Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
Виговський повторяв теж саме, тільки більше многословно, розмішуючи запевненнями в своїй готовости служити.-“Скорому до послуг не треба давати остріг (пришпорювати): вирозумівши бажаннє в. кор. м., п. гетьман війська Запорозького зараз велів розіслати універсали до ближчих полковників, щоб не дати причин до замішання. Не вважай, в. к. м., тої малої проволоки якоюсь нежичливістю п. гетьмана-бо такий уже з давніх часів повівся в війську звичай-нічого старшому не починати без посполитої наради. За себе обіцяю в. к. м. не дати сону очам моїм, поки висловленого в листі бажання не докінчу позитивним вислідом, і за пана гетьмана з військом прирікаю, що він не пустить неприятелеві в. к. м. безкарно того його зухвалого виступу-як що він не відступить від свого наміру і буде за Вислу заганятися з своїми хоругвами. Потреба в. кор. м. навіть і зараз би мала щасливі наслідки-тільки весняна розтіч і неприсутність старшини стала на перешкоді, і мусімо трохи загаятись. Инші справи, (з окрема) те що в. м. к. доручив комісарам, сподіваємось полагодити устно, а дещо і післанець в. к. м. Сокольский устно перекаже” 19).
В сих листах найбільш інтересне для нас-се обережне висуваннє тези, що землі на схід від Висли, себто Західня Україна, лежать в сфері інтересів і протекції козаків. Від посилки військової помочи Полякам гетьман і його канцлєр явно відкараскуються, про комісію говорять загально. Комісарів при гетьмані не видко, тільки якийсь королівський післанець, отой Сокольский.
З вище зацитованого листа Радзєйовского до Карла, писаного 3 травня, знаємо, що був такий мент, коли термін і місце комісії були уставлені твердо: в Білій Церкві 1 травня 20); се мусіло статися не пізніш початків березня, і в наведенім листі Виговського про комісію говориться справді як про щось уже уставлене і само собою зрозуміле: козаки дали на неї згоду. Радзєйовский сподівався-покладаючи се на шведські переговори, що сей термін буде відложений, і з комісії не вийде нічого-се й справдилося, але в момент задокументований листами гетьмана і Виговського 9 березня, про комісію говорилось як про щось прийняте-тільки говорилось загально не входячи в деталі. Мова йшла головно про військову поміч. Натискав король і хан. Відправивши при кінці лютого Шумовского з своїми послами, і всякими приємними обіцянками 21), хан і його візир, очевидно стали намовляти Хмельницького до сього походу, призначеного на другу половину березня (на повню). Під Камінцем мали зійтися війська татарські, козацькі й польські-маємо сліди листів, котрими хан нагадував сей термін Полякам 22). очевидно теж саме писалося до козаків.
Але все воно виглядає скорше на маркованнє ханської вірности слову та великої жичливости королеві, ніж на дійсний рух. Хоч чуємо, що Менґлі-ґерай уже рушив з передовими полками, і хан уже рухається-тільки щодня виглядає вістей від Хмельницького 23), але властиво справа вже була пересуджена неприхильною поставою Хмельницького. Він проти ханських покликів до походу висунув жадання нової видачі бранців-котрих Татари не виконували, нарікав на татарські, особливо ногайські ексцеси, і навіть узявся до розправи з котримись ногайськими улусами. На випадок яких небудь неприязних виступів Орди грозив новим морським походом, московськими Калмиками і т. д. Очевидно, не тільки вигорожував себе, але й татарському походові на Україну й на Шведів хотів запобігти, і супроти того хан і його візир так старанно визначали крок на місці в своїм листуванню з королем, в дійсности не маючи ніякої особливої охоти рухатися в таку недогідну пору під небезпекою нового конфлікту з гетьманом.
Примітки
1) Ґоліньский записує: “Король Ян-Казимир мешкав у Львові для трактатів з козаками, хотячи привести Хмельницького до послушенства Короні Польській” (с. 813). Ітінерарій Яна-Казимира за лютий-квітень, коли він жив у Львові (з перервами)-у Кубалі Wojna Szwecka c. 476.
2) Вище с. 1171.
3) Monumenta ХXIII с. 318.
4) Акты Ю. З. Р. III с. 508.
5) Вище с. 1166.
6) З рукоп. бібл. Красіньских видав проф. Крипякевич в Записках львівських т. 147 с. 74.
7) Книги польського двора, кн. 86, 1656, аркуші не нумеровані.
