Mybrary.info
mybrary.info » Книги » Разное » Щит і меч - Кожевников Вадим Михайлович (список книг .txt) 📗

Щит і меч - Кожевников Вадим Михайлович (список книг .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Щит і меч - Кожевников Вадим Михайлович (список книг .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте mybrary.info (MYBRARY) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Знову в камері все блищало, знову Вайс займався гімнастикою, півдня витрачалося на багатокілометрові подорожі, а під час них він у думці перечитував улюблені книжки або розігрував знову-таки в думці шахові етюди.

Дні Вайс лічив за кількістю мисок з баландою, які він одержував. Бо тут, у каморі, не було ні дня, ні ночі. Із пронизливою люттю світила стоватна лампа, здавалося, виїдаючи пекучим, мов сірчана кислота, світлом очі. Але після того як відвідини Вайсової камери цими двома особами припинилися, стоватну лампу замінили зовсім слабосилою, — вона червонясто тліла двома волосинками. І в камері стало — темно, мов у ямі, і холодно, мов у ямі. Очевидно, сильна лампа нагрівала повітря, і, можливо, її яскраве світло не давало виникнути непереборному відчуттю холоду, а тепер він безперестану мучив Йоганна.

Смертний вирок не переставав висіти над ним. Та він привчив себе не думати про нього.

На кожний новий день він давав собі завдання. Наприклад, пройти пішки з Москви до Баковки і знову повернулися в Москву — значить 46 кілометрів, спочатку в думці дивитися направо, а повертаючись — назад — наліво, і Він вигадував страшенно складні гімнастичні вправи, математичні завдання.

Був час, коли він вагався: чи не поступитися? Розповісти все, що йому відомо про таємну дипломатію Шелленберга, і цим купити бодай тимчасову волю. Однак, ретельно зваживши всі «за» і «проти», він прийшов до висновку: якщо його не стратили досі, то тільки тому, що не вдалося вирвати в нього ніяких відомостей. А коли він стане порожній, його знищать, як знищують використані пакети від секретних документів. Крім того, очевидно, його стійкість навіяла гестапівцям думку, що в політичній секретній службі він важливіша постать, ніж вони досі гадали.

А найголовніше, над Шелленбергом та Мюллером стоїть Гіммлер, і Шелленберг діє за дорученням Гіммлера. І якщо Мюллер використав відомості Вайса проти Шелленберга, про це знатиме Гіммлер. Він помирить Шелленберга з Мюллером, і вони обидва після примирення (а може, і до нього) постараються розправитися з Вайсом. Звичайно, він міг би вислизнути від їхньої помсти, піти в підпілля, наприклад, у групу Зубова, але це значить згубити кар'єру Йоганна Вайса, а щоб дістатися на Вайсове місце, багатьом радянським розвідникам доведеться піти на смертельний риск. Ні, треба боротися за своє життя в ім'я збереження життя Йоганна Вайса.

Навіть тюремні наглядачі пройнялися повагою до цього в'язня, присудженого до смерті, який з такою упертістю опирався психічному й фізичному руйнуванню, здавалося, неминучому в умовах, коли кожний новий день може стати останнім днем.

Він був дисциплінований в'язень, завжди бадьорий, привітний. І ніколи не втрачав почуття власної гідності.

Поступово Вайсові пощастило зламати двох наглядачів — старих професіоналів-наглядачів. В'язні викликали в них меншу цікавість, ніж кролі в клітках.

Вони почували до Вайса дещо схоже на прихильність, як до зразкового в'язня, і почали робити йому маленькі послуги. Вайс дістав змогу читати книжки. У заглибленому читанні він діставав душевну рівновагу, здібність спостерігати себе ніби збоку. І коли він дістав цю здібність, він пройнявся до себе довір'ям, спокійною впевненістю, що не втратить контролю над собою ні в яких умовах.

Наприкінці липня до Йоганна раптом прийшли наглядачі. Він подумав: «Поведуть на страту».

І здивувався, що не впадає у прострацію і не відчуває ні жахливих здригань, ні навіть бажання думати про що-небудь значуще в ці останні хвилини.

Мабуть, він так утомився думати про смерть, що розучився боятись її. Однак його повели не туди, де відбувалися страти, а поверхом вище, де містилися загальні камери. Ідучи коридором, він чув, як грюкали залізні двері, човгали по бетонній підлозі чиїсь ноги, стукали куті підбори охорони.

Повз нього пройшов армійський німецький генерал із скрученими на спині руками й розбитим обличчям. Спина генералова здавалась увігнутою: з такою силою двоє есесівців підштовхували його ззаду стволами автоматів.

Загальна камера, де несподівано для себе опинився Вайс, нагадувала армійську казарму — стільки тут було офіцерів. Але вони мали вигляд вояк, які щойно здалися в полон ворогові, що застукав їх зненацька.

