Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
ДЕНІ ДІДРО
(1713 — 1784)
французький філософ, письменник, просвітитель
Якщо ми бажаємо, щоб філо-
софи прогресували, доведемо
народ до рівня філософів.
Дені Дідро
У музеї міста Женева
зберігається один із кра-
щих портретів французь-
кого філософа, просвіти-
теля і письменника Дені
Дідро роботи українсько-
го художника Левицького.
Цей портрет часто публі-
кують на сторінках укра-
їнських часописів та інших
видань,
коли
висвітлю-
ється творчість філософа.
Портрет передає не тіль-
ки зовнішній вигляд ста-
ріючої людини, яка зазна-
ла багато злигоднів у житті, але
дозволяє
зрозуміти
складний душевний стан цього великого мислителя,
шляхетність його душі.
Дені Дідро народився 5 жовтня 1713 року в місті
Ланґрі (провінція Шампань) в заможній родині реміс-
ника. Дені був старшим сином, і батьки бажали, щоб
він став священиком. Восьмирічного хлопчика відда-
119
ли до Ланґрського єзуїтського колежу38, де він у два-
надцять років був тонзурований39 і відправлений для
продовження навчання в єзуїтський колеж д'Аркур у
Парижі. Тут Дені виявив цікавість до природознавчих
наук і категорично заявив батькові, що відмовляєть-
ся від духовної кар'єри. Батько відмовився його утри-
мувати, і Дені майже десять років заробляв на жит-
тя приватними уроками та випадковими заробітками,
інколи голодуючи. Основним його заняттям в цей час
було читання книг, головним чином творів філософів
Бекона, Декарта, Спінози, Лейбніца, а також ґрунтов-
них праць з різних галузей науки і техніки.
У 1743 році Дідро таємно повінчався з дочкою ку-
пецької вдови Шампьон. Від шлюбу народилися діти і
серед них Марія-Анжеліка, яка стала першим біогра-
фом батька. Родинні обов'язки змусили Дідро до енер-
гійних пошуків коштів, і він почав займатися система-
тичними перекладами з англійської мови.
1746 року Дідро видає «Філософські думки», в яких
стримано висловився проти аскетичного придушен-
ня плоті і віри в дива, а в «Листі про сліпих на науку
зрячим» (1749) вже неприховано виступив проти ре-
лігії, заперечуючи всяку філософію, яка не спираєть-
ся на вияв почуттів і суперечить розуму. Висловлюва-
ти подібні погляди у пресі було небезпечно. Почалися
обшуки і допити, після чого Дідро був ув'язнений. Гро-
мадське співчуття було на боці філософа, в тюрмі його
відвідували друзі, знайомі, однодумці, серед них Жан
Жак Руссо40. Після сорокаденного ув'язнення Дідро
з тріумфом було звільнено. Він стає постійним відві-
дувачем салону вченого Поля Гольбаха, де збирали-
120
ся найвидатніші уми — філософ Гельвецій, математик
Д'Аламбер41, американський просвітитель Франклін,
англійський письменник Стерн.
У 1748 році Дідро пише роман «Нескромні скарби», в
якому виявилися його надзвичайна спостережливість
і невичерпна фантазія. Роман містить в собі сатиричні
описи побуту та звичаїв знаті. Цим романом Дідро за-
явив, що у Франції з'явився новий белетристичний та-
лант.
Тоді ж він задумав величезний проект — створен-
ня «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, ми-
стецтв та ремесел». Дідро склав план «Енциклопедії» і
очолив її видання. До роботи над нею він залучив ви-
датні інтелектуальні сили тогочасної Франції. Актив-
ними енциклопедистами були французькі філосо-
фи, вчені, письменники, публіцисти Ж.Л.Д'Аламбер,
Ж.Бюффон, Вольтер, К.Гельвецій, П.Гольбах, Е.Б. Кон-
дільяк, Г.Б.Маблі, Ш.Л. Монтескьє, Ж.Ж. Руссо, А.Тю-
рґо та інші. Більшість з них були прихильниками ма-
теріалістичного світогляду. Вони обґрунтовували свій
світогляд фактами природознавства, всі явища приро-
ди і суспільного життя піддавали критичному аналізу.