8) Lettres c. 79, 97, 121, 126, 139.
9) Тамже с. 166.
10) Тамже с. 167.
11) Тамже с. 166.
12) Тамже с. 167.
13) а nа ostatek y czerni.
14) przystapic do skonczenia pokoiu-тут і далі вживається се слово не так в значінню замирення, як договору.
15) pokoy stanie.
16) Жерела XII с. 375-6.
17) mos consilii castrensis-лист гетьмана маємо тільки в латинськім перекладі в хроніці Тeмберского с. 342.
18) Розуміти шведського короля-що він обіцяв не переносити зброї за Вислу (див. вище).
19) З ориґіналу швед. держ. архиву видано в Архлві Ю. З. Р. III. VI ч. 47, латинський переклад у Темберского с. 342.
20) Архив Ю. З. Р. III. VI с. 116.
21) З автоґрафів бібл. Чорторийських видрукував листа хана і візира Кубаля в примітках-с. 479-480.
22) Реґести (essentailla) польського коронного архиву-їx наводить Кубаля, тамже с. 480-1.
23) Зміст листу Шумовского з 22 березня, в тих же реґестах, справи турецькі ч. 16.
ПОЛЬСЬКІ ЗАХОДИ КОЛО ІНФОРМАЦІЇ ХАНА, ІНСТРУКЦІЯ ШУМОВСКОМУ. СУБАН-АҐА У ГЕТЬМАНА, КОЗАЦЬКІ ПОСЛИ У ХАНА В ТРАВНІ. ОПОВІДАННЯ РУДАВСКОГО ПРО СТАНОВИЩЕ, ПЛЯНИ ОБ'ЄДНАННЯ І ПОВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТИ УКРАЇНИ.
За недостачею листування з березня й квітня, мусимо помагати собі для вияснення ситуації дещо пізнішими відомостями, що заховалися в реляціях московських послів в Криму і кидають ретроспективне світло на попереднє. Але треба в такім разі вернутися до згаданої вище інструкції Шумовскому в друге його посольство до хана- писаної 26 квітня у Львові, складеної очевидно під впливом останніх вістей від комісарів, що гетьман зняв визначений термін для комісії і полишив то собі-визначити їй час і місце пізніше 1). Супроти того посольство Шумовского має головним завданнєм привести хана до можливо енерґійної інтервенції у козацького гетьмана, щоб він твердо замирився з королем, себто зложив ясний і певний договір про ті умови, на яких козаки будуть служити королеві.
Починається від подяки ханові, що він таки посилає (отже її ще нема!) частину Орди проти Шведів і через своїх послів нахиляє військо Запорізьке до “постановлення спокою” (договору) з королем. Вдячно пригадуються заходи хана під Озірною, далі йде наведена вище історія ухиляння Хмельницького від договору. “Посол має вказати ханові і його візирові, що в тім анґажована честь хана, аби за його інтервенцією постановлений був мир (договір)-як був початий під Зборовим. Під Жванцем король теж не вирікався миру з козаками, як то удають-нібито ті панове, що трактували з візирем під Камінцем, не хотіли трактувати з козаками: навпаки, через візира вони трактували про мир з козаками”.
Треба вияснити ханові, що замиреннє з козаками (властиво приборканнє їх під владу короля) користне для Криму, “бо як би вони взяли гору і утворили окрему державу (potencya osobna), то стали б тяжкі й Ордам Татарським”. Коли козаки не будуть приведені до послуху королеві, не багато скористає з їх приязни й хан, “бо хоч війна для згоди, а згода для війни, але мир з кожним народом певніший, коли оден другого змусить”. Козаків, значить, треба доконче приборкати, а не покладатися на добровільні союзи з ними.
Небезпечні перспективи: Москва, за помічю козаків опанувавши в. кн. Литовське, може схотіти використати Шведську війну і поновити операції в в. кн. Литовськім, і тоді треба буде звернути проти неї литовське військо, що тепер оперує против Шведів. Або може схотіти звязатися з Шведами против Польщі. В обох можливостях конче потрібне замиреннє Польщі з козаками. Після сього замирення хан з козаками з усею силою-лишивши яких кільканадцять тисяч Орди королеві пішов би з усім військом козацьким на Москву; там узяв б велику здобич, відтяг Москву і козаків від Литви і не дав би козакам змоги сполучитися з Шведами; треба тільки з тим поспішатись.
