Право на істину - Романчук Олег Константинович (книги без регистрации бесплатно полностью .txt) 📗
Я промовчав.
— Як нам вдалося встановити, — вів далі шеф, кладучи крайтрон назад у шухляду, — з опечатаного МАБРом складу Пентагону на території колишньої військово-морської бази “Едвардс” у штаті Техас було вкрадено триста крайтронів. Злодієм виявився колишній морський піхотинець, який працював там сторожем. Всю партію перемикачів він, виявляється, сплавив за десять тисяч доларів якомусь типові, з котрим познайомився в одному з нічних барів Далласа. Невідомець, довідавшись, у який спосіб робить гроші екс-вояка, запропонував йому цю оборудку. Кому призначалися крайтрони, ми не знаємо.
— А цей екземпляр, який ви щойно демонстрували мені, часом не з тієї партії? — поцікавився я.
— З тієї, — Данієльссон коротко глянув у напрямку шухляди, куди тільки-но поклав крайтрон. — Інтуїція вас не підвела, шановний Оксене Клим.
“Шановний” — означало, що шеф Служби розслідувань притримує для підлеглого якусь несподіванку.
— Так ось, — вів він далі. — Вчора на автостраді Вальпараїсо-Сантьяго блакитний “Форд” з чілійським номером врізався в контейнеровоз марки “Вольво”. Водій автомобіля загинув. Ним виявився американський громадянин Джордж Уїкер. Дорожня поліція, що прибула на місце катастрофи, знайшла в багажнику “Форда” сто крайтронів і програмне забезпечення для комп’ютера п’ятого покоління, записане на двох компактних гігабайтових дисках. Справу передано нам.
Данієльссон вичікувально подивився на мене, чи не хочу я часом прокоментувати почуте. Такого бажання він, очевидно, на моєму обличчі не прочитав, бо став пальцями лівої руки вистукувати на полірованій поверхні столу якийсь нервовий ритм: там-та-та-там-та-та-та-там-там… Бац! — шеф ляснув долонею, ритм урвався.
— День на підготовку — і негайно в Сантьяго, — тоном, що не допускав заперечень, промовив Данієльссон: — Там уже працюють троє спеціалістів з комп’ютерної техніки, яких відділ технічного забезпечення відкликав на наше прохання з бази ВПС Петерсон у Колорадо-Спрінгс.
— Наскільки мені відомо, люди МАБРу працюють у цьому колишньому Центрі Спеціального космічного командування СПЕЙСКОМ по лінії “зоряного миру”? — уточнив я.
— Цілком вірно, — кивнув у відповідь шеф. — Вони займаються переробкою програмного забезпечення Ес-Ді-Ай… Але тебе це не повинно хвилювати, оскільки працюватимеш у режимі автономного пошуку. Словом, карт-бланш для інспектора Оксена Клима на проведення операції вже заготовлений. Завтра отримаєш, як тільки віце-президент МАБРу перенесе на нього свій дактилоскопічний відбиток.
Що ж, завдання зрозуміле. Аби не гаяти часу, їду в Оперативний центр Служби розслідувань: треба уточнити свої повноваження й зорієнтуватися в обстановці, яка на цей час відома МАБРу по операції “Крайтрони”. Оперативний центр знаходився на околиці Женеви, і я, кермуючи туди своїм зеленим “БМВ”, намагаюся настроїтись на робочий лад. Звичайно, це мені не вдається. Перед очима ще продовжують накочуватися на піщаний берег Південного Андаману зеленаві хвилі Індійського океану, мелькають пальмові зарості, грона кокосових горіхів… Та що тут говорити — відпустка зіпсована через той бізнес відставного морського піхотинця. Але ж пропозиція передбачає попит. Отже, де його клієнти?
Мало хто з жителів планети підозрює, з якими труднощами доводиться стикатися експертам МАБРу, МАГАТЕ, спецпідрозділам ООН, інспекторам Служби розслідувань, щоб демонтувати ту чи іншу ядерну боєголовку, знешкодити хитромудрий вибуховий пристрій… Та якби ж то тільки це! Процес ядерного роззброєння виявився значно складнішим, ніж можна було сподіватись навіть у кулуарах зустрічей на найвищих рівнях, що передували конкретним крокам на шляху глобальної демілітаризації.
П’ять років тому, після успішного проведення під егідою ООН всесвітнього референдуму по негайному припиненню і забороні випробувань ядерної зброї, а також розробки й випробувань елементів космічної ПРО в навколоземному просторі, спеціальна резолюція Генеральної Асамблеї ООН зобов’язала всі ядерні держави приступити до ліквідації своїх ядерних арсеналів та інших засобів масового знищення. Тоді ж було створено і Міжнародне агентство по безпеці та роззброєнню, на яке покладався контроль за виконанням рішень ООН.
