Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (полные книги TXT) 📗
вав спроби австро-іспансь-
ких Габсбурґів встановити
свою гегемонію в Європі і
закріпив на тривалий час
політичну
роз'єднаність
Німеччини.
За ініціативою першо-
го міністра Франції карди-
нала Рішельє25 (15 85-1642)
Франція з 1635 року взя-
ла участь у Тридцятилітній
війні 1618-1648 років і очо-
лила антигабсбурзьку коа-
ліцію.
1644 року французький
Кардинал
Рішельє
уряд почав переговори із За-
(1585-1642).
74
порізькою Січчю з
метою запросити
на
військову службу
українських коза-
ків, які славились у
Європі своїм війсь-
ковим мистецтвом.
Переговори з коза-
ками вів французь-
кий посол у
Польщі
граф де Брежі. 21
ве-
ресня 1644 року він
повідомляв першо-
го міністра Франції
кардинала Мазарі-
ні26 (16 02-1661),
що
козаки
мають
дуже
здібного
полковод-
ця
Хмельницько-
го
і
той
«готовий
до-
Художник А. Манастирський.
помогти нам у цій
Запорожець. 1932рік. справі »
Переговори завершились успішно. Французький
уряд найняв на службу 1800 піших і 800 кінних коза-
ків, зобов'язавшись платити рядовим козакам по 12, а
полковникам і сотникам по 120 талярів. Запорожці ді-
стали право виступати своїм окремим з'єднанням. До
їхньої тактики французи погодилися не втручатися.
75
Козаки повинні були допомогти французам оволодіти
іспанською фортецею Дюнкерк.
У березні 1645 року загін козаків на чолі з майбут-
76
Голландський
«Флейт».
нім
гетьманом
України
Богда-
ном
Хмельниць-
ким
морським
шляхом на ві-
трильниках типу
«Флейт»27
при-
був із Ґданська
до французького
порту Кале. Загін
складався із двох
полків, якими ко-
мандували Сірко
та Солтенко. Пол-
ки зберегли свою
77
Українсько-французькі
зв'язки
в особах, подіях та легендах
організацію, з якою увійшли до складу французької
армії принца де Конде. З боку французів загоном ко-
мандував П'єр Шевальє28.
Дюнкерк, збудований як місто-фортеця, блокував
протоку Па-де-Кале з боку Північного моря і його обо-
роняв п'ятитисячний іспанський гарнізон. Система
оборонних споруд Дюнкерка робила його неприступ-
ним з суходолу. Фортеця була оперезана глибоким ро-
вом, наповненим водою, і високим валом з десятьма ба-
стіонами. З морем вона сполучалася каналом, вхід до
якого обороняв форт Мардік. Перед Дюнкерком лежа-
ла гола рівнина, вкрита сипучими пісками, а далі були
болота, річки, канали.
Французькі війська блокували фортецю із сухо-
долу, тому іспанці утримували її тільки з моря. На-
прикінці вересня 1646 року командир десятитисячно-
78
го корпусу австрійців генерал Пікколоміні спробував
прорвати блокаду, але зазнав невдачі.
Дюнкерк, одержуючи постачання з моря, здат-
ний був чинити опір ще довго. Треба було штурмува-
ти його з моря. І це здійснив Іван Сірко зі своїми коза-
ками. У ніч на 11 жовтня 1646 року козаки, захопивши
іспанські сторожеві кораблі, пропливли каналом повз
форт Мардік у місто. На суходолі вони підпалили ві-
тряки і цим освітили фортецю. Тиск козаків і францу-
зів був настільки потужний, що іспанці не витримали і
склали зброю.
Так штурмом із моря та суходолу була здобута не-
приступна фортеця Дюнкерк — опорний пункт іспан-
ців у Фландріі.
Французи гідно оцінили героїзм і військову май-
стерність козаків і встановили на березі протоки Па-
де-Кале бюст козацького полковника Івана Сірка.
79
ҐІЙОМ ДЕ БОПЛАН
(близько 1600 — 1673)
французький інженер-фортифікатор, картограф
Боплан увійшов в історію як один із найвидатніших
військових інженерів-фортифікаторів і картографів
17-го століття. Він народився близько 1600 року в Нор-
мандії і належав до однієї з найшляхетніших гуґенотсь-
ких родин Франції. Його батько був відомим вченим-
картографом і дав сину блискучу інженерну освіту.
Батько жив у часи релігійних воєн, які велись у
Франції у 1562-1598 роках між католиками і гуґенота-
ми. Гуґеноти вели боротьбу за свободу віросповідання і
обмеження влади короля-католика. Релігійні війни на
час народження сина хоча й завершились і Нантський
едикт 1598 року визнав за гуґенотами свободу віроспові-
дання, однак вони ще довго, аж до Великої французької
революції 1789-1794 років, не дорівнялися в правах до
католиків. Тому сину гуґенота, офіцеру і талановитому
інженеру, у 1630 році довелося покинути Францію, пе-
реїхати до Польщі і вступити до армії Речі Посполитої.
Перебуваючи на польській службі, Боплан як ін-
женер-фортифікатор
1631 року збудував у Барі на
Брацлавщині замок для штаб-квартири польсько-
го коронного гетьмана. Під керівництвом Боплана і за
його проектами на українських землях були збудова-
ні фортеця у Бродах (1632-1633), укріплення в Ново-
му Конецполі (1634), Кременчуці (1634-1635) та інші
військові споруди.
80
Підгірці. Палацово-парковий комплекс Конецпольського.
Гравюра 1871 року.
Боплан був також обдарованим архітектором.
У 1635-1640 роках за його проектом створено чудо-
вий палацо-парковий комплекс — резиденцію корон-
ного гетьмана Конецпольського в селі Підгірцях, тепер
Львівської області.
У липні 1635 року на правому березі Дніпра, на-
впроти Кодацького порогу, Боплан спорудив форте-
цю Кодак. Вона мала перешкоджати втечам селян на
Запорізьку Січ та ізолювати Запоріжжя від України.
У серпні 1635 року на Кодак напали запорожці під про-
водом
гетьмана І.Сулими. Вони знищили польський
гарнізон і зруйнували фортецю. Боплан відбудував її у
1639 році. Під час Визвольної війни українського наро-
ду 1648-1654 років Кодак капітулював перед козаць-
ким військом гетьмана Богдана Хмельницького.
81
Подорожуючи по Укра-
їні, Боплан побував у ба-
гатьох містах і містечках,
фортецях та укріпленнях,
дослідив Дніпро від Киє-
ва до Хортиці. Він вивчав
історію країни, цікавився
етнографією, знайомився
з побутом і духовним жит-
тям народу.
У 1647 році коронний
гетьман Польщі Микола
Потоцький за нез'ясованих
обставин звільнив Боплана
Книга Ґійома де
із королівської служби і він
Боплана
повернувся на батьківщину.
«Опис України». Знання історії України дозволили
Бопланові
написа-
ти книгу під назвою «Опис України, кількох провінцій
