протягом її життя.
Квінн лежав поряд із нею на палубі й тримав її за руку. Вони лежали так уже дуже довго, і команда, знаючи, що, власне, відбувається, не турбувала їх. Він замовив розкішну вечерю з шампанським та ікрою, але Меггі майже не торкнулась її. І невдовзі вони рушили до своєї каюти. І там жінка заплакала й поглянула на нього очима, які краяли його серце. Він мало не пошкодував, що повернувся до неї після випробувань. Це було занадто тяжко для них обох, і він думав, що зробив помилку, повернувшись до Сан-Франциско, адже це стало фактично додатковою жорстокістю щодо неї. Одначе, так чи інакше, кінець буде неймовірно тяжким.
Перш ніж вони лягли, Меггі, стоячи перед ним у нічній сорочці, вимовила слова, яких він так не хотів почути:
— Квінне, прошу тебе, візьми мене з собою.
— Я не можу, Меггі. Ти це знаєш, — сумно відповів він.
— Ні, не знаю. Це все не має для мене жодного сенсу. Я не розумію, чому ми мусимо це робити.
Сльози текли тихими патьоками по її щоках.
— Ми погодились на це з самого початку, — нагадав він їй. — Ти ж знаєш.
— То було тоді, а зараз усе по-іншому. Тоді ми ще не знали, що покохаємо одне одного. Я кохаю тебе, Квінне.
— Я також кохаю тебе, Меггі. Але рано чи пізно я почну мучити тебе. — Він хотів додати, що не заслуговує її, але зупинився. У цьому всьому вчувався якийсь фальш. Він усе ще відчував, що має спокутувати свої давні гріхи. Алекс пробачила йому. І Джейн вибачила б, Меггі була певна. Але Квінн не міг сам собі вибачити. А оскільки не міг цього, то й не міг дозволити собі бути щасливим. Він має на самоті спокутувати те, чого ніколи не зможе змінити, і хоче, щоб Меггі це зрозуміла. — Я завжди роблю боляче тим, про кого піклуюсь. Моя дочка, мій син, Джейн… Як я можу все це забути? Ти можеш це зрозуміти чи ні?
В очах Меггі він нагадував Чарльза, який не міг вибачити собі того, що трапилось. Але тоді чоловік звинувачував і її також. Квінн же звинувачував лише себе. Проте, яка б не була причина розставання — чи то Ендрю, чи Чарльз, чи Квінн, — програвала завжди вона.
— Ти не можеш утекти назавжди, Квінне, — сказала вона, і в її очах була мука.
— Можу, — сумно відповів він. — Я тікав у минуле, і це було неправильно. Але зараз я чиню правильно, Меггі, я це знаю. Тобі буде краще без мене.
Це все було так не схоже на нього. Квінн переконаний, що чинить правильно. І то було саме те, чого він хотів. Меггі не могла впливати на нього — він цього не дозволяв.
— Я не хочу кращого життя. Я хочу бути з тобою. Ти не маєш одружуватись зі мною або зраджувати Джейн. Ти можеш навіки залишатись її чоловіком. Я просто хочу бути з тобою. Ти можеш відкинути все це й піти геть? Це повне безглуздя.
Усе це не мало жодного сенсу для неї, бо жінка знала, що він любить її. Але для Квінна визрівало дедалі більше причин покинути її. Саме цього він хотів від себе. Він мав принести цю останню жертву заради тих людей, кому він робив боляче в минулому, і байдуже, якщо Меггі не розуміє цього.
Врешті-решт вона ридала в його обіймах мало не цілу ніч, а вранці вони обоє виглядали так, ніби хтось помер. Меггі зібрала всю свою мужність, щоб одягтись і піднятись за ним до сніданку. Вона сиділа мовчки зі сльозами, що текли по її щоках, а він дивився на неї, осиротілий, так само як і вона. Так погано їй не було відтоді, як помер Ендрю, і в цьому вона вбачала якийсь знак. Її гарного хлопчика забрало в неї життя. А тепер цей чоловік кидає її, тому що кохає.
— Я вірю, ми чинимо правильно, — спокійно мовив Квінн. — Прошу тебе, не роби все ще тяжчим, ніж воно є.
І, сповнена любові до нього, вона кивнула й спробувала взяти себе в руки. Він уже казав їй, що не хотів би, щоб вона проводжала його до аеропорту. І Меггі знала, що не зможе. Він обняв її востаннє й поцілував, намагаючись запам’ятати все. Вона торкнулася його обличчя, перш ніж він посадив її в таксі. Його авто мало прийти за кілька хвилин.
Коли машина від’їхала, Квінн стояв на палубі, дивлячись їй услід. Меггі також не відводила очей від нього. Він підняв руку і помахав їй. Вона послала йому повітряний поцілунок, коли таксі рушило, а коли авто віддалилося від корабля, жінка розридалась — водій мовчки дивився на неї у дзеркальце заднього ряду. Меггі попросила його відвезти її додому й не пішла того дня на роботу. Просто не могла. Сіла в кухні, дивлячись на годинник. І в той час, коли його літак злетів, вона поклала голову на руки й заридала. Так вона сиділа протягом годин, не рухаючись і плачучи. З нею лишалися спогади про ті моменти, які вони провели разом, і тепер вона знала, що дотримає даного слова, як би боляче їй не було. Вона має відпустити його робити те, чого він хоче, незалежно від того, чи має це якийсь сенс для неї. Якщо вона любить його так, як казала йому про це, то він повинен отримати від неї ту річ, яку найбільше хоче, — свою свободу.
