Історія України-Руси. Том 9. Книга 2 - Грушевський Михайло Сергійович (книги без регистрации бесплатно полностью .TXT) 📗
“І гетьман на се сказав: Се правда, що під Гусятином забороняли його здобувати, але се не тому що берігли Ляхів, але тому що по тих городах богато православних християн, і (крім того) думали ми про те, щоб зробити головне: побити кварцяне військо і гетьманів та йти в Польщу: добувати там корунні городи, де Ляхи живуть, та їx приводити в підданство цареві. А (люди Бутурлина) тому нашому замислові не підпорядковувалися, пішли за шарпаниною, ганялися за користю (добичею)”.
Як бачимо, в своїй офіціяльній реляції, післаній з театра війни, Бутурлин сього епізоду не спомянув, і мабуть розповів вже його при кінці року, в серії всяких розходжень, що виявилися між ним і козаками підчас сеї кампанії; Гусятинський епізод належав, очевидно, до ранніх інцидентів в сій серії, і Бутурлин ще не вважав потрібним його підчеркувати.
В другій половині серпня козацьке військо було під Камінцем, не ясно як довго. Правда, звісний уже нам кореспондент з Полісся, той що повідомив про переїзд Ф. Виговського на переговори до Київа, дає про се дуже катеґоричні відомости, але вони при провірці виявляють свою непевність. Він пише 13 серпня що чув в тих днях: Хмельницький був під Камінцем, але захопити його несподіванкою не вдалось: козаки скочили були до брами, але їх відбили ручною зброєю і з гармат, а пустивши воду наоколо міста, припинили тим приступ. Хмельницький стояв під містом три дні; чимало шляхти, заставши по домах неприготованою до нападу, він побрав у полон, декого й побито. На кілька миль наоколо він велів попалити не тільки села, але й збіже в полях; фільварки підміські теж відходячи спалено. “Плян його був іти на Волощину, зійтися там з старим господарем і осадити його на панстві, але що застав Волохів сильними і приготованими, не відважився пробувати і повернув відти під Бар. Бо Волохи, військо Ракоція, Мунтяне і 15 тис. Турків з яничарами, що прислав баша сілістрійський, чекали його під Сучавою, тай Татари прийшли до Волохів з Буджаків, з степів Тягинських. Довідавшися про се Хмельницький післав Виговгького з частиною війська на Україну, з огляду на Татар, сам став під Баром, а Богуна з 20 тис. післав під Острог-знищити Яніцкого, і благословляючи в ту дорогу наказав, аби конче постарався здобути Олику і кола на колі не лишив-“а коли будеш більш війська потрібувати, присилай до мене”. А сам мав іти на Львів чи на Дубно” 5).
Тут коли не все, то богато фантастичного. В початках серпня мабуть був якийсь козацький приступ під Камінець. Воєвода Стефан 23 серпня 6) сповіщає Ракоція, що козаки від 19-го почали енерґичніше приступити до Камінця і не знати чим се скінчиться. Коронний гетьман попробував був післати туди молдавською стороною на Сороки і Хотин 300 німецької піхоти на ратунок, але вона спізнилась і не могла вже дістатися до Камінця, бо козаки його окружили; від гетьмана приходили післанці по провіянт для війська, і Виговський про се ж переказував.
Чи був тоді під Камінцем сам Хмельницький, не знати 7), але при кінці серпня і в перших днях вересня був певно: тверду дату сього походу з-під Камінця, 3 н. с. вересня він дає в листі до царя, писанім два дні по відступі, в таборі під Скалою.
Гетьман відповідав цареві на повідомленнє про новий московський тріумф-погром литовської армії і підданнє Вильни цареві в останніх днях липня ст. ст. Гетьман висловлюючи свою радість з сього приводу писав про свої операції: “Ми зійшовшися з В. В. Бутурлиним і всім військом в. ц. в. прийшли аж під самій Камінець Подільський і обложивши його хотіли здобувати, але розсудивши, щоб на приступах не потратити війська, а ще більше-почувши про коронних гетьманів, що вони збирають військо під Львовом і Глинянами, ми до них як до голови рушили з-під Камінця з усім військом дня 24 августа. Просто під Львів і Глиняни, щоб там над гетьманами і військом їx промишляти”.
При тім повідомляв, що з Запоріжжя і від воєводи Стефана одержав він відомости, що хан рушився сам і всі Орди рушив: частину пустив на українські сторони і вже в Очакові і Тягині чимало їx переправилося і стало підпадати під пограничні міста, а сам хан з иншою частиною йде в поміч Ляхам. Сілістрійський баша відводив хана від того-щоб він на козаків війни не підіймав, але хан йому відказав: “Не тільки що сам піду Ляхам у поміч, але й велю иншим ордам пустошити козацькі городи”. Останні відомости говорять, що він уже наближається до Очакова, а перед собою виправив великий під'їзд, котрого треба пильно вистерігатися. Гетьман же тим не менше мав далі замір промишляти над Ляхами 8).