Ворог зірвав з них погони, видер разом із сукном мундирів знаки нагороди; деякі були побиті, двоє із слідами поранень лежали на підлозі.

Крім армійських, тут були і люди в цивільному. Один чогось у шовковій піжамі та хатніх хутряних пантофлях.

Ліжка в три поверхи, подібні до етажерок, всі були зайняті старшими офіцерами. Решта або сиділи, або лежали на бетонній підлозі.

Осторонь від усіх сидів, притулившись спиною до стіни, чоловік у цивільному. Скривавлена голова його безсило звісилася на груди, він був непритомний, але ніхто не звертав на нього уваги.

Вайс налив у металевий кухоль води, узяв пачку паперу, яка лежала на полиці над парашею, скатав з неї тугі кульки, поклав їх на підлогу, запалив і на цьому крихітному багатті нагрів у кухлі воду, обмив голову пораненому і обклав рану таким самим папером. Потім одірвав од подолу своєї нижньої сорочки довгий лоскут і перебинтував йому голову.

Вайс помітив, що в'язні уважно слідкують за його маніпуляціями. Закінчивши, він підвівся з підлоги, оглянув усіх і сухо промовив:

— Однак, панове, це не по-солдатськи — відмовити пораненому в допомозі.

— Це що — повчання? — роздратовано спитав білобрисий офіцер.

— Так, — сказав Вайс, — повчання. — І порадив: — Пильнуйте нерви, вони ще вам згодяться.

Рушив до ліжка, де сидів, звісивши ноги, сивий офіцер, видно, старший тут за званням, бо всі інші поглядали на нього з деякою поштивістю. Виструнчився перед ним, представився:

— Обер-лейтенант Йоганн Вайс, засуджений до страти через повішення.

— Уже? — тільки й спитав офіцер.

І раптом з верхнього ліжка Вайс почув вражений голос Гуго Лемберга:

— Мій боже! Ви живі?

Вайс усміхнувся Гуго. Той зіскочив з ліжка на підлогу, обійняв його.

— Не можу сказати, що радий бачити вас тут, але збрехав би, якби приховав своє суто егоїстичне задоволення від нашої зустрічі, — признався Йоганн.

— Ви поводитесь молодцем!

— А що мені ще залишається?

— Ви знаєте, що сталося?

Вайс похитав головою.

Гуго став шепотіти йому на вухо:

— Пам'ятаєте полковника Штауфенберга, ну того, без руки, ви познайомилися з ним у мене?

Вайс кивнув.

— Полковник зробив замах на життя Гітлера, але невдало: бомба вибухнула, а Гітлер врятувався. Кажуть, він при цьому промовив історичну фразу: «Ох, мої нові штани — я ж тільки вчора їх надів!»

Обличчя Гуго сіпалось, зіниці розширились, він істерично розсміявся.

— Може, дати вам води? — спитав Вайс.

— Ні, не треба. — Гуго затримав Вайса і зашепотів, задихаючись: — Ви не уявляєте собі всієї тієї безодні зрадництва, боягузтва, що відкрилася в цій змові проти Гітлера! — Промовив з розпачем: — А я от не встиг застрелитися, як інші. І тепер мене повісять. Повісять, правда ж?

— А Штауфеиберг?.

— Його розстріляли разом з іншими в дворі при світлі автомобільних фар. Розстріляли ті, хто зразу ж зрадив справу, дізнавшись, що фюрер живий. Розстріляли ще до прибуття есесівців, щоб замести за собою сліди, а тепер деякі з тих, що розстрілювали, теж тут — онде один з них лежить на ліжку. — Крикнув несамовито: — Все загинуло, Вайсе, все! — Помовчав. Потім сказав хрипким голосом: — Останні слова Штауфенберга перед розстрілом були: «Хай живе вічна Німеччина!» — Спитав з надією: — Але ви, можливо, помітили: мої погляди відрізнялись від думок Штауфенберга? «Хай живе велика Німецька імперія!» — от що крикнув би я, бувши на його місці.

— Очевидно, ви ще матимете таку можливість, — стримано сказав Вайс, зрозумівши, що навіть перед лицем смерті Лемберг вважає за потрібне підкреслити, як різняться його політичні погляди від позицій Штауфенберга.

Але, хоч би там як, завдяки Гуго всі ув'язнені тут офіцери признали у Вайсі людину свого рангу і пройнялись до нього довір'ям. Йоганн досить швидко зайняв становище старшого, і не тільки як досвідчений в'язень, але і завдяки своєму вмінню організовувати будь-яких людей у будь-яких умовах.

Перейти на страницу:

Кожевников Вадим Михайлович читать все книги автора по порядку

Кожевников Вадим Михайлович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybrary.info.


Щит і меч отзывы

Отзывы читателей о книге Щит і меч, автор: Кожевников Вадим Михайлович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор mybrary.info.


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*