Історія України-Руси. Том 2 - Грушевський Михайло Сергійович (онлайн книга без TXT) 📗
Важнїйша лїтература: D'Ohsson Histoire des Mongols, 1834·, I-IV; Hammer-Purgstall Geschichte der Goldenen Horde, 1840 (перестаріла вже), Березинъ Очеркъ внутренняго устройства улуса Джучіева (Труды востс. отд. археол. общ. т. VIII), йогож Первое нашествіе Монголовъ на Россію Ж. М. Н. П. 1853, V і Нашествіе Батія на Россію — ib. 1855, IX, Кунїка в II т. Уч. Зап. Акад. по І и III отд. Erdmann Temudzhin der Unerschutterliche, Leipzig, 1862, Wolff Geschichte der Mongolen, Breslau, 1872, Howorth History of the Mongols, London, 1870, Strakosch-Grassmann Der Einfall der Mongolen in Mitteleuropa in den J. 1241 u. 1242, 1893, Cahun Les Revolutions de l'Asie — Lavisse et Rambaud Histoire generale II, 1893, йогож Introduction a l'histoire de l'Asie. Turcs et Mongols des origines a 1405, 1896. Olcsvary A muhi csata (Szazadok 1903) (про похід на Угорщину (1241 р.).
16. Чорноклобуцька кольонїзація на Руси — її слїди в сучасній топоґрафії й питаннє про її впливи на український етнїчний тип.
Спостереження над топоґрафічною термінольоґією України дають інтересні вказівки на район турецької чи чорноклобуцької, уживши старого київського терміну, кольонїзації, і при бідности історичних звісток віддають нам часом цїнні прислуги. Нпр. роспростореннє їх на правім боцї Роси (в Таращанськім повітї) дає першорядний доказ, що пороська кольонїзація XII-XIII в. переходила значно за Рось; анальоґічні назви в Переяславщинї, Чернигівщинї, на Волини служать майже одинокими вказівками на розміщеннє тих осад. Тому пожадано, аби місцеві люде доповняли своїми звістками викази назв і урочищ. Не претендуючи на повноту, я вказую такі назви тут. І так маємо в Чернигівщинї: Печенюги в Новгород-сївер. пов., може й Печеники в Стародубськім, Торкин у Стародубськім, Козар і Козари в Козелецькім, Козаричі в Суразькім. В Полтавщинї: Вел. і М. Каратуль в Переяславськім, Козариха в Гадяцькім. В Харківщинї c. Печенїги в Чугуєвськім пов. і гора Печенїги коло Чугуєва, Торчинове городище в Богодухівськім, Торське в Купянськім, Хозарське городище і коло нього ур. Хозаревське в Валківськім. В Київщинї: ур. Торч коло Безрадич у Київ. пов., Торчин і р. Торчанка (або Турчанка, приток Уші) в Радомисльськім, Торчиця на р. Торчицї і в сусїдстві — c. Торчеський степок в Таращанськім, также р. Торча (приток Тикича) і Торчицькі взгіря між с. Богатиркою і Литвинівкою, Велике і Мале Половецьке в Васильківськім, Кумановка в Бердичівськім (самий Бердичів дехто виводив від Берендичів); додам іще лїс Печенїжець коло Росави в Грамотах в кн. литовскихъ с. 20 (з XV в.). На Волини: Торчин у Луцькім, Половецьке в Житомірськім. В Берестейщинї — Половцї в пов. Берестейськім, на Чорній Руси — Торчицї в пов. Новгородськім. На Поділю: Торчин Литинського п., Торків Браславського, Куманівцї Литинськ., Куманів і Куманівка (його присїлок) в Проскур. В Галичинї: Берендьовичі і Торки в Перемиськім, Печенїя в Перемишлянськім (Петрушевич бачив в тім доказ, що сюди сягали печенїзькі кочовища (Н. сборн. 1865 c. 39) і се повторив проф. Дашкевич у своїй статї про грамоту Берладника (c. 370-1), в зовсїм катеґоричнім тонї.), Печенїжин у Коломийськім, могила Печенїги коло Звенигорода в Бобрецькім, Половцї в Чортківськім, Половець ур. коло Міновець в Сокальськім, Торки в Сокальськім, Торчиновичі в Самбірськім, Куманів у Тїшанівськім.