Примітки
1) Сибир. прик. ст. 1636 л. 566 і білгород. ст. 382 л. 310. Про сей інцидент моя статейка в ювілейнім збірнику ак. Студинського.
2) Брульон царського листа 23 с.с. вересня, й інструкція послові Борятинскому, що він має говорити гетьманові на авдієнції-Сибир. прик. ст. 1636 л. 576-584. З них видко, що реляція Бутурлина була отримана в ставці 15 с.с. вересня; очевидно, се приїзд сеунщиків, записаний під сим днем 15 вер. в дворцових розрядах: “пригнали” сеунщики В. Бутурлина, Г. Ромодановского і А. Бутурлина з оповіщеннєм про здобуті городи: Гусятин, Бар, Зіньків, Краснопіллє, Ягольницю, і підданнє Павла Потоцкого з Чортковим (Дополн. с. 8).
Павла Потоцкого зараз же з-під Камінця відіслано до царя; про се довідуємося з такої переписки: Федір Мурцов з товаришами, що відвозили його до Київа, 7 вересня с. с. були виправлені відси в свої полки, але дійшовши до Старого Костянтинова і Межибожа довідалися, що дороги заступили польські й литовські люди, тому мусіли вернутися до Київа-Приказного стола Розряда ст. 70 л. 251.
3) Transsylvania I с. 443. Далі побачимо (с. 1106), що посольство виїхало дещо пізніш-5 серпня н. с., мабуть щоб узяти з собою послів до шведського короля, і виправив їx гетьман нібито з Браслава (Breszlavnal в мадярській передачі), “вибираючись на Сатанів”. Або воно помилка, або гетьман їздив з фронту до Браслава в тих днях?
4) Акты Ю.З.Р. III с. 575-7.
5) Теки Нарушевича 148 с. 481-2.
6) Так в друкованім-Transsylvania с. 438, може бути що в даті помилка, бо в тексті Стефан називає суботу вчорашнім днем, а неділя була 22 і 29.
“Що воєвода Стефан пише до воєв. Костянтина, нібито Камінець здобуто, не вірь тому в. м.-не буде того ні тепер, ні потім”- Ян Борош Ракоцієві 16 серпня, Моn. Hung. XXIII с. 229. “Козак не міг здобути Камінця, пішов геть-чи піде далі на Польщу, чи назад до Чигрина, ще не маємо відомости” (Ракоцій 11 вересня-Trans. І. с. 473).
7) Єміоловский пише в своїх мемуарах, що Хмельницький стояв з Москвою під Камінцем кілька тижнів; Кубаля цитуючи його означає точно: 3 тижні (с. 298)-мабуть за Єрличом, що рахує камінецьку облогу на півчетверта тижня, і десять штурмів, що скінчилися нічим.
8) Московський переклад в Сибир. ст. 1636 л. 560-5, дата: “Писан в таборе под Скалою дня 26-го августа лЂта 1655”
ПОСОЛЬСТВО ВІД ШВЕДСЬКОГО КОРОЛЯ І РАКОЦІЯ У ГЕТЬМАНА, ПЕРЕГОВОРИ З РАКОЦІЄМ І ОБОМА ГОСПОДАРЯМИ, ПОЧАТОК ВОЄННОЇ КООПЕРАЦІЇ, УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКА ВІЙСЬКОВА КОНВЕНЦІЯ-М. ВЕРЕСЕНЬ, ЗНОСИНИ З ШВЕДАМИ ЗОЛОТАРЕНКА.
Найважнішого одначе, що діялось під Камінцем, гетьман не написав-а се був приїзд посольства від шведського короля і від Ракоція. На жаль, у нас тільки два листи, що констатують сі факти, але не вводять у самий зміст переговорів. Оден се лист гетьмана до шведського короля, без дати. Гетьман висловлює радість, що шведський посол Олександр Юлій Торкват по всяких небезпечних пригодах дістався до козацького (“нашого”) табору під Камінцем і переказав від короля обіцянки приязни і помочи. Те що король запропонував через нього, військо Запорозьке у всім ухвалило, “і ми полишивши облогу міст, і самого Камінця, в найкоротшім часі йдемо негайно на Львів і там будемо чекати дальших бажань в. кор. мил.”. Перед приїздом Торквата гетьман виправив з Данилом свого уповаженого Івана Тафларія, але незалежно від того і через Торквата богато переказує королеві устно і поручає себе дальшій ласці короля 1).
