Приватне життя феномена - Гуцало Євген Пилипович (онлайн книга без txt) 📗
— Натура — ось справжній предмет зображення для художника,— мовив бородань, сиплючи на мене іскристим космічним пилом зі смоляної безодні очей.— І коли художник не йде до натури, то натура сама приходить до художника або ж приводять її на налигачі. Даруйте за афоризм, але навіть налигана натура — це натура. Таким чином отут,— бородань жестом руки показав на фойє,— все буде створено з натури. Корова — це перша ластівка, знову ж таки даруйте за каламбур. За першою ластівкою появляться й інші.
— Які саме? — несміливо поцікавився я.
— Я намалюю на оцій стіні корів і телят, свиней і овець, курей і качок, індиків і гусей.
— Птахів буде загнано осюди в фойє?
— Тільки так можна домогтись ефекту найбільшої правди, а мистецтво — завжди правда... Крім того, намалюю й сучасну потужну механізацію, якої вдосталь у колгоспі «Барвінок».
— Трактори й комбайни? —поспитав я.— Лінію високовольтної передачі?..
— І трактори, й комбайни, й лінію високовольтної передачі,— сипнув твердими словами, наче жолуддям із решета.— А техніку треба відтворити так, щоб була справжніша, ніж її випускають на заводах. Щоб у будь-яку хвилину могла зійти з картини! — Очі його палахкотіли гострим крижаним блиском, а чорні брови здригались, мов крила беркута в передчутті польоту.— Так, щоб техніка могла зійти з картини й своїм ходом податись на колгоспні поля, аби орати й сіяти, копати й молотити. Ось якої сили мають бути мій хист і мій пензель! І я неодмінно доможусь такого ефекту.
— Даруйте,— мовив я спантеличено,— а техніку ви теж малюватимете з натури?
— З натури! Бо немає інших шляхів, щоб домогтись максимальної правди. Різні художники дотримуються різних принципів. Для одного солодка брехня краща гіркої правди. Для другого — розумна брехня краща дурної правди. У третього буває стільки правд, скільки ніг у гадюки. А хіба мало таких, що сповідають у мистецтві принцип: на вербі — груші, а на осиці — кислиці? Та я не з таких. Мистецтво — це життя, і життя — це мистецтво.
— Отже, сюди, в фойє, заведуть трактори і комбайни, щоб малювати їх із натури? — Я розгублено обдивлявся кругом.— Либонь, через двері не пройдуть, особливо комбайн «Нива»...
— А не пройдуть, то колгосп виламає стіну — й пройдуть! — Весь його вид цвів страшним, нелюдським натхненням, яке мимоволі передавалось і мені, остуджуючи мозок.— Пройдуть!
— Отже, ви сповідаєте істину, що мистецтво потребує жертв?
— Ще й яких жертв!
Корова крутнула хвостом і протяжно мукнула, наче своїм ревом кидала гостру репліку в нашій розмові про мистецтво. Мені здалось, що корова не заперечує тези про необхідність жертв в ім’я мистецтва. Звісно, якби заперечувала, то не стояла б слухняно зараз у фойє яблунівського Будинку культури, а паслася б у вечірньому лузі в колгоспній череді.
— Прогрес у техніці неминучий, так само прогрес не обмине сільського господарства,— мовив я.— Отже, з часом ваш настінний живопис застаріє, ваші фрески виглядатимуть як анахронізм...
Глибокі зморшки на чолі бороданя затріпотіли напружено, мовби то рухалась вулканічна лава по схилах кратера. На мить здалось, наче я бачу трудне народження живої думки.
— Мій живопис повинен іти в ногу з часом, у ногу з прогресом! — вигукнув.
— Як ви думаєте досягнути такого феномена?
— Модернізується техніка — має модернізуватись і зміст картини. Розумієте? Наприклад, промисловість освоїла випуск нових марок збиральних агрегатів, а «Колос» і «Ниву», списано в тираж. Що маю чинити я, живописець, щоб моє мистецтво не стало жертвою минущої злободенності? Я приїжджаю в цю саму Яблунівку — й замість старої марки збирального агрегата малюю нову. І вже ніхто не звинуватить мене у відсталості чи ретроградстві... Змінюються реалії дійсності — має змінюватись і зміст мистецтва! Я давно вже виношую ідею рухомого живопису, розумієте? Такого рухомого, як кіно чи телебачення. Я пишаюсь, що пріоритет у рухомому живописі повністю належить мені.