Перегляд сих осад і урочищ дає дещо й для питання, про асиміляцію і впливи чорноклобуцької кольонїзації на український етничний тип. Характеристично, що знані ймення ми стрічаємо по за степовим пограничем тільки в дуже рідких, спорадичних випадках; про асиміляцію ж пограничної кольонїзації говорити досить тяжко. Зрештою, хоч гадки про сю асиміляцію висловлювано досить часто, але дальше загальних висказів вони звичайно не йшли. Вкажу статї Ол. Яблоновского в історії української кольонїзації (Etniczna postac Ukrainy — Kw. Hist. 1893, Zrodla dziejowe XXII, гл. III і в иньших місцях, пок. Смірнова Значеніе урало-алтайскихъ племенъ въ образованіи к исторіи русской народности (ВЂстникъ самообразованія 1903 ч. 34-5). Той же погляд знаходимо у проф. Голубовского ПеченЂги с. 152, сильно заакцентував його й Бєлов у своїй Исторіи Россіи (1895 с. 7, 41), й ин. Сїж історичні погляди рішучо вплинули на д. Гильченка, що в своїх антролольоґічних студиях підносив турецькі елєменти в українськім антропольоґічнім типі. Свої примітки до сеї теорії, в значній мірі навіяної паралєлїзмом із финськими впливами на великоруську народність, подавав я в рецензіях на згадані працї в Записках Н. Т. ім. Шевченка — т. VIII, XVII, XVIII, LV.
Реєстр київських князів.
1 Володимир 979-1015
2 Сьвятополк син Володимира 1015-1019
3 Ярослав син Володимира 1019-1054
4 Ізяслав син Ярослава 1054-1068
5 Всеслав, з полоцької династиї 1068/9
6 Ізяслав, вдруге 1069-1073
7 Сьвятослав, син Ярослава 1073-1076
8 Ізяслав, в третє 1076-1077
9 Всеволод, син Ярослава 1077-1093
10 Сьвятополк, син Ізяслава 1093-1113
11 Мономах, син Всеволода 1113-1125
12 Мстислав, син Мономаха 1125-1132
13 Ярополк, син Мономаха 1132-1139
14 Вячеслав, син Мономаха 1139
15 Всеволод, внук Сьвятослава (7), з чернигівської династиї 1139-1146
16 Ігор, брат Всеволода (15) 1146
17 Ізяслав, син Мстислава (12) 1146-1149
18 Юрий, син Мононаха 1149-1150
19 Ізяслав (17), вдруге 1150
20 Юрий (18), вдруге 1150
21 Ізяслав (17) і Вячеслав (14) разом 1150-1154
22 Ростислав, брат Ізяслава (17) 1154
23 Ізяслав, внук Сьвятослава (7), з чернигівської династиї 1154/5
24 Юрий (18), в третє 1155-1157
25 Ізяслав (23) вдруге 1157-1158
26 Ростислав (22), вдруге 1159-1161
27 Ізяслав (23), в третє 1161
28 Ростислав (22), в третє 1161-1167
29 Мстислав, син Ізяслава (17) 1167-1169
30 Глїб, син Юрия (18) 1169-1171
31 Володимир, син Мономаха (11) 1171
32 Роман,син Ростислава (22) 1171
33 Михалко, син Юрия (18), з сузд. Династиї 1172
34 Рюрик, син Ростислава (22) 1173
35 Ярослав, син Ізяслава (17) 1174
36 Роман (32), вдруге 1175-1176
37 Сьвятослав, син Всеволода (15), з чернигів. Династиї 1176-80
38 Рюрик (34), вдруге 1180-1181
39 Сьвятослав (37), в третє 1181-1194
40 Рюрик (34), в третє 1194-1200?
41 Інгвар, син Ярослава (35) 1200?-1202
42 Рюрик в четверте 1203
43 Ростислав, син Рюрика 1204-1205
44 Рюрик в пяте 1205-1206
45 Всеволод Чермний, син Сьвятослава (37), з чернигів. дин. 1206
46 Рюрик в шесте 1206
47 Всеволод Чермний вдруге 1207
48 Рюрик в семе 1207-1210
49 Всеволод Чермний в третє 1210-1212
50 Інгвар (41), вдруге 1212
51 Мстислав, син Романа (32) 1212-1223
52 Володимир, син Рюрика 1223-1234
53 Ізяслав, син Мстислава (51) 1235
54 Володимир (52), вдруге 1236
55 Ярослав, внук Юрия (18), з суздальської династиї 1236-1238
56 Михайло, син Всеволода (45), з чернигівської династиї 1238-1239
57 Ростислав, син Мстислава (51 ?) 1239
58 Данило галицький 1240
99 Михайло, вдруге 1241-1246
100 Ярослав (55), вдруге 1246
*) Число поставлене в скобках при імени князя показує під котрим числом він приходить вперше в сїм реєстрі
Пояснення до ґенеалоґічних таблиць
Значки й скорочення при іменах: * родив ся, † умер, к. — коло, л. — після, пр. — перед, зг. — згадуєть ся, с. — син, д. — донька, а. — жінка, нешл. — нешлюбна жінка, підложниця, незв. — незвістний на імя.
Римські цифри з лївого боку означають ґенерації почавши від Ігоря. Звичайно в ґенеальоґіях рахують від Рюрика; хто схоче перевести на примяту в ґенеальоґіях схему, зволить додавати одиничку.