І хоча з упевненістю можна констатувати, що демілітаризація планети в цілому проходить успішно (в наступному році має початися ратифікація Договору про повну заборону й поступову ліквідацію всіх видів звичайної зброї), все ще існують і чинять запеклий опір сили, які намагаються проводити лабораторні дослідження з метою розробки таких видів зброї, котрі б не підпадали під юрисдикцію Договору про глобальне роззброєння. Існують і відверто злочинні елементи, що живуть за принципом: після нас хоч потоп. Нам відомо, що немало військових, високих урядовців, бізнесменів ніяк не можуть примиритися з дедалі наростаючою тенденцією ядерного роззброєння, ніяк не бажають позбутися своїх гегемоністських цілей і надій обійти процес роззброєння, хочуть і далі гріти руки на вогнищах недовіри у світі. Ми чудово розуміємо, що тут заявами і деклараціями на найвищих рівнях не обійтися.
Більшість цих сил, що ополчились проти розрядки, ми контролюємо. Але є, на жаль, і такі, котрі свій злочинний бізнес прокручують у глибокій таємниці. Джордж Уїкер — один з них.
“Вашінгтон пост” недавно повідомила: комісія палати представників конгресу прийшла до висновку, що повна ліквідація ядерної зброї на планеті може бути здійснена не раніше, як через два роки, зважаючи на існування сил, які намагаються перешкодити процесові глобальної демілітаризації.
Про “два роки” не знаю, а сили ті таки справді існують, і Службі розслідувань Головного інспекторату МАБРу доводиться проявляти неабияку винахідливість і пильність, аби інспекції на місцях здійснювалися у відповідності з процедурами, визначеними Радою Безпеки ООН та міжнародними угодами. У компетенції Служби розслідувань — широкий спектр завдань, у тому числі й негласний нагляд за використанням частини ядерних матеріалів, які вивільняються і після відповідної технологічної обробки передаються мирним організаціям.
Перед людством вже давно постала дилема: або спільне життя на Землі в умовах взаємної терпимості, або спільне самогубство, засобів для якого більш ніж досить. Ніхто уже не сумнівається в безглуздості викидання шалених коштів на озброєння, однак дефіцит довір’я і живучість хворобливої підозри про можливість взаємного обману при здійсненні глобальної ліквідації ядерної зброї ніяк не вдалось подолати. Альтернативою стала програма “зоряного миру”, яку наприкінці минулого століття висунув Радянський Союз. Навіть ортодоксальні прихильники Ес-Ді-Ай, як нібито фундаментальної запоруки миру на Землі і в космосі, були змушені переоцінити свої погляди і концепції. Відтоді й почався наростаючий процес підписання угод, укладання договорів на найвищих рівнях про радикальне і глобальне роззброєння, цілковитої ліквідації накопичених гігантських арсеналів. І справді: самих лише ядерних боєголовок — понад п’ятдесят тисяч, не кажучи вже про інші засоби масового знищення. Тільки подумати! П’ятдесят тисяч боєголовок… Це ж мільйон Хіросім! Або взяти атомний підводний човен “Огайо”. Його боєзапас дорівнює арсеналові другої світової війни…
Домовитись про ліквідацію термоядерної зброї виявилось легше, ніж поховати думку про війну як засіб досягнення політичних цілей. Звичайно, ніхто з них не афішує свого мілітаристського кредо, але інерція старого мислення продовжує діяти. Боротьба з ним — важкий і болісний процес. На МАБР та його оперативні підрозділи якраз і покладено нелегку роль — забезпечення функціонування механізмів цього процесу, переважно механізмів прихованих, які не потрапляють на шпальти газет і в програми останніх вістей телебачення. Так, лише обмежене коло співробітників МАБРу та Ради Безпеки ООН знає, що Службі розслідувань рік тому вдалося конфіскувати фторируючу установку для одержання газоподібного уранового гексафториду, з якого в свою чергу можна дістати ядерне пальне — уран-235. Були вилучені шість злитків дев’яностодев’ятипроцентного урану-235. Фірма “Зодіак” (як виявилось, фірма підставна) мала значні виробничі потужності й добре налагоджену технологію. Наступним кроком в її діяльності мало стати виготовлення окремих компонентів атомної бомби. Слідство закінчилося зовсім недавно. На лаву підсудних у Гаазькому міжнародному суді сіло близько ста ділків, які мріяли вхопити планету за горло, вдавшись до ядерного шантажу. “Злочин проти людства” — так кваліфікував їх дії Генеральний прокурор ООН Ейсаку Мацусіта…