Сурма заголосила протяжно, лунко, з баритональними хрипами — це корова ревла урочисто, славлячи, очевидно, цей пріоритет у рухомому живописі.
— Здорово! — мимоволі вигукнув і я, поділяючи щире захоплення тілистої корови червоної масті.
— Ще б пак! — не без гордості мовив бородань, чухаючи корову між рогами.— Я — за принципово нове мистецтво. За таке, скажімо, яке нічим не відрізнялося б від натури, яке було б адекватне натурі. Всі мріють про успіхи, про шедеври, про етапні вершини в творчості...
Він примружився, проте в щілинках повік не пригасли зіниці, що нагадували далекі зоряні галактики, а тільки свічення їхнє стало ще гостріше, набрало сатанинського виблиску.
— Мрію про час, коли оця корова, намальована на стіні, доїтиметься!
Задер голову, втупившись поглядом у стелю, і проказував у незбагненному трансі:
— Так, доїтиметься!.. І, можливо, навіть даватиме молока більше, ніж її живий прототип! Я мрію про той час і про таку силу мистецтва, себто свого рухомого живопису, коли намальована череда даватиме молоко й масло, сир і сметану.
— А також шкіру, шерсть, роги?—несміливо підказав я.
І, все ще перебуваючи в трансі, в стані ясновидющості й провісництва, бородань підхопив:
— Так, даватиме шкіру, шерсть і роги! Подвійна вигода від мистецтва — з одного боку, незаперечний естетичний вплив на людей, на їхні душі, а з другого боку, величезний економічний ефект.
— Значить, вівці...
— Вівці даватимуть руно! Каракуль! Шашлики! Модні жіночі кожушки!
— А намальовані кури...
— Біле дієтичне м’ясо! Яйця й перо! Вся Яблунівка спатиме на перинах!
— А коні...
— Згодом можна буде збудувати іподром. Ви знаєте, що таке кінні перегони? Ні, ви не знаєте, що таке кінні перегони. Ви вже навіть забули, що таке кінська ковбаса. Засади мого рухомого живопису здатні відновити кінське поголів’я в Яблунівці, повернути колгоспникам красу кінських перегонів і смак сухої кінської ковбаси.
— Прекрасна перспектива!— захоплено вигукнув я, переймаючись небуденною сміливістю мистецьких ідей, якими фонтанував бородатий художник біля корови червоної масті.— І, либонь, мінімальні затрати на корми? Затрати тільки на фарби та пензлі, еге?
— Такий метод рухомого живопису передбачає не затрати на корми, а затрати розуму, серця й таланту художника. Чим більше генія, дарованого матір’ю і рідною землею, вкладе майстер у своє творіння, тим помітнішими будуть його досягнення.
— Отже, чим більший талант — тим вищі надої молока?
— Більший мистецький талант прямо спричиняється до сортності колгоспної череди, до її продуктивності по м’ясу й молоку. У нездар та епігонів будуть найнижчі показники в районі. Нездари й епігони не вийдуть у маяки, до них не приїжджатимуть запозичувати передовий досвід, їхні портрети нічого не прикрашатимуть і їхні імена ніде не фігуруватимуть, а пам ять про них не збережеться в серцях вдячних і ситих нащадків. Таким чином, заохочуватимуться тільки справжні обдарування. Роль і значення індивідуальності в рухомому живописі зросте до небачених масштабів. І хай поки що малюють одиниці, об’єднані чи й не об’єднані в творчій спілці, домагаючись більшого чи меншого економічного ефекту. А в недалекому майбутньому — я вірю, я провіщаю! — всі народні маси піднімуться до свідомої художньої творчості, всі малюватимуть, дбаючи про великі естетичні і господарські результати. Дефіцит завтрашнього дня — це дефіцит на фарби та пензлі, бо свій хист пробуватиме старе й мале, скалічене й недуже. Будуть обмальовані стіни й стелі, дахи й димарі, тепловози й електровози. Знайдуться сміливці-авангардист?И, що прокладатимуть нові шляхи в новому мистецтві, щоб воно не стало рутинним, то вони в неземній своїй гордості малюватимуть на хмарах і небесах. Виникнуть школи й напрямки, групи й угрупування, та гору завжди триматиме реалістичний напрямок, який я закладаю вже сьогодні своєю працею у Яблунівці. Перемогу йому постійно забезпечуватиме девіз: сила рухомого живопису — у високих економічних показниках.