Енциклопедисти чітко висловили своє негативне став-
лення до феодального устрою, станових привілеїв, аб-
солютної монархії, релігії, втручання церкви в полі-
тичне життя. З боку влади розпочалися репресії і томи
«Енциклопедії» виходили напівлегально. З їх виходом
популярність видання зростала, збільшувалася кіль-
кість передплатників, томи повністю або частково пе-
рекладалися основними європейськими мовами.
Почате у 1751 році видання «Енциклопедії» було пе-
121
рервано на 28-му томі через те, що Дідро витратив усі
свої кошти. Щоб продовжити випуск чергових томів,
він вирішив продати свою унікальну бібліотеку. Про-
позиція придбати бібліотеку надійшла від російської
імператриці Катерини ІІ42, яка скуповувала в Європі
колекції творів мистецтва та рідкісні книги. У 1765 році
Дідро продав їй свої книги і рукописи за 16000 ліврів43.
При цьому імператриця поставила обов'язкову умову,
щоб філософ до кінця життя був хранителем бібліоте-
ки і поновлював її новими книгами. За це Катерина ІІ
призначила йому платню в розмірі 1000 ліврів на рік,
яку він отримав за п'ятдесят років наперед. Таким чи-
ном, не залишаючи Парижа, Дідро став бібліотекарем
Катерини ІІ. Після смерті Вольтера Катерина ІІ купи-
ла його бібліотеку, яка складалася з 7000 томів, і при-
єднала її до книг Дідро, збагативши цим придбанням
свою величезну колекцію книг і рукописів.
Продаж бібліотеки дозволив закінчити видання «Ен-
циклопедії». У 1780 році вийшов її останній 35-й том.
Дідро віддав цій грандіозній праці, яка тривала 30 ро-
ків, усі свої духовні сили і матеріальні кошти. Видання
«Енциклопедії» мало велике значення для пропаганди
матеріалізму і просвітництва, для розвитку світової
прогресивної думки та ідеологічної підготовки Вели-
кої французької революції 1789-1794 років, яка лікві-
дувала феодально-абсолютистський устрій, проклала
шлях для розвитку прогресивної соціально-економіч-
ної формації — капіталізму, заклала основи револю-
ційно-демократичних традицій французького народу.
Катерина ІІ, ще бувши великою княгинею, захо-
плювалася творами французьких філософів-просві-
122
тителів Монтескьє, Вольтера, Д'Аламбера, Дідро, вела
з ними листування. На початку царювання вона мала
ліберальні погляди, розмірковувала про освічену мо-
нархію, готова була радитись із французькими філо-
софами з питань розумного управління країною. Проте
захоплення енциклопедистами та їх ідеями продовжу-
валось недовго. Незважаючи на це, вона наполегливо
прагнула заманити Дідро в Росію, щоб його приїздом
прикрити своє лицемірне захоплення енциклопеди-
стами, накинути флер44
на непривабливу дійсність
свого правління і набути репутації освіченої монархи-
ні. Дідро дякував за неодноразове запрошення, але від
приїзду утримувався. Вперта мрія Катерини ІІ про те,
щоб Дідро побував у Росії і щоб ця подія залишилась в
історії її царювання, здійснилась 1773 року.
Дідро пробув у Петербурзі п'ять місяців, з кінця ве-
ресня 1773 року до кінця лютого 1774 року. Свій приїзд
він пов'язував з надією сприяти прогресу «освіченої
монархії» в Росії. Дідро вірив у можливість перекона-
ти і умовити Катерину ІІ провести ряд важливих ре-
форм, скерованих на розкріпачення народу.
Імператриця привітно розмовляла з філософом,
вислуховувала його поради щодо послаблення крі-
посницького права, впровадження в країні консти-
туційної монархії, забезпечення гідного життя сво-
їм підданим. Він наполегливо стверджував, що навіть
